Ухвала суду № 30833011, 11.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року м. Київ К-42495/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Приходько І.В.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2010

у справі № 2а-23401/10/0570

за позовом Державного підприємства „Селидіввугілля"

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції

Донецької області

про визнання дій неправомірними

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Селидіввугілля" звернулась до Донецького окружного адміністративного суд з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання неправомірними дії по зарахуванню сум сплачених поточних податкових зобов'язань з земельного податку за січень - лютий 2009 року у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу; визнання податкових повідомлень-рішень від 21.05.2009 № 0000551840/1, № 0000561840/1, № 0000581840/1, № 0000601840/1, № 0000611840/1, № 0000621840/1 недійсними.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2010 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань своєчасності сплати земельного податку за період липень - грудень 2008 року, січень 2009 року та складено акт № 357/15-311-1/33426253 від 09.04.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.04.2009 № 0000551840/0, № 0000561840/0, № 0000581840/0, № 0000601840/0, № 0000611840/0, № 0000621840/0.

Під час адміністративного оскарження первісно прийнятих податкових повідомлень-рішень до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції, скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

За наслідками розгляду первинної скарги, відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: № 0000551840/1 від 21.05.2009, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій з земельного податку на загальну суму 316,64 грн.; № 0000561840/1 від 21.05.2009, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій з земельного податку на загальну суму 63, 31 грн.; № 0000581840/1 від 21.05.2009, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій з земельного податку на загальну суму 77, 43 грн.; № 0000601840/1 від 21.05.2009, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій з земельного податку на загальну суму 882 грн.; № 0000611840/1 від 21.05.2009, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій з земельного податку на загальну суму 235, 21 грн.; № 0000621840/1 від 21.05.2009, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій з земельного податку на загальну суму 67,74 грн. за несвоєчасність сплати земельного податку.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 17 Закону України Закону України „Про плату за землю".

Відповідачем зараховано сплачені позивачем суми земельного податку в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань, платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач платіжним дорученням сплачував податкові зобов'язання, а відповідачем ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за період з липня 2008 року по грудень 2008 року.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що кошти які надходили до бюджету, у відповідності до вимог п. 7.7 ст. 7 Закону, спрямовувалися в погашення податкового боргу, який виник раніше, оскільки п. 7.7 ст. 7 Закону визначено рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2010 у справі № 2а-23401/10/0570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2010 у справі № 2а-23401/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді І.В. Приходько О.І. Степашко