Постанова № 3083071, 19.02.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19.02.2009 р.                                                                                 № 17/61

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом:Приватного підприємства «Консалтингової фірми «Егіда»

До:Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

Про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Представники сторін: від позивача:Копейчиков В.В. (довіреність в матеріалах справи)

від відповідача: Степанчук І.Д (довіреність в матеріалах справи)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.02.09р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

о б с т а в и н и с п р а в и:

Приватне підприємство «Консалтингова фірма «Егіда» звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень –рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва : №0003772310/2 від 29.09.08р, згідно з яким визначено суму податкового зобовґязання з податку на прибуток в розмірі 396 387 грн., в тому числі : 270 676 грн. за основним платежем, 125 711 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0007662310/2 від 29.09.08р., згідно з яким визначені штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на прибуток в сумі 9 627 грн. та № 0003782310/2 від 16.09.08р. , згідно з яким визначено суму податкового зобовґязання з податку на додану вартість в сумі 324 810 грн., в тому числі : 216 540 грн. за основним платежем, 108 270 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

          Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу про заниження податку на прибуток та безпідставність віднесення до податкового кредиту відповідної суми ПДВ за господарськими операціями з придбання позивачем послуг по обстеженню ринків збуту нафтопродуктів , використання приміщення (оренди) для проведення конфіденційних ділових переговорів, юридичних послуг з оформлення та супроводження угод купівлі-продажу, а також послуг з обслуговування, поточного налагодження компґютерної мережі та техніки, перепрограмування міні АТС, вказує на те, що такий висновок базується на припущеннях відповідача про те, що витрати на придбання зазначених послуг не повґязані з господарською діяльністю позивача.

Визначення виробничої необхідності придбання тих чи інших послуг, які використовуються у власній господарській діяльності, належить виключно до компетенції ПП «Егіда».

З посиланням на те, що ПП «Егіда»здійснює оптову торгівлю пальним, будь-яку іншу діяльність не проводить, вищезазначені послуги необхідні та придбані позивачем для їх використання у власній господарській діяльності підприємства. Такі послуги фактично отримані, оплачені позивачем грошовими коштами, витрати підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовґязковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Відповідно, позивач вважає, що правомірно, згідно з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість» сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, отриманих від контрагента.

Таким чином, зазначає позивач, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.5.1, п.п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення - не відповідає фактичним обставинам та чинному законодавству з питань оподаткування.

Відповідач у письмових запереченнях та його представники в судовому засіданні позов не визнають, мотивуючи тим, що позивачем, всупереч вимог п. 5.1, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, в ході проведення перевірки не доведено документально зв'язок придбаних послуг з господарською діяльністю позивача.

Відтак, зазначає відповідач, перевіркою встановлено на підставі документальних доказів , а також аналізу господарської діяльності позивача, що витрати з вищезазначених послуг, які позивач відніс до складу валових є надуманими, економічно необґрунтованими, а отже не можуть приймати участь в оподаткуванні таких операцій. Водночас, вчинення збиткових господарських операцій, не пов’язаних з господарською діяльністю платника, за відсутності розумних економічних мотивів, призвела до заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток в сумі 270 676 грн. та податку на додану вартість в сумі 216540 грн., в звґязку з чим за результатами перевірки позивачу визначені податкові зобовґязання та застосовані штрафні (фінансові) санкції згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, які позивач оспорює.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи і заперечення сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва

в с т а н о в и в :

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва було проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства «Консалтингової фірми «Егіда» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року, за результатами якої складений акт перевірки від 14.04.2008 року № 204/23-10/32382960.

На підставі зазначеного акту, ДПІ Печерському районі м.Києва були прийняті податкові повідомлення –рішення від 24.04.08р: №0003772310/0, згідно з яким визначено суму податкового зобовґязання з податку на прибуток в розмірі 396 387 грн., в тому числі : 270 676 грн. за основним платежем, 125 711 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0003782310/0 , згідно з яким визначено суму податкового зобовґязання з податку на додану вартість в сумі 324 810 грн., в тому числі : 216 540 грн. за основним платежем, 108 270 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами процедури адміністративного оскарження , ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняті такі ж податкові повідомлення-рішення №0003772310/2 від 29.09.08р та № 0003782310/2 від 16.09.08р.

