Постанова № 30831171, 18.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15805/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києві ДПС на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСГ» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києві ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2012 року №0000252240, від 30.05.2012 року №0001632220, від 04.09.2012 року №0003002220, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києві ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2012 року №0000252240, від 30.05.2012 року №0001632220, від 04.09.2012 року №0003002220. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем необґрунтовано, на підставі хибних висновків акту документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ДСГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.06.2009 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 20.06.2009 року по 31.12.2011 року, прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.05.2012 року №0000252240, від 30.05.2012 року №0001632220. Крім того, позивачем було збільшено позовні вимоги, а саме, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000252240, №0001632220 від 30.05.2012 року та №0003002220 від 04.09.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 січня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 30.05.2012 року №0000252240 та від 04.09.2012 року №0003002220.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Проте, Колегія суддів не погоджується в повній мірі з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ДСГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.06.2009 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 20.06.2009 року по 31.12.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ДСГ» абзацу «г» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 та пункту 140.3 статті 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 702 526,00 грн. Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 2.6 та 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС складено акт перевірки від 07.05.2012 року №139/22-20/36546756 та прийнято податкові повідомлення-рішення: - від 30.05.2012 року №0000252240, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «ДСГ» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 535 000,00 грн.; - від 30.05.2012 року №0001632220, яким товариству з обмеженою відповідальністю «ДСГ» визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 702 526,00 грн., у тому числі: 702 526,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивачем оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку відповідно до положень Податкового кодексу України.

За наслідками процедури адміністративного оскарження Державною податковою службою у місті Києві прийнято рішення від 13.08.2012 року №4961/10/12-114, яким скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДСГ» частково задоволено, а податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 30.05.2012 року №0001632220 скасовано в частині сплати податку на прибуток у розмірі 67 273,85 грн.

На підставі рішення Державної податкової служби у місті Києві від 13.08.2012 року №4961/10/12-114 державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2012 року №0003002220, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 635 252,15 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 16.10.2012 року №3633/0/61-12/10-2115 податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 30.05.2012 року №0000252240, від 30.05.2012 року №0001632220 з врахуванням рішення Державної податкової служби у місті Києві від 13.08.2012 року №4961/10/12-114 залишено без змін.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в цій частині, необхідно зазначити наступне.

Згідно із приписами підпункту 60.1.3 пункту 50.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Відповідно до пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України, у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Враховуючи названі приписи Податкового кодексу України, а також те, що внаслідок процедури адміністративного оскарження органом державної податкової служби змінено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, податкове повідомлення-рішення від 30.05.2012 року №0001632220 вважається відкликаним в силу Закону, а тому позовні вимоги позивача в цій частині вірно не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення від 30.05.2012 року №0001632220.

Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0003002220 від 04.09.12 року, з огляду на таке.

В оскаржуваній постанові суд першої інстанції мотивує свою позицію тим, що позивачем надані первинні документи на підтвердження господарських операцій та використання їх результату в своїй діяльності.

Натомість податковим органом і не заперечувалася реальність спірних операцій. На думку відповідача, TOB «ДСГ» не є правомірним декларантом витат по даним операціям..

Як вбачається з матеріалів справи, в результаті перевірки встановлено, що позивачем в перевіряємому періоді до складу валових витрат віднесено витрати, понесені за отримані послуги від TOB «Скай Лінк Україна», TOB «Ескада Палас». Водночас, згідно договорів, наданих до перевірки, сторонами в них виступають вищезазначені підприємства та фізична особа, ОСОБА_3, яка перебувала у трудових відносинах з позивачем, а саме: працювала на підприємстві на умовах трудового договору.

Відповідно до укладених між ОСОБА_3 та TOB «Скай Лінк Україна» та TOB «Ескада Палас» договорів, наданих до перевірки, «Замовником» послуг була виключно фізична особа ОСОБА_4. При цьому в договорах не згадується TOB «ДСГ», немає печаток та реквізитів даного товариства та зі змісту договорів не вбачається, що контрагенти повинні надати послуги на користь TOB «ДСГ».

Також, довіреністю, виданою позивачем на ім»я ОСОБА_4, передбачено повноваження укладати договори в інтересах позивача, а не від власного імені.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.636 ЦК, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановленеа або не встановлена в договорі.

