Ухвала суду № 30830602, 09.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5570/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суд від 23 січня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» звернулось до суду з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №000126301 від 08.11.2012 року та №000125301 від 08.11.2012 року.

Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Миронівська міжрайонна державної податкова інспекція Київської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

У період з 12.10 по 18.10.2012 року Миронівською міжрайонною ДПІ Київської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ФГ «Наталка» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 26.10.2007 року №178/22-011/00951770 у якому зазначив встановлені під час перевірки порушення позивачем податкового та іншого законодавства, зокрема:

- порушення ст. 203,215, 228,602,655,656 ЦК України, ст.134,135,138,139 ПК України в частині недодержання в момент вчиненні право чинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, що здійснені з контрагентом ФГ «Наталка» у вересні та жовтні 2011 року на загальну суму 2 714 764,26 грн в т.ч. ПДВ 452 460,71 грн, що призвело до порушення;

-ст. 201.6 ст. 201, ст. 185,186,187,188,200 ПК України в частині недодержання вимог ст. 203,215, 228,602,655,656 ЦК України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, встановлено неправомірність формування податкового кредиту на суму 452 460,71 грн, в т.ч. за жовтень 2011 року в сумі 74808,18 грн, за листопад 2011 року в сумі 377 652,53 грн, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2011 року на суму 74 808,18 грн, за грудень 2011 року на суму 377 652,53 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.11.2012 року №000126301 згідно якого зменшено суму відшкодування з ПДВ на суму 452461 грн та донараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 226230 грн та від 08.11.2012 року №000125301 відповідно до якого позивачу нараховано грошове зобов'язання та платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 780495 грн, із них за основним платежем - 520330 грн , штрафними (фінансовими) санкціями - 260165 грн.

Так, 15.09.2011 року між позивачем та ФГ «Наталка» укладено договір поставки №1560/М відповідно до умов якого постачальник ФК «Наталка» зобов'язалось поставити та передати покупцеві сільськогосподарську продукцію (соняшник, пшеницю, тощо), найменування та кількість якої зазначається фактично поставленим товаром згідно даних, вказаних у видаткових і податкових накладних.

Поставка товару здійснюється силами постачальника, а факт поставки підтверджується рахунком-фактурою та податковими накладними (розділ 2 договору).

Розрахунок здійснюється після отримання товару в безготівковій формі.

У період вересня-жовтня 2011 року на виконання умов договору ФГ»Наталка» надало позивачу рахунки-фактури згідно з якими поставлено товар на суму 2714764,20 грн, у т.ч. ПДВ на суму 452460,74 грн.

Розрахунки були здійснені у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності позивачем факту здійснення господарських операцій з контрагентом.

Відповідно до частин 1,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, податковий орган не надав доказів, які б свідчили, що укладений між позивачем та його контрагентом ФГ «Наталка» правочин є недійсним або ж нікчемним у розумінні вимог вищезазначених норм Закону.

Із матеріалів справи вбачається, що одним із видів діяльності ФГ «Наталка» є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур.

Протягом грудня 2011 року та січня 2012 року насіння соняшника поступило на склади позивача з подальшим відпуском у переробку, що підтверджується угодами, укладеними з перевізниками ТОВ «Велес Авто» від 01.02.2011 року №113 та ТОВ «Транс-Сервіс-1» від 25.08.2011 року, товарно-транспортними накладними.

Факт поставки продукції, оплати її вартості підтверджується документально.

Отже, колегія суддів вважає, що позивач довів, що між ним та його контрагентом були реальні господарські операції на основані вищезазначеного договору, а тому висновки податкового органу про нікчемність договору є безпідставними і необґрунтованими та спростовуються зібраними у справі доказами, оцінку яким вірно надав суд першої інстанції.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що суми ПДВ по податковим накладним, що отримані від ФГ «Наталка» відображено у відповідних податкових деклараціях по ПДВ у жовтні 2011 року на суму 74808,18 грн та у листопаді 2011 року на суму 377652,53 грн.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу ( п.19.6 ст.198).

Відповідач не надав до суду доказів, які б свідчили, що контрагент позивача не був зареєстрований на момент укладення договору як юридична особа та платник ПДВ, а отже як наслідок не мав права виписувати податкові накладні.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За змістом п.200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст. 200).

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200)..

Позивач за спірною угодою, у 2011 році відніс до складу валових витрат суму в розмірі 2262303,55 грн.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, до складу валових витрат належать витрати, підтверджені первинними документами, тобто документами, які містять відомості про господарську операцію і підтверджують її здійснення.

В підтвердження реальності господарських операцій позивач долучив до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт транспортування придбаного позивачем у контрагента товару, рахунків-фактур, видаткових накладних та податкових накладних, отриманих від ФГ «Наталка», а також копії банківських виписок про перерахування коштів.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкові повідомлення-рішення від 08.11.2012 року №000126301 та №000125301 прийняті Миронівською МДПІ безпідставно та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 10 квітня 2013 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.