Крім того, за результатами процедури адміністративного оскарження позивачу донараховані штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на прибуток в сумі 9 627 грн. на підставі підпункту 17.1.3.п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», про що ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення №0007662310/2 від 29.09.08р.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, що полягали в завищенні позивачем валових витрат на суму 1082 700 грн., що призвело до заниження прибутку в сумі 1082 700 грн., що підлягає оподаткуванню, та, як наслідок, до заниження податку на прибуток в сумі в сумі 270 676 грн., в тому числі, по періодах: 2006 рік (4 квартали) –107107 грн., 1 квартал 2007 року –102294 грн., півріччя 2007 року –128575 грн., 9 місяців 2007 року –163569 грн.

Відповідно, податковим органом при перевірці встановлено безпідставність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від контрагента позивача - АТЗТ «Авіоніка», у звґязку з придбанням товарів (робіт, послуг), які не повґязані з господарською діяльністю підприємства в розмірі 216540 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2006 року –14665 грн., листопад 2006р. - 57350 грн., січень 2007 року 27 725 грн., лютий 2007 року –13 755 грн., березень 2007 року –54 025 грн., квітень 2007 року –8 285 грн., травень 2007 р. –5 475 грн., червень 2007 року – 7 265 грн., липень 2007 року –9 325 грн., серпень 2007 року –12 635 грн., вересень 2007 року - 6035 грн.

Перевіркою встановлено, що у періоді, що перевірявся, з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року, позивач здійснював оптову торгівлю на території України нафтопродуктами (бензином та дизельним пальним) (стор. 3 акту перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, зазначені висновки зроблені податковим органом щодо витрат, понесених у зв’язку з оплатою послуг, наданих позивачу за договорами, укладеними ним з АТЗТ «Авіоніка», а саме: договору № 12/05Н від 20.12.2005 року про надання послуг з дослідження регіональних ринків нафтопродуктів; договорів спільного використання нежитлового приміщення № 3 від 01.03.2006 року та № 17 від 01.02.2007 року; договорів № 122 від 01.09.2006 року про надання послуг з юридичного супроводження угод купівлі-продажу та №143 від 01.09.2007 року про надання юридичних послуг та договору № 12 від 04.01.2007 року про надання послуг з обслуговування оргтехніки.

Податковий орган вважає такі витрати надуманими, економічно необґрунтованими та непідтвердженими документально для фактичного використання зазначених послуг в межах господарської діяльності позивача.

В обґрунтування таких доводів податковий орган посилається також на письмові пояснення фінансового директора АТЗТ «Авіоніка»Міліневського Д.М., відібрані ГВПМ ДПІ в Печерському районі , згідно з якими надання послуг з дослідження регіональних ринків нафтопродуктів полягали в наданні повної інформації по потенційних клієнтах, які були відомі Міліневському Д.М завдяки його роботі на посаді директора в нафтовій компанії ТзОВ «Укрторг ЛТД». Таким чином, зазначає представник відповідача, жодні дослідження ринку нафтопродуктів АТЗТ «Авіоніка»не проводились. Щодо послуг оренди нежитлового приміщення (конференцзали),           Міліневський Д.М. пояснив, що час знаходження представників ПП «Егіда»з його клієнтами не відстежувався.

За таких пояснень, та за відсутності належних документальних доказів на підтвердження витрат з придбання вищезазначених послуг для фактичного використання в межах та для господарської діяльності позивача, відповідач вважає неправомірним віднесення цих витрат до складу валових.

Окрім того , в обґрунтування своїх доводів про надуманість та фіктивність вищезазначених господарських операцій, податковий орган покликається також і на те, що за відомостями ЄДРПОУ до видів діяльності АТЗТ «Авіоніка»віднесено виробництво літальних апаратів, включаючи космічні та інші види оптової торгівлі. Діяльність з надання вищезазначених послуг до ЄДРПОУ згідно витягу з ЄДРПОУ № 117031 не віднесена .

Суд частково погоджується з висновками податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»/в редакції, чинній до внесення змін і доповнень згідно з Законами України № 205-IY від 25.03.2005р. та № 398-Y від 30.11.2006р./, податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Нова редакція підпункту 7.4.1. пункту 7.4. ст.7 зазначеного Закону , визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, за змістом наведених норм Закону, до складу податкового кредиту можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені в звґязку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах господарської діяльності платника податку. Право на включення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) відповідно до вимог наведеного підпункту 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР. До складу валових витрат належать лише витрати, прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Податковим органом при перевірці встановлено, що згідно договору № 12/05Н від 20.12.2005 року про надання послуг з дослідження регіональних ринків нафтопродуктів, укладеного з АТЗТ «Авіоніка», останнє провело роботи з дослідження регіональних ринків нафтопродуктів на загальну суму 493800 грн., про що зазначено в актах виконаних робіт №2 від 30.11.2006р. та №3 від 30.03.2007р. Позивачем проведено з АТЗТ «Авіоніка»розрахунки у зазначеній сумі, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами в судовому засіданні.

Як вбачається з акта № 2 від 30.11.2006 на суму без ПДВ 218750 грн. (ПДВ 43750 грн.), ПП «КФ «Егіда» отримало базу даних з 5-ти покупців нафтопродуктів, з якими протягом лютого - листопада 2006 року велась успішна прибуткова діяльність підприємства. Вартість інформації по одній компанії дорівнює 52500 грн. (з ПДВ).

Згідно з актом № 3 від 30.03.2007 на суму без ПДВ 192750 грн. (ПДВ 38550 грн.) ПП «КФ «Егіда»отримало базу даних з 3-х покупців нафтопродуктів, з якими протягом листопада 2006 - січня 2007 року велась успішна прибуткова діяльність підприємства. Вартість інформації по одній компанії дорівнює 77100 грн.(з ПДВ).

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки та розрахунку доходу позивача від операцій з його контрагентами (долучений до матеріалів справи) , податковим органом в ході перевірки був проведений аналіз щодо прибутковості операцій з вищезазначеними покупцями, в результаті якого встановлено, що витрати по пошуку покупців значно перевищують доходи, отримані від продажу нафтопродуктів в зазначених в актах виконаних робіт періодах, а саме: витрати по пошуку контрагента ПП «Атланта» склали 43 750,00 грн., тоді як дохід від операції з цим контрагентом склав 13 958,84грн.; витрати по пошуку контрагента ТОВ «Веста-Сервіс Хмельницький»становили 43750 грн., тоді як дохід –37 115,17 грн.; витрати по пошуку контрагента ТОВ «Фірма «Агат»- 43 750 грн., тоді як дохід –29 574,13 грн., витрати по пошуку контрагента ТОВ «Атланта»- 64 250 грн., тоді як дохід 34 740,65 грн., витрати по пошуку контрагента ТОВ «Євро стандарт»склали 64 250 грн., тоді як 29 494,64 грн.

Отже, різниця між витратами по пошуку контрагентів та доходу від операції з ними становила в загальній сумі 114866,57 грн., а тому зазначені в актах виконаних робіт відомості про успішну прибуткову діяльність з запропонованими АТЗТ «Авіоніка»покупцями нафтопродуктів не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що отримання платником податків збитків від окремих господарських операцій не є саме по собі свідченням відсутності мети такого платника податків на здійснення господарської діяльності.

Разом з тим, позивачем не наведено економічну чи то іншу доцільність придбання послуг з дослідження регіональних ринків нафтопродуктів, наслідком яких є збиткова діяльність, як і не спростовано доводи податкового органу про відсутність достатніх документальних доказів /первинних документів/ належності зазначених витрат позивача до складу валових витрат виробництва та обігу.

У спірному випадку, належність витрат позивача до складу валових має бути підтверджена, окрім актів виконаних робіт, іншими відповідними документами, які містять відомості про надання послуг з дослідження ринку нафтопродуктів та їх економічно обґрунтовану вартість, а саме: звіти про проведення таких досліджень з урахуванням вартості таких послуг дослідження, що склала майже пів мільйона грн., які б містили аналітичну, економічну інформацію щодо проведення досліджень (графіки, діаграми щодо коливання цін на ринку збуту нафтопродуктів, докази доцільності укладання договорів саме з тими покупцями, які були запропоновані ПП «КФ «Егіда»згідно вищезазначених актів виконаних робіт, тощо).

За умовами п.1.2.договору № 12/05Н від 20.12.2005р. , дослідження ринків має містити інформацію щодо критеріїв відбору покупців , зокрема, рівень закупівельних цін покупця не повинен бути нижчим за середній рівень на ринку тощо. Крім того, у вартість винагороди, обумовленого сторонами в п.5.1. договору (52500 грн. за одного покупця) входить поточне консультування замовника з питань формування відпускних цін на нафтопродукти, про динаміку зростання/падіння цін на ринку та факторів, що їх спричиняють.

