Ухвала суду № 30833007, 11.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року м. Київ К-36457/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Приходько І.В.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.02.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010

у справі № 2а-4555/09/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальна база 1608"

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Універсальна база 1608" звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000812301/0 від 26.08.2009.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.02.2010 позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000812301/0 від 26.08.2009.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.02.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009 та складено акт № 3103/23-600/20920010 від 13.08.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000812301/0 від 26.08.2009, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 120000 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", не включено до складу валового доходу доходів з інших джерел у вигляді вартості послуг, безоплатно наданих платнику податку на суму 200000 грн.: в І кварталі 2009 року на суму 200000 грн. в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 100000 грн., у тому числі за І квартал 2009 року у сумі 100000 грн..

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно договору № 4 від 01.01.2006, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та позивачем, ФОП ОСОБА_3-Виконавець надає ТОВ „Універсальна база 1608" - Замовнику юридичні послуги.

Відповідно до акту виконаних робіт, ФОП ОСОБА_3 здійснив для ТОВ „Універсальна база 1608" юридичні послуги на суму 200000 грн.

Листом від 22.03.2009 ФОП ОСОБА_3 повідомив керівника ТОВ „Універсальна база 1608" про майбутню його ліквідацію як фізичної особи - підприємця, запропонував належні гроші за актом виконаних робіт від 28.02.2009 видати, після утримання прибуткового податку, йому як фізичній особі.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 4 від 01.01.2006, 10.03.2009 у цей день настає строк сплати лише щомісячних 200 грн.

Протягом семи днів, позивач також не повинен був погасити заборгованість, так як ОСОБА_3 така вимога не виставлялась.

Таким чином, фізична особа ОСОБА_3 може звернутись до позивача з вимогою про стягнення заборгованості у сумі 200000 грн.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно пп. 1.23. ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивач правомірно не включив до складу валового доходу доходи з інших джерел у вигляді вартості юридичних послуг за договором № 4 від 01.01.2006 на суму 200000 грн., оскільки строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.02.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010 у справі № 2а-4555/09/1470 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.02.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010 у справі № 2а-4555/09/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді І.В. Приходько О.І. Степашко