Ухвала суду № 30832999, 16.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2013 р. м. Київ К-1237/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді:Вербицької О.В.Суддів: Маринчак Н.Є. Муравйова О.В.,за участю: секретаря - Малюги Ю.В.

представника позивача - Кузменка Р.В.

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2008 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 р.

у справі № 2-26/6345-2008А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоза»

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними дій та бездіяльності, недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лоза» (далі - позивач, ТОВ «Лоза») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим (далі - відповідач, ДПІ у м. Ялта) про визнання протиправними дій та бездіяльності, недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2008 р. позов задоволено частково. Визнано неправомірними та недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта від 14.04.2008 р. №0001022301/0, №0009771701/0, від 16.05.2008 р. №0001022301/0/1, від 23.05.2008 року №0009771701/0/1, а також рішення №11859/10/25-0 від 12.05.2008 р. В частині вимог щодо визнання неправомірною бездіяльності ДПІ у м. Ялта стосовно відсутності висновку по запереченнях на акт перевірки, викладених в листі ТОВ «Лоза» №Л-149 від 08.04.2008 року і у відсутності відповіді на лист ТОВ «Лоза» з проханням надання такого висновку №Л-144 від 14.08.2008 року; зобов'язання податкової інспекції утриматись від здійснення у особовому рахунку ТОВ «Лоза» операцій відносно податку на прибуток, а також операцій відносно податку на додану вартість, у позові відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 р. постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2008 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Ялта, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2008 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Лоза», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2008 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Ялта було проведено планову документальну перевірку ТОВ «Лоза» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт за № 839/23-1/30862998/45 від 03.04.2008 р.

На підставі акта перевірки, 14.04.2008 р. ДПІ у м. Ялта прийняла податкові повідомлення-рішення № 0001022301/0, яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1067391грн., та № 0009771701/0, яким позивачу донараховані податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 328 919,15 грн.

Як вбачається з акта перевірки, позивачем порушено норми підпункту 7.2.1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, внаслідок чого завищена сума бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року на 1 067 391,00 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що порушення полягає в тому, що сума ПДВ у розмірі 1 067 391,00 грн., сплачена позивачем постачальникам у вересні 2007 року, а саме ПКФ «Кримконт» - 2390,87грн., ТОВ «Узбек» - 1065000 грн., не підлягає включенню в рядок 3 Розрахунку бюджетного відшкодування, оскільки включена в податковий кредит вересня 2007 року з порушенням вимог податкового законодавства, які були встановлені в результаті попередніх позапланових виїзних перевірок.

Проте, судами попередніх інстанцій встановлено, що судовим рішенням у справі 2-23/101-2008А за позовом ТОВ «Лоза» до відповідача - Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення, яким визнано протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим від 19.12.2007 №0003442301/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1147390,51грн. та яке залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.04.2008 р., встановлений факт того, що у податкових накладних, отриманих від ПКФ «Кримконт», зазначене місце розташування юридичної особи - постачальника - вулиця Декабристів, 12. Поза увагою Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим залишився той факт, що сплата податку на додану вартість даному постачальнику в складі платежів за роботи та послуги підтверджується рахунками на оплату, актами виконаних робіт, платіжними документами. На підставі чого зроблено висновок, що відсутність у графі «місцезнаходження продавця» додаткового реквізиту - міста Сімферополь, де находиться вулиця Декабристів, не робить дані накладні недійсними, тобто, такими, що заповнені з порушеннями діючого законодавства. А також встановлено, що податкові накладні, які видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Узбек» позивачу, містять справжній індивідуальний податковий номер Товариства з обмеженою відповідальністю «Узбек», що є підставою для включення сум податку на додану вартість, зазначених у податкових накладних, в податковий кредит позивача.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення № 0001022301/0 від 14.04.2008 та № 0001022301/0/1 від 16.05.2008 є неправомірними.

Також, як вбачається з акта перевірки, позивачем порушено норми підпункту 8.1.1 пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого занижений податок з доходів фізичних осіб за 2007 рік на суму 442973,05грн., зокрема, за лютий на 514,35 грн., березень на 1075,50 грн., за квітень на 1317,30 грн., за червень на 2973,74 грн., за липень на 251340,46 грн., за серпень на 37694,54 грн., за вересень на 13439,71 грн., за грудень на 134617,45 грн.