Звіти АТЗТ «Авіоніка»долучені позивачем до матеріалів справи вже в ході судового розгляду вищезазначеної інформації не містять.

Крім того, з письмових пояснень фінансового директора АТЗТ «Авіоніка»Міліневського Д.М., відібраних ВПМ ДПІ в Печерському районі вбачається, що надання послуг з дослідження регіональних ринків нафтопродуктів полягали в наданні повної інформації по потенційних клієнтах, які були відомі Міліневському Д.М завдяки його роботі на посаді директора в нафтовій компанії ТзОВ «Укрторг ЛТД», що в свою чергу свідчить про те, що жодних досліджень ринку нафтопродуктів АТЗТ «Авіоніка»не проводилось.

У розрізі наведених обставин, одного договору та актів виконаних робіт, складених між сторонами договору , в яких є посилання тільки на найменування покупців нафтопродуктів і вартість інформації по одній компанії, без розкриття змісту та обсягу послуг з дослідження ринків, в тому числі вищезазначених інформаційних послуг з обґрунтованим посиланням на їх вартість, є недостатнім, на думку суду, для висновку про наявність документальних підстав для віднесення таких витрат до складу валових.

За відсутності такої інформації, суд вважає непідтвердженою виробничу необхідність понесених видатків від зазначеної господарської операції з придбання таких послуг з урахуванням того факту, що операції з продажу нафтопродуктів вищезазначеним покупцям є збитковими.

За визначенням п.1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ознакою господарської діяльності особи є спрямованість такої діяльності на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

          За таких обставин, суд погоджується з висновком податкового органу про завищення валових витрат від вказаної господарської операції за період 2006 року (4 квартали) -1 квартал 2007 року в загальній сумі 411 500 грн.

          Неправомірним суд вважає також віднесення до складу валових, витрат на загальну суму 563425 грн. за період 2006 року (4 квартали) - 9 місяців 2007 року від господарської операції з оренди нежитлових приміщень (зали для переговорів) за адресою: м.Київ, вул.Воровського,29 Б згідно договорів оренди нежитлового приміщення № 3 від 01.03.06р. та № 17 від 01.02.07 року, укладених з АТЗТ «Авіоніка».

З актів виконаних робіт по зазначених договорах вбачається кількість годин користування залою, вартість однієї години та загальна вартість оренди. В загальному зали орендувались 1257 год. Факт розрахунку за послуги оренди податковим органом встановлено та не заперечується.

Разом з тим, суд погоджується з позицією податкового органу про те, що зазначені акти не є достатніми документами , які беззаперечно підтверджують спірні валові витрати.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовґязкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»від 16.07.1999р № 996-XIY. В іншому випадку, відповідно до вищенаведеного п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , у платника не виникає права відносити до складу валових витрат, витрати без належних на те документів, обовґязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»висуває до первинних документів такий обовґязковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

В спірному випадку, будь-яких документальних доказів, які б містили відомості про зміст та обсяг господарської операції з оренди зали з посиланням на мету користування приміщенням та інші обставини, які б свідчили про економічну доцільність та звґязок таких витрат з господарською діяльністю позивача суду не подано, в звґязку з чим немає підстав вважати, що витрати по сплаті оренди за це приміщення пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Податковим органом при перевірці встановлено, що на підприємстві позивача працює дві особи (директор та головний бухгалтер), в тому числі 1 особа за сумісництвом (головний бухгалтер). Ким і з якою метою для цілей господарської діяльності орендувалась зала перевіркою на підставі відповідних документальних доказів не встановлено , реєстрація учасників переговорів на підприємстві не велась, не планувався зміст та теми переговорів.

Позивачем в судовому засіданні не спростовані належними документальними доказами висновки податкового органу з цього приводу.

Доводи позивача про те, що переговори містили конфіденційний характер не звільняють його від передбаченого пп. 5.4.2 п. 5.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов’язку документального доведення зв'язку витрат придбаних послуг з господарською діяльністю позивача.

За таких обставин, відсутність документально підтверджених витрат позбавляє платника податку права на віднесення таких витрат до складу валових витрат.

          Висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат в сумі 93600 грн. за період з 4 кварталу 2006 року –9 місяців 2007 року від операцій з інформаційно-консультаційних послуг правового характеру з посиланням на те, що такі витрати є надуманими і економічно необґрунтованими, суд вважає неправомірним.