Слід мати на увазі, що такий договір повинен містити чіткі ознаки, які б дозволили при виконанні індивідуалізувати таку третю особу, інакше не можна говорити про існування в цьому випадку договору на користь третьої особи.

Набувачем (третьою особою) завжди є визначена особа або особа, яка може бути визначена. Як вбачається, критерієм поділу зазначених договорів є саме ступінь індивідуалізації третіх осіб, на користь яких і укладається зазначений договір. Договір може розглядатися як договір на користь третьої особи лише в тому випадку, коли третя особа по ньому отримує самостійне право вимоги до боржника.

В даному випадку зі змісту вищевказаних договорів не можна стверджувати про наявність третьої особи взагалі, навіть не індивідуалізованої, оскілки стороною договорів являлася ОСОБА_4, право вимоги на отримання послуг за договорами мала саме ця особа, а TOB «ДСГ» в даних документах не згадується, а отже не наділено правами та обов'язками по цим угодам.

Відповідно до абзацу «г» п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності. Послуги було отримано ОСОБА_5

Крім того платіжні документи містять реквізити ОСОБА_3, тобто витрати по спірним договорам понесла саме ця особа, а не TOB «ДСГ».

Рух коштів підтверджується виключно розрахунковими документами. Квитанції по оплаті договорів, надані позивачем, підписані ОСОБА_3

Також, під час розгляду справи дана особа викликалася як свідок та підтвердила, що кошти, якими оплачені послуги TOB «Скай Лінк Україна» та TOB «Ескада Палас», належать цій особі та станом на час розгляду судової справи не відшкодовані позивачем, хоче вже більше року ОСОБА_3 не перебуває з TOB «ДСГ» в трудових відносинах.

Тобто в перевіряємому податковому періоді TOB «ДСГ» не мало права декларувати витрати по вищезгаданим договорам.

На думку суду першої інстанції, позивач довів право на декларування цих витрат також тим, що використав результаті наданих послуг у власній господарській діяльності, а саме - уклав договори оренди приміщень, які були знайдені в результаті надання послуг з аналізу ринку, які були предметом вищезазначених договорів. Але договори оренди свідчать про правовий зв'язок виключно між Позивачем та орендодавцями.

Отже, фактично позивач не поніс ніяких витрат в перевіряємому періоді (не підтвердив витрати розрахунковими документами, та визнав що оплату договорів здійснено ОСОБА_5), не був стороною спірних зобов'язань та не довів що ним дійсно були отримані

вищезазначені послуги, а тому відповідачем правомірно здійснено донарахування з податку на

прибуток та винесено податкове повідомлення-рішення № 0003002220 від 04.09.12 року.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000252240 від 30.05.12 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Також, перевіркою встановлено невідповідність записів в касовій книзі підприємства та сум у банківських виписках.

Головним бухгалтером TOB «ДСГ» 27.08.09 року була внесена готівка на розрахунковий рахунок товариства у сумі 242 000 грн. та 65 000 грн., яку отримано від гр. ОСОБА_6 як позика згідно договору № 16/07/9 від 16.07.09 року. Записи про отримання готівки в касовій книзі по вищевказаним сумам відсутні.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Згідно з пунктом 2.6 глави 2 зазначеного Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) або використанням розрахункової книжки (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Згідно з пунктом 3 названого Указу, контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

Аналогічно, відповідно до підпункту пункту 20.1.29 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законів, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Внаслідок не оприбуткування даних коштів в порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України №637 від 15.12.04 року та на підставі Указу Президента України від 12.06.95р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» до позивача застосовано штраф п'ятикратному в розмірі не оприбуткованої суми.

Кошти були отримані та внесені на рахунок бухгалтером TOB «ДСГ», ОСОБА_7, яка не мала повноважень діяти від імені гр. ОСОБА_6 Отже, фактично бухгалтером було отримано готівку та не оприбутковано в порядку, передбаченому законодавством.

З огляду на вищевикладене, зазначені обставини свідчать про неповноту з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, що призвело до винесення незаконного рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 січня 2013 року підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києві ДПС - задоволити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 січня 2013 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСГ» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києві ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень в частині щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 30.05.2012 року №0000252240 та від 04.09.2012 року №0003002220 - відмовити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 січня 2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 23 квітня 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.