Ухвала суду № 30832134, 17.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 р.Справа № 2а-1585/12/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

суддів - Домусчі С.Д.

Шевчук О.А.

при секретарі - Гречаному В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 липня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення бюджетної заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Миколаївський глиноземний завод" звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві), Головного управління Державного казначейства (далі ГУДК) України у Миколаївській області про (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог):

- визнання протиправною бездіяльності СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві щодо неподання органу державного казначейства висновків із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню на користь підприємства в розмірі 10 122 825, 43 грн.;

- стягнення з Державного бюджету 10 122 825, 43 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що правомірність заявленого підприємством бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі ПДВ) у зазначеному розмірі підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, однак, внаслідок бездіяльності СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ця сума дотепер не відшкодована.

Відповідач - СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві позов не визнав, вказуючи, що передбачені ПК України функції у процедурі бюджетного відшкодування ПДВ, виконані ним у повному обсязі, зокрема, висновки про суми належного позивачу до відшкодування ПДВ направлялись до ГУДК України в Миколаївській області (направлення висновків відбулося 21 червня 2010 року за №№0000000155, 00000000152).

Відповідач - ГУДК України в Миколаївській області, позов не визнав, вказуючи, що заперечує в частині визнання протиправною бездіяльність Управління державного казначейства, посилаючись на те, що як орган виконавчої влади не може не виконувати приписи спільного наказу ДПА України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України №451/501/132 від 03.08.2004 року, який передбачає, що Державне казначейство здійснює відшкодування ПДВ згідно з отриманим реєстром від ДПА України та висновками отриманими від регіональних податкових органів.

В ході розгляду в справу вступила Прокуратура Миколаївської області.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 липня 2012 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві щодо неподання органу державного казначейства висновків із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ "МГЗ" на загальну суму 10 122 825, 43 грн.

Стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 10 122 825, 43 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві подала апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

За наслідками проведених перевірок щодо правильності визначення сум бюджетного відшкодування ПДВ, заявлених позивачем у деклараціях за відповідні звітні періоди, Відповідач прийняв наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 18 червня 2006 року №0000342302/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2006 року на 1 043 475 грн.;

- від 16 лютого 2007 року №00001736/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень, серпень 2006 року на 9 673 418,11 грн.;

- від 28 липня 2009 року №00008436/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2009 року на 1 863 999 грн.;

- від 11 листопада 2009 року №00012636/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2009 року на 2 525 грн.

Судовими рішеннями Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року у справі №15/411/06-НР/5016, від 17 березня 2011 року у справі №22-а-362/08, від 13 вересня 2011 року у справі №2а-7178/09/1470 та від 07 грудня 2011 року у справі №2а-4707/09/1470 визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення, прийняті СДПІ ВПП у м. Миколаєві про зменшення ТОВ "МГЗ" бюджетного відшкодування ПДВ, відповідно, за квітень 2006 року на 1 043 475 грн., за квітень, серпень 2006 року на загальну суму 9 673 418,11грн., за серпень 2009 року на 2 525 грн. та за травень 2009 року в частині зменшення відшкодування ПДВ на 446 882,32грн, а всього на загальну суму 11 166 300, 43 грн.

Заявою від 11 квітня 2012 року позивач зменшив позовні вимоги обґрунтовуючи це тим, що при перевірці стану розрахунків між позивачем та державним бюджетом в частині відшкодування ПДВ було встановлено, що сума бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 1 043 575, яка була зменшена позивачу податковим повідомленням-рішенням від 18 червня 2006 року №0000342302/2 (за квітень 2006 року) відшкодована позивачу в повному обсязі шляхом перерахування грошовими коштами на його рахунок.

Згідно з актом перевірки від 22 липня 2009 року №746/36/33133003 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за травень 2009 року, відповідач підтвердив правильність визначення позивачем бюджетного відшкодування в сумі 38 653 440 грн., на яку і надав висновок органу держказначейства №0000000152 від 21 червня 2010 року.

Доказів надання висновку на суму 446 882,32 грн. (правомірність якої підтверджена рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду), як частини суми в розмірі 1 863 999 грн., зменшеної відповідачем до відшкодування податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за наслідками вищевказаної перевірки, відповідач не надав.

Теж саме стосується і суми відшкодування в розмірі 40 313 460, 92 грн., яка була підтверджена відповідачем до відшкодування актом від 30 жовтня 2009 року №1115/36/33133003 і на яку був наданий висновок №0000000155 від 21 червня 2010 року.

Доказів подання органу Держказначейства висновку на суму 2 525 грн., яка зменшена податковим повідомленням-рішенням відповідача, протиправність якого підтверджена ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року, відповідач також не надав.

Сума 9 673 418,11 грн., зменшена податковим повідомленням-рішенням від 16 лютого 2007 року №00001736/0 за квітень, серпень 2006 року. Доказів подання органу Держказначейства висновку на вказану суму відповідач не надав.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на бюджетне відшкодування в заявленому розмірі підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили, і є порушеним внаслідок оскарженої бездіяльності податкового органу, у зв'язку з чим, позовні вимоги належить задовольнити.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві вказується, що у позові не зазначено, у чому саме полягає протиправна бездіяльність апелянта. Також, апелянт вказує, що ним, в порядку та в строки, визначені Законом України "Про податок на додану вартість", надані органу державного казначейства висновки із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню позивачу. На думку апелянта, наведені обставини свідчать про недопущення ним протиправної бездіяльності.

Колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи апелянта, виходячи з наступного.

В адміністративному позові (а.с.5) доводи про допущення податковим органом протиправної бездіяльності мотивовані тим, що після отримання судових рішень, якими була підтверджена правомірність заявленого бюджетного відшкодування, підприємство звернулось до СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві з вимогою надати органу державного казначейства висновки із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, проте відповідями від: 05 жовтня 2011 року, 14 листопада 2011 року та 16 лютого 2012 року податковий орган відмовився у наданні таких висновків.

Отже, описова частина адміністративного позову є чіткою та зрозумілою, а твердження апелянта про невизначення позивачем суті протиправної бездіяльності є безпідставними.

Стосовно наданих позивачу відповідей від: 05 жовтня 2011 року, 14 листопада 2011 року та 16 лютого 2012 року, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 200.15 ст. 200 ПК України передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Зі змісту цих норм слідує, що процедура судового оскарження вважається завершеною у день набрання законної сили судовим рішенням.

Відповідно до ч.5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року (а.с.11), постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року (а.с.15), ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року (а.с20), якими було підтверджено правомірність заявленого позивачем бюджетного відшкодування у сумах: 9 673 418, 11 грн., 2 525 грн., 446 882, 32 грн., приймались у відкритому судовому засіданні.

Таким чином, процедури судових оскаржень сум: 9 673 418, 11 грн., 2 525 грн., 446 882, 32 грн. завершились, відповідно, 16 лютого 2011 року, 17 березня 2011 року, 13 вересня 2011 року.

У відповіді від 05 жовтня 2011 року (а.с.18 ), відмовляючись надати органу державного казначейства висновок про відшкодування ПДВ у розмірі 9 673 418, 11 грн., СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві обґрунтовує відмову тим, що у позові про оскарження податкового повідомлення-рішення щодо зменшення бюджетного відшкодування на цю суму, позивач не заявляв вимоги про надання СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві відповідного висновку.

Однак, згідно з п.200.15 ст. 200 ПК України, у податкового органу автоматично виникає обов'язок надати відповідний висновок органу державному казначейству після набрання законної сили судовим рішенням, яким підтверджено право платника податку на бюджетне відшкодування.

Таким чином, у платника податку не має необхідності при оскарженні податкового повідомлення-рішення заявляти позовну вимогу про встановлення податковому органу зобов'язання надати висновок органу державного казначейства і, тому, відповідь від 05 жовтня 2011 року є безпідставною.

У відповіді від 14 листопада 2011 року (а.с.21), відмовляючись надати органу державного казначейства висновок про відшкодування ПДВ у розмірі 2 525 грн., СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві обґрунтовує відмову тим, що копія рішення суду апеляційної інстанції, яким підтверджена правомірність заявленого бюджетного відшкодування, не надходила до податкового органу, що перешкодило останньому реалізувати своє право на касаційне оскарження і, тому, процедура судового оскарження не може вважатися завершеною.

Також, й у відповіді від 16 лютого 2012 року (а.с.24), відмовляючись надати органу державного казначейства висновок про відшкодування ПДВ у розмірі 446 882, 32 грн., СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві обґрунтовує відмову тим, що рішення суду апеляційної інстанції, яким підтверджена правомірність заявленого бюджетного відшкодування, оскаржено до суду касаційної інстанції і, тому, процедура судового оскарження не може вважатися завершеною.

Однак, вище було доведено, що процедури судових оскаржень сум 2 525 грн. та 446 882, 32 грн. завершились відповідно 17 березня 2011 року та 13 вересня 2011 року, а твердження СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві про не звершення цих процедур суперечать ст. 200 ПК України та ст. 254 КАС України.

Таким чином, жодна з цих відповідей СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві не ґрунтується на Законі і, тому, висновки суду першої інстанції про допущення податковим органом протиправної бездіяльності, яка полягає у не вчинені передбачених Законом дій, спрямованих на відшкодування позивачу сум, які загально складають 10 122 825, 43 грн., є правильними.

Довід апелянта про те, що ним, в порядку та в строки, визначені Законом України "Про податок на додану вартість", надані органу державного казначейства відповідні висновки, не може бути прийнятий до уваги, оскільки він спростовується безпосередньо вказаними відповідями від: 05 жовтня 2011 року, 14 листопада 2011 року та 16 лютого 2012 року.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлено 22 квітня 2013 року.

Головуючий:/підпис/Л Л.П. Шеметенко Суддя:/підпис/С.Д. Домусчі Суддя:/підпис/О.А. Шевчук