          Так, перевіркою встановлено та підтверджується матеріалами справи, що послуги правового характеру, надані згідно договорів про надання юридичних послуг № 122 від 01.09.2006р. та № 143 від 01.09.2007р., укладених позивачем з АТЗТ «Авіоніка»повґязані з укладанням та юридичним супроводженням угод купівлі-продажу позивача з його контрагентами (покупцями). Надання таких послуг фактично мало місце, що підтверджується, окрім актів виконання послуг, перелік яких наведений в акті перевірки на стор.17 та які долучені до матеріалів справи, самими угодами купівлі-продажу, яких понад 230, та які укладені позивачем з контрагентами протягом періоду, що перевірявся. Податковим органом встановлено при перевірці, як факт укладання таких угод купівлі-продажу, так і їх фактичне виконання сторонами таких угод , що випливає з додатку № 5 до акту перевірки, який містить перелік суб’єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини із зазначенням періоду проведення господарських операцій з продажу нафтопродуктів, обсягу продажу та форми розрахунків (безготівкова).

За таких обставин, витрати, пов’язані з одержанням послуг правового характеру та юридичного супроводження угод купівлі-продажу (на суму 480 грн. з ПДВ за юридичні послуги по одній угоді) понесені позивачем для їх використання у власній господарській діяльності підприємства позивача, що здійснює оптову торгівлю пальним.

Такі послуги фактично отримані, оплачені позивачем грошовими коштами в загальній сумі 144883,43 грн. з ПДВ та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами для їх використання у власній господарській діяльності позивача. Податкові накладні оформлені відповідно до вимог п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чого не заперечує податковий орган в судовому засіданні.

          Доводи відповідача про те, що угоди є однотипними і не вимагають надання консультацій правового характеру не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається із самих угод купівлі-продажу, оглянутих в судовому засіданні, такі угоди укладені з різними контрагентами, містять різний обсяг, ціну товару, що реалізовувався позивачем , а також різні базис поставки, станції призначення, тощо. Умови договорів про надання юридичних послуг № 122 від 01.09.2006р. та № 143 від 01.09.2007р окрім підготовки та укладання угод купівлі-продажу, передбачають правову допомогу в організації контролю за виконанням таких угод, а також інші послуги, що відносяться до послуг правового характеру.

За наведених обставин , доводи відповідача про те, що такі витрати є надуманими –необґрунтовані, а висновок податкового органу про завищення валових витрат на суму 93600 грн., в тому числі: по періодах 2006 рік (4 квартал) –24800 грн., 1 квартал 2007 року –20800 грн., півріччя 2007 року 34800 грн., 9 місяців 2007 року –68800 грн. –безпідставний.

З огляду на викладене, визначення податкового зобовґязання з податку на прибуток в сумі 35100 грн., в тому числі: основний платіж 23400 грн. та штрафні (фінансові) санкції 11700 грн. та податкового зобовґязаня з податку на додану вартість в сумі 28080 грн., в тому числі: основний платіж 18720 грн. та штрафні (фінансові) санкції 9360 грн. –неправомірне, в звґязку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення в зазначеній частині №0003772310/2 від 29.09.08р та № 0003782310/2 від 16.09.08р. /відповідно/ підлягають скасуванню.

Суд погоджується з висновком податкового органу про безпідставність віднесення позивачем до складу валових, витрат в сумі 14175 грн., в тому числі по періодах: 2006р. (4 квартал) –4725 грн., 1 квартал 2007 р. –4725 грн., півріччя 2007 р –4725 грн., 9 місяців 2007р –4725 грн.

Такі витрати позивач повґязує з одержанням послуг з обслуговування оргтехніки за договором №12 від 04.01.2007 р. , укладеним позивачем з АТЗТ «Авіоніка».

За умовами даного договору (п.2.1.,п.2.1.1.), виконавець АТЗТ «Авіоніка»взяв на себе зобов’язання з обслуговування комп’ютерної техніки, міні АТС та оргтехніки позивача шляхом надання щомісячно послуг з проведення поточної настройки комп’ютерної мережі під користувача, установлення нової техніки, що купується замовником, робіт з перепрограмування міні АТС під користувача, надання поточних рекомендацій персоналу, навчання роботі з міні АТС, перевірки та діагностики комп’ютерів тощо.

