Ухвала суду № 30833019, 11.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року м. Київ К-21436/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Приходько І.В.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2010

у справі № 2а-24842/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія - Полісся"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі,

Державної податкової адміністрації у Житомирській області

про визнання рішення частково недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія - Полісся" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі,

Державної податкової адміністрації у Житомирській області про визнання рішення № 0005502303 від 15.10.2007 недійсним в частині застосування штрафних санкцій за фактами порушення 04.04.2006 та 11.04.2006.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2008 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2010 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 17.11.2005 по 30.06.2007 та складено акт № 5621/23-1/33864453/0110 від 04.10.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняте рішення № 0005502303 від 15.10.2007, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сум 215099, 05 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 3 пп. 1, пп. 2 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за готівку позивач продавав товари не власного виробництва без застосування реєстратора розрахункових операцій, а потім здавало готівкові кошти як торгову виручку до каси банку.

За перевіряємий період з 17.11.2005 по 30.06.2007 підприємством проведено розрахункові операції з продажу товарів не власного виробництва без застосування РРО на загальну суму 43019, 81 грн.

В порядку адміністративного оскарження Державною податковою адміністрацією України в Житомирській області рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Застосування штрафних санкцій до позивача нараховано за проведення господарських операцій без застосування розрахункових операцій 04.04.2006, 11.04.2006, 21.12.2006 та 29.09.2006.

Відповідно до пп. 1, 2, 3 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; застосовувати РРО, що включені до Державного реєстру РРО, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

За порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, зокрема, у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції (ст. 17 зазначеного Закону).

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені ст. 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення термінів зарахування валютної виручки на валютні рахунки, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених ст. 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що застосування штрафних санкцій до позивача за продаж товарів не власного виробництва без застосування реєстратора розрахункових операцій, які відбулись 4 та 11 квітня 2006 року, проведено з порушенням строків застосування адміністративного-господарських санкцій.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2010 у справі № 2а-24842/07 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2010 у справі № 2а-24842/07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді І.В. Приходько О.І. Степашко