Крім того, в акті перевірки податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «Лоза» сплатило кошти за проживання фізичних осіб-нерезидентів, які є учасниками ТОВ «Лоза», але в трудових відносинах з суб'єктом господарювання не перебувають.

У 2007 році ТОВ «Лоза» сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Джоб» за отримані послуги по проживанню фізичних осіб 25158,38грн., зокрема, в лютому 1714,50 грн., в березні 3585,00грн., в квітні 4391,00 грн., в червні 9912,48 грн., у вересні 5555,40 грн.

Судами встановлено, що засновники ТОВ «Лоза» - Насиров О.М. та Семененко А.В. на виконання рішення загальних зборів учасників ТОВ «Лоза» здійснювали контроль за ходом будівництва житлового комплексу в смт. Гурзуф, у зв'язку з чим вимушені були проживати в місті Ялта, а виконавчий орган ТОВ «Лоза» на виконання рішення керівного органу товариства здійснював оплату мешкання вказаних засновників.

Так, згідно пункту 6 Статуту ТОВ «Лоза», органи управління товариством та їх посадові особи, а також відповідно до статті 59 Закону України «Про господарські товариства», найвищим органом товариства є загальні збори учасників, що складаються з учасників або призначених ними представників (пункт 6.1Статуту).

В протоколі загальних зборів учасників ТОВ «Лоза» від 01 січня 2007 року № 50\1, зафіксовано рішення найвищого керівного органу протягом 2007 року оплачувати вартість мешкання в готелях фізичних осіб-нерезидентів, що є засновниками ТОВ «Лоза», та знаходяться на території Автономної Республіки Крим, з метою здійснення контролю за ходом будівництва житлового комплексу за рахунок засобів ТОВ «Лоза».

Відповідно до абзацу «а» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до доходів, отриманих як додаткові блага, відносяться: вартість використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств.

Отже, надання житла в безкоштовне користування засновникам товариства обумовлено виконанням ними функцій членів керівного органу ТОВ «Лоза» і передбачено рішенням найвищого керівного органу товариства, тому вартість використання житла не є доходом, отриманим вищевказаними фізичними особами, як додаткове благо.

До того ж, в акті перевірки було зазначено, що при реалізації квартир фізичним особам ціна реалізації квартир за договором була нижча чим звичайні ціні.

Судами встановлено, що для визначення звичайних цін податковим органом була використана інформація про ціни реалізації квартир по договорах купівлі-продажу, які були укладені між ТОВ «Лоза» і фізичними особами-покупцями в співставних умовах та визначена середня ціна реалізації 1кв.м, яка прийнята за звичайну ціну.

Згідно підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доказування того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цім Законом, покладається на податковий орган в порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право подати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Разом з тим, при проведенні перевірки податковий орган не надавав запит до позивача щодо обґрунтування рівня договірних цін.

Відтак, на підставі норм підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 вказаного закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Крім того, як зазначено в акті перевірки, при реалізації парковочних місць фізичним особам ціна реалізації парковочних місць за договором була менше чим звичайні ціни.

При цьому для визначення звичайних цін перевіряючими в цьому випадку взята не середня ціна 1кв.м парковочного місця, як було зроблено у випадку з цінами на квартири, а собівартість парковочного місця за 9 місяців 2007 року.

Судами встановлено, що результат розрахунку доходу, приведеного в акті перевірки, отриманого фізичними особами як додаткове благо у вигляді знижки з ціни парковочного місця, яка перевищує звичайну, розраховану по правилах визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки) узятий перевіряючими за основу для донарахування податку з доходів фізичних осіб.

Проте, приведений вище метод визначення перевіряючими звичайної ціни парковочного місця з розрахунку його собівартості, знижки з ціни, що перевищує звичайну, розраховану по правилах, винайдених самими перевіряючими, розрахунок доходу у вигляді додаткового блага, нібито отриманого покупцями парковочних місць, є безпідставним.

Отже, прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення № 0009771701/0 від 14.04.2008 р. та № 0009771701/0/1 від 23.05.2008 р. є неправомірними.

В той же час, є неправомірним рішення ДПІ у м. Ялта №11859/10/25-0 від 12.05.2008 р. як таке, що прийнято шляхом механічного перенесення до нього доводів посадових осіб ДПІ у м. Ялта та підстав, що вказані в податкових повідомленнях рішеннях від 14.04.2008 № 0001022301/0 та № 0009771701/0.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо часткової обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2008 р. та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2008 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов