Ухвала суду № 30833004, 11.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року м. Київ К-37501/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Приходько І.В.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010

у справі № 2а-1209/10/1670

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельний

комплекс „Полтавахлібопром",

Селянського (фермерського) господарства „ОСОБА_3"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Полтаві звернулась до Полтавського окружного адміністративного суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельний комплекс „Полтавахлібопром", Селянського (фермерського) господарства „ОСОБА_3" про застосувати наслідки нікчемного правочину та стягнути з Селянського (фермерського) господарства „ОСОБА_3" на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельний комплекс „Полтавахлібопром" кошти в сумі 783200 грн. та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельний комплекс „Полтавахлібопром" в доход держави кошти в сумі 783200 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельний комплекс „Полтавахлібопром" (покупець) та СФГ „ОСОБА_3" (продавець), 01.10.2006 укладено договір купівлі - продажу зерна пшениці, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар готівкою згідно накладних, що є невід'ємною частиною договору, розрахунки проведені готівкою відповідно до умов договору, отримання коштів СФГ „ОСОБА_3", що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (витяг з ЄДР від 17.11.2009 р. серії АА № 524642) є відомості про ОСОБА_3 як керівника СФГ „ОСОБА_3", докази про встановлення в судовому порядку недійсності установчих, первинних та бухгалтерських документів СФГ „ОСОБА_3" у зв'язку із заявами ОСОБА_3 про непричетність до діяльності підприємства позивачем не надані.

У вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 23.04.2008 вироком встановлено, що 20.12.2006, будучи службовою особою СФГ "ОСОБА_3", ОСОБА_3 вніс завідомо неправдиві відомості про отримані підприємством доходи за 2006 рік, а саме - не відобразив в податкових деклараціях прибутки, отримані в результаті фінансово-господарської діяльності з ТОВ ВТК „Полтавахлібопром".

Вищевказані обставини виявлені позивачем при проведенні документальної перевірки акт № 2221/23-2/25164300 від 10.11.2008.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є адміністративно-господарською санкцією.

Органи державної податкової служби, згідно з абз. 1 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 статті 10 звертатись до судів із позовами про стягнення у дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

На момент звернення Державної податкової інспекції в м. Полтаві до суду з позовом 25.03.2010 сплинув шестимісячний строк для застосування адміністративно-господарської санкції, а з моменту укладення угоди минуло більш, ніж 3 роки.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 у справі № 2а-1209/10/1670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 у справі № 2а-1209/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді І.В. Приходько О.І. Степашко