Постанова № 3083040, 26.02.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 Вн. № 6/668

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26.02.2009 р.                                                                                 № 6/668

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Акціонерний комерційний банк "Юнекс"

до Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків

проскасування повністю податкового повідомлення-рішення №0000344310/0 від 18.07.2008р. Представники: від позивачаШептун В.В. (довіреність від 24.10.2006 р. № 386); Гуменюк А.Л. (довіреність від 23.11.2007 р. № 432) від відповідача Шаліна С.І. (від 30.09.2008 р. № 1452/9/10-110); Шаповал М.М. (від 11.11.2008 р. № 1603/9/10-110) 26.02.2009 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Акціонерний комерційний банк «Юнекс»(далі - позивач) з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення –рішення від 18.07.2008 р. № 0000344310/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на прибуток банківських організацій в розмірі 74298,71 грн., з яких основного платежу 2404,49 грн. та 71894,22 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач –АКБ «Юнекс»зазначає, що під час проведення перевірки відповідач –СДПІ у м. Києві дійшов до помилкового висновку щодо порушення банком п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8, п.п. 12.2.1 та п.п. 12.2.2 п.12.2. ст.. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) в частині заниження податкового зобов’язання по податку на прибуток на суму 2404,49 грн. Позивач вказує на те, що ним правомірно збільшено балансову вартість ІІ групи основних фондів на суму 9617,98 грн. на суму податку на додану вартість, сплачену під час придбання легкових автомобілів, а також віднесено до складу валових витрат витрати по формуванню страхового резерву під нестандартну заборгованість за позабалансовими операціями (зобов’язаннями) на загальну суму 638728,78 грн. Відповідач проти позову заперечує з огляду на наступне. Позивачем суми витрат на формування страхового резерву за операціями по наданих гарантіях та авалях безпідставно віднесені до складу валових витрат. Стверджує, що банки, а також будь-які небанківські установи зобов’язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів, а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів, інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством. Необхідною умовою для формування такого резерву є наявність основного боргу. Окрім того, щодо вирішення судами аналогічних спорів, відповідач посилаючись на Постанову прийняту колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 27.05.2008р. стверджує про обґрунтованість своєї позиції в питанні формування банками страхових резервів, а у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

З посиланням на висновки перевірки, відповідач зазначає про порушення позивачем пп. 8.4.1 п.8.4 ст. 8 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: проведення нарахування амортизаційних відрахувань на суму податку на додану вартість по придбаних автомобілях чим завищено амортизаційні відрахування на суму 9617,98 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП проведено виїзну планову перевірку АКБ “Юнекс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2008 р. за результатами якої складено акт № 394/43-10/20023569 від 09.07.2008 р. (копія наявна у матеріалах справи).

          На підставі висновків вказаного акту про порушення позивачем пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8, пп. 12.2.1, 12.2.2 п. 12.2 ст. 12, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та за результатами оскарження прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання та застосування штрафних санкцій за платежем “податок на прибуток банківських організацій” відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000344310/0 від 18.07.2008р., яким донараховано 74298,71 грн. (в тому числі 2404,49 грн. основний платіж, 71894,22 грн. штрафні санкції).

Встановивши обставини справи суд визнає такими, що відповідають чинному законодавству висновки податкового органу викладені у акті перевірки від 09.07.2008 р. щодо порушення позивачем пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8, пп. 12.2.1, 12.2.2 п. 12.2 ст. 12, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” виходячи з наступного.

Як про те зазначено у акті перевірки та підтверджується матеріалами справи, позивачем протягом періоду, який перевірявся проводилось формування та розформування страхового резерву під кредитні та позабалансові зобов’язання Банку, а саме банківські гарантії та невикористані ліміти овердрафтів. Формування страхового резерву з віднесенням до складу валових витрат відповідного податкового періоду відображалось банком проводками Дт 9020 Кт9900 «Надання гарантії», Дт9900 Кт 9020 «Закриття гарантії», Дт 2600 Кт 6118 «Комісія за надання гарантії».

Враховуючи, що вимоги по сплаті по вищевказаних гарантіях та авалях до банку не надходило, не встановлено фактичного перерахування банком коштів по наданих гарантіях та авалях, відсутньою відповідно була фактична заборгованість по наданих гарантіях та авалях, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пп. 5.2.4 п.5.2 ст. 5, пп. 12.2.1 та 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, за перевіряємий період, внаслідок чого завищено (з урахуванням заниження) суму валових витрат в частині формування страхового резерву під нестандартну заборгованість за позабалансовими операціями (зобов'язаннями) на загальну суму 5040,00 грн. в ІІ кварталі 2007 р.

Відповідно до пп. 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Підпунктом 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 того ж Закону встановлено, що будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній, зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів та інших активних операцій, які відносяться до їх основної діяльності згідно з законодавством.

Згідно підпункту 12.2.2 зазначеної статті закону, створення страхового резерву здійснюється банком самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами (іншими видами заборгованості), визнаними нестандартними за методикою, встановленою Національним банком України, а також за кредитами, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону. При цьому підлягають врахуванню положення підпункту 12.2.3 цієї статті, яким передбачено, що базою для розрахунку страхового резерву, що відноситься до валових витрат, є сума боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та перуками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що передбачений ними порядок створення банками страхових резервів за рахунок збільшення валових витрат стосується страхових резервів для відшкодування можливих збитків за активними операціями, що відносяться згідно законодавства до їх господарської діяльності, по яких у банка наявна дебіторська заборгованість.

Саме в такому розумінні страхового резерву підпункти 12.2.1, 12.2.2 та 12.2.3 пункту 12.2 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (283/97-ВР) кореспондуються з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 ст. 5 Закону.

Джерелом відшкодування можливих збитків банків від операцій по наданим гарантіям і порукам, за якими відсутня заборгованість в розумінні підпунктів 12.2.1, 12.2.2 та 12.2.3 пункту 12.2 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 ст. 7 цього Закону є доходи майбутніх періодів від таких операцій протягом строків, визначених статтею 6 цього Закону, а не валові витрати.

Таким чином, твердження податкового органу щодо створення банком страхового резерву за рахунок валових витрат для покриття ризиків неповернення основного боргу за активними банківськими операціями, зокрема для кредитних операцій - за коштами, які фактично надаються у користування, суд визнає таким, що відповідає вищенаведеним вимогам чинного законодавства.

Враховуючи відсутність виплат по наданих гарантіях, під які сформовано страховий резерв з віднесенням відповідних сум на валові витрати, у банку не виникло ризику неповернення основного боргу, який є умовою включення витрат на формування банком страхового резерву до складу валових витрат в розумінні положень Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”. Таким чином, у банку відсутній ризик неповернення йому боргу за коштами, які фактично не надані позичальникам (дебіторам), а виявлені перевіркою факти завищення (з урахуванням заниження) суми валових витрат в частині формування страхового резерву під нестандартну заборгованість за позабалансовими операціями (зобов'язаннями) на загальну суму 638728,78 грн. судом підтверджуються як такі, що свідчать про допущені позивачем порушення пп. 5.2.4 п.5.2 ст. 5, пп. 12.2.1 та 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Щодо встановлених порушень пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” суд відзначає наступне.

Завищення сум амортизаційних відрахувань на загальну суму 9617,98 грн. виявлено під час перевірки правильності відображення в декларації (за І квартал 2006 р., І півріччя 2006 р., 9 місяців 2006 р., 2006 рік; за І квартал 2007 р., І півріччя 2007 р., 9 місяців 2007 р., 2007 рік та І квартал 2008 р.) доходів від надання (продажу) небанківських послуг, що входять до складу об’єкту оподаткування. В акті перевірки (стор. 55) щодо вказаного порушення зазначено про неправомірність включення банком до договірної ціни вартості продажу автомобілів суми податку на додану вартість, як те передбачено умовами договору купівлі-продажу автомобіля укладеного з АТ «Українська автомобільна корпорація»від 26.10.2005 р. № 2006 (автомобіль марки «Део Ланос») та видаткової накладної від 08.06.2005 р. № 0958 про придбання Миколаївською філією №1 позивача було придбано у ЗАТ «Петрівка-авто»(автомобіль марки «Шеврове»).

Зазначене порушення позивачем не спростовано, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає включення до валового доходу загальних доходів від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

В частині встановленого порушення пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яке призвело до завищення амортизаційних відрахувань в розмірі 9617,98 грн. в акті перевірки зазначено про неправомірність проведення амортизаційних відрахувань на суму податку на додану вартість по придбаним автомобілям.

Так, згідно договорів купівлі-продажу (від 26.10.2005 р. № 2006 та видаткової накладної від 08.06.2005 р. № 0958) АКБ «Юнекс» придбані транспортні засоби, які введені в експлуатацію з віднесенням до II групи основних засобів з сумами податку на додану вартість. Про укладені договори в акті перевірки зазначено на ст. 48, встановлені факти позивачем не оспорюються, копії договорів про які зазначено в акті залучені до матеріалів справи.

Підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість " із змінами та доповненнями, визначено, що сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включаються до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат.

Підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що сплату податку на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, не включається до складу валових витрат.

У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість.

Згідно з підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, автомобільний транспорт відноситься до групи 2 основних фондів, а витрати на його придбання підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Оскільки у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" відсутні норми щодо формування валових витрат в даній ситуації, придбаний легковий автомобіль використовується в оподатковуваних операціях, а не таких, що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування, сума податку на додану вартість сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), який буде включено до основних фондів, не включається до складу валових витрат і не збільшує балансову вартість другої групи основних фондів.

З урахуванням наведеного, позивачем в порушення пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” проведено нарахування амортизаційних відрахувань на суму податку на додану вартість по придбаних автомобілях, що призвело до завищення загальної суми амортизаційних відрахувань на суму 9617,98 грн.

В матеріалах справи наявний розрахунок штрафних санкцій та основного платежу за податковим повідомленням –рішенням від 18.07.2008 р. № 0000344310/0.

Суд вважає, що донарахування основного платежу за заниження податкового зобов’язання на суму 2404,49 грн. (амортизація) та застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1.3 та. 17.1 6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в розмірі 71894,22 грн. (страхові резерви) відповідають чинному законодавству України.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, довів правомірність винесених податкових повідомлень –рішень.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятого податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Добрянська Я.І.