З актів здачі-приймання робіт, перелік яких наведений на стор.18 акту перевірки, та які долучені позивачем до матеріалів справи вбачається, що згідно з вищезазначеним договором виконавець - АТЗТ «Авіоніка»провів роботи з обслуговування, поточної настройки комп’ютерної мережі та техніки під користувача, перепрограмування міні АТС ; навчання і надання поточних рекомендацій персоналу; вартість виконаних робіт становить 1890 грн. з ПДВ, а всього за даним договором за період з січня 2007 року по вересень 2007 року згідно з актами виконано робіт на суму 17010 грн. з ПДВ

Перевіркою встановлено, що на балансі підприємства обліковується всього два комп’ютера (додаток № 3 до акту ), руху основних фондів не було.

В спірному випадку, позивачем не спростовано належними документальними доказами доводи податкового органу про безпідставність віднесення до складу валових, витрат в сумі 14175 грн., оскільки акти виконаних робіт, на які покликається позивач, не містять відомостей про обсяг господарської операції з посиланням на те, яка саме техніка налагоджувалась чи то установлювалась нова. Не спростовано позивачем доводи податкового органу про непідтвердженість фактичного придбання послуг з перепрограмування міні АТС, а також придбання послуг для налагоджування комп’ютерної мережі, з огляду на те, що використання двох комп’ютерів виключає таку можливість.

Відтак, як зазначалось вище, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов’язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні». В іншому випадку , у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат, витрати без належних на те документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.

За змістом вищевикладеного п.п.7.4.1.п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу).

За наведених обставин та висновків суду, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту , сплачений в ціні послуг ПДВ в сумі 197820 грн. (загальна сума завищення податкового кредиту 216540 грн. - 18720 грн. (ПДВ від придбання юридичних послуг) = 197820 грн. ).

Отже, визначення податкового зобов’язання з ПДВ за основним платежем в сумі 197820 грн. згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням № 0003782310/2 від 16.09.08р. - правомірне.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних, на які посилається позивач в обґрунтування своїх доводів, є обов’язковою, але не безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту за умови, коли податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання послуг не підтверджені документально для фактичного використання таких послуг в межах господарської діяльності позивача, що позбавляє, в свою чергу, платника відносити витрати з таких операцій до складу валових витрат, оскільки відсутність доказів на підтвердження факту реальності послуги виключає висновок про придбання такої послуги для використання у власній господарській діяльності.

Визначення штрафних (фінансових) санкцій, що мало місце у зв’язку з донарахуванням сум податкового зобов'язання платника податків, щодо правомірності якого (донарахування) судом зроблений висновок, суд вважає таким, що відповідає вимогам законодавства з огляду на наступне.

          Підпунктом 17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року N 2181-III (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV) передбачено , що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

          Розрахунок фінансових санкцій з податку на прибуток, долучений до матеріалів справи, наведений податковим органом в розрізі періоду, в якому припадає недоплата, суми недоплати податку та відповідає вимогам підпункту 17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону N 2181-III.

За таких обставин, визначення ДПІ штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 9 627 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0007662310/2 від 29.09.08р. та згідно податкового повідомлення-рішення №0003772310/2 від 29.09.08р в розмірі 114011 грн. (125711 грн. –11700 грн.). –правомірне , як і правомірне застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем ПДВ в сумі 98910 грн. (108270 грн. –9360 грн.).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в зазначеній частині.

Приймаючи до уваги часткове задоволення адміністративного позову, положення ст.94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем у розмірі 3,40 грн. слід присудити позивачеві з Державного бюджету України.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва

п о с т а н о в и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003772310/2 від 29.09.08р Державної податкової інспекції у Печерському районі в частині визначення податкового зобовґязання з податку на прибуток в сумі 35100 грн., в тому числі: основний платіж 23400 грн. та штрафні (фінансові) санкції 11700 грн.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003782310/2 від 16.09.08р. Державної податкової інспекції у Печерському районі в частині визначення податкового зобовґязання з податку на додану вартість в сумі 28080 грн., в тому числі: основний платіж 18720 грн. та штрафні (фінансові) санкції 9360 грн.

В задоволенні решти вимог адміністративного позову –відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Консалтингової фірми «Егіда»(код 32382960) - 3,40 грн судового збору.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена у повному обсязі 25.02.2009 року