Постанова № 3083039, 16.02.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16.02.2009 р.                                                                                 № 6/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Закрите акціонерне товариство "Тект-Брок"

до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2007р. №0000382201/0

Представники:

від позивача: Очеретько В.Ю.

від відповідача: Комаринський О.М.

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.02.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Закрите акціонерне товариство «Тект - Брок»з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення №0000382201/0 від 11.12.2007р.

За наслідками виїзної планової перевірки відповідачем було складено акт №668/1-22-01-32767205 від 28.11.2007р.з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 30.06.2007р. На підставі вказаного акту відповідачем винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 339155,00 грн.

Позивач вважає, що правова позиція відповідача базується на хибних висновках, а також оскаржуване рішення було прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Отже податкове повідомлення –рішення є не законним та підлягає скасуванню.

Відповідач –ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з позовом не погоджується та в обґрунтування зазначає наступне. Нарахування податкового зобов’язання за порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп.. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп.. 7.6.1, пп.. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) (далі –Закон №334/94) та застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пп.. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, є правомірним, оскільки ЗАТ «Тект - Брок»: завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування податком на прибуток за 2006 –півріччя 2007 року в сумі 1639 111 грн.; заниження податку на прибуток за 2006 –півріччя 2007 року в сумі 539 618 грн.; завищено у Додатку К-3 до Декларації про прибуток підприємств в 2006 –півріччя 2007року збиток від операцій придбання інших цінних паперів в сумі 2332006 грн. Тому, підстави для скасування податкового повідомлення –рішення №0000382201/0 від 11.12.2007р. відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва          була здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.06.2007 року. Складено Акт перевірки №668/1-22-01-32767205 від 28.11.2007р.

Документальною перевіркою встановлено порушення:

п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп.. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп.. 7.6.1, пп.. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №334/94-ВР, в результаті чого встановлено:

- завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2006 –півріччя 2007 року:

3 квартал 2006 року – 558540 грн.;

2006 рік –208895 грн.;

1-й квартал 2007р. –156342 грн.

Півріччя 2007 р. –715334 грн.

-          заниження податку на прибуток за 2006 –півріччя 2007 року :

півріччя 2006 року –161072 грн.;

3 квартал 2006 р. –21437 грн.;

2006 рік –137123 грн.;

1 квартал 2007 р. –179867 грн.;

Півріччя 2007р. –40119 грн.

- завищено у Додатку К-3 до декларації про прибуток підприємств в 2006 –півріччя 2007 року збиток від операцій придбання інших цінних паперів.

Згідно акту перевірки, вище вказані порушення виникли в результаті заниження Позивачем валового доходу за перший квартал та півріччя 2007 року в сумі 762708,77 грн. по операціях з придбання простих іменних акцій у їх емітентів : ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», ВАТ «Баглійкокс», «АКБ «Укрсоцбанк», ВАТ «Південний ГЗК», ВАТ «»Промтехмонтаж-2»; завищення валових витрат на 644287,31 грн., як суму прав вимоги ЗАТ «КУА «Тект»щодо отримання коштів за Договором комісії №7П/2003; 365/4/01В від 24.10.2003р., укладеного між ЗАТ «КУА «Тект»та НВК ТОВ «Тект-Приват»; а також неправомірного відображення Товариством в податковому обліку у складі валових витрат суми 113100 грн.. яка виникла в 2004 році та непідтверджена попереднім актом виїзної планової перевірки.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва було винесено податкове повідомлення-рішення від 11.12.2007 року №0000382201/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 339 155 грн.: за основним платежем –177 242 грн. та 161 913 - штрафні (фінансові) санкції.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Згідно акту перевірки, позивачем занижено валовий дохід за перший квартал та півріччя 207 року в сумі 762708,77 грн. по операціях з придбання простих іменних акцій у їх емітентів: ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», ВАТ «Баглійкокс», «АКБ «Укрсоцбанк», ВАТ «Південний ГЗК», ВАТ «»Промтехмонтаж-2».

Позивач на підставі договорів №ТБ-26 від 13.02.2006р.;№ТБ-62 від 20.03.2006р., №ТБ-61 від 16.03.2006р., №ТБ-12 від 23.01.2006р., №ТБ-12 від 23.01.06р., №ТБ-12 від 23.03.2006р., №ТБ-65 від 23.03.2006р. , №ТБ-108 від 20.06.2006р. придбав акції вищевказаних емітентів у процесі їх емісії.

Порядок оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами визначено п. 7.6 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р № 334/94 -ВР (в редакції ЗУ від 22.05.97 р. № 283/97 - ВР).

Відповідно до п. 7.6.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Статтею 1 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок" надано визначення наступних термінів:

емісія - установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів;

розміщення цінних паперів - відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно - правового договору з першим власником;

перший власник - особа, яка отримала цінні папери у власність безпосередньо в емітента (або в особи, що видала цінний папір) чи андеррайтера під час розміщення цінних паперів.

Статтею 2 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок" обумовлено:

Учасники фондового ринку - емітенти, інвестори, саморегульовані організації та професійні учасники фондового ринку.

Емітент - юридична особа, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

Інвесторами в цінні папери - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладення коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.

Фондовий ринок поділяється на первинний та вторинний.

Первинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов'язаних з розміщенням цінних паперів.

Вторинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов'язаних з обігом цінних паперів.

Отже, згідно з вищевикладеними нормами законодавства, операції з цінними паперами розподілено на два рівні - первинні, тобто операції з емісії цінних паперів і їх подальшого розміщення, і вторинні - операції з цінними паперами на фондовому ринку, а також їх позабіржовий обіг.

При цьому основними учасниками операцій з емісії цінних паперів на первинному ринку є : емітент таких цінних паперів, який випускає та розміщує цінні папери; первинний власник, який є інвестором.

Тобто, операції з емісії цінних паперів не відносяться до операцій з торгівлі цінними паперами.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку висловила свій погляд з цього питання у пункті 1 Рішення ДКЦПФР від 29.10.02 р. № 321, яким установлено, що не відносяться до торгівлі цінними паперами операції розміщення емітентом власних цінних паперів.

Норми п. 7.6 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в частині визначення „витрат" та „доходів" від операцій з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, не застосовується для операцій з емісії цінних паперів.

Тлумачення терміну „витрати" в розумінні п. 7.6 ст. 7 Закону наведено в пп. 7.6.3, в якому зазначено: під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів, як компенсація їх вартості.

Тобто, вищезазначений термін використовується виключно до операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами, а не для операцій з первинного випуску цінних паперів, які не є операціями з торгівлі цінними паперами. А платники податків - учасники такої емісії не мають підстав для відображення в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами витрат по одержанню цінних паперів.

Позиція ДПА України з вищевикладеного питання наведена у листах № 101/2/15-1110 від 11.03.04 р. „ ... операція з первинного випуску цінних паперів не є операцією з торгівлі цінними паперами, і підприємства - учасники такої емісії не мають підстав для відображення в податковому обліку витрат по випуску та одержанню цінних паперів ...", № 3335/6/12-0216 від 21.04.05 р. „ ... лише в момент здійснення продажу, придбаного у емітента цінного паперу, підприємство має право на відображення витрат, пов'язаних із придбанням такого цінного паперу та доходів від його продажу ..."

Відповідно до п. 1.28.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94 - ВР від 28.12.94р. (в редакції від 22.05.97 р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями)), пряма інвестиція - це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Щодо думки ТОВ „Тект - Брок" про слово „емісія", то в нормах п. 7.6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не йдеться про „емісію". Абзацом п'ятим пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону встановлено, що норми цього пункту, тобто всього п. 7.6 „Оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами", „ ... не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку ...". Дія вимог п. 7.6 ст. 7 Закону не поширюється не тільки на емітента, а і на всіх учасників операцій з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, в яких завжди беруть участь дві сторони - емітент та інвестор.

Отже, ВАТ „Алчевський металургійний комбінат", ВАТ "Баглійкокс", ВАТ АКБ „Укрсоцбанк", ВАТ „Південний ГЗК", ВАТ „Промтехмонтаж - 2" було емітовано корпоративні права в формі цінних паперів, а саме акції прості іменні, а ЗАТ „Тект -Брок" було придбано право власності на статутні фонди зазначених акціонерних товариств, шляхом внесення коштів в обмін на отримані у емітента акції Таким чином, ЗАТ „Тект - Брок" неправомірно відобразило у складі витрат по операціях з акціями та корпоративними правами окремого податкового обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами наступні суми:

у І - у кварталі 2006 року - 277 718, 64 грн.

у II - у кварталі 2006 року - 104 571 грн.

у III - у кварталі 2006 року - 136 419, 71 грн.

у IV - у кварталі 2006 року - 243 999, 4 грн.

Вищевикладене порушення призвело до заниження валового доходу (рядок 1.4 Декларації про прибуток підприємства) за 1 квартал та півріччя 2007 року в розмірі 762 708, 77 грн.

Таким чином, відповідач правомірно дійшов висновку щодо порушення позивачем п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону №334/94.

Щодо операцій з придбання інших цінних паперів, які були відображені позивачем в рядку 7.2 Додатку К-3 до Декларації про прибуток підприємств в 1 кварталі 2006 року в сумі 2332066 грн. суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, під час проведення податкової перевірки та судового розгляду справи, позивачем не надано документів, які підтверджують придбання інших цінних паперів та не наведено заперечення в позовній заяві. За період 2006 –півріччя 2007 року збиток від операцій з іншими цінними паперами за результатами перевірки в розмірі 2332006 грн. не підтверджено.

Таким чином, суд погоджується з відповідачем, щодо встановлення порушення позивачем п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України №334/94 «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд погоджується з висновками акту перевірки щодо порушення позивачем п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334-94 та безпідставного віднесення до складу валових витрат в півріччі 2006 суму прав вимоги ЗАТ “КУА «Тект»щодо отримання коштів за Договором комісії №7П/2003; 365/4-01В від 24.10.2003р., укладеного між ЗАТ «КУА «Тект»та ТОВ «НВК «Тект-Приват»в розмірі 644287,31 грн.

ЗАТ „Тект - Брок" укладено договір з ЗАТ „КУА „ТЕКТ" (код 20393384) № В5 - 54; 67/05 - Т від 24.11.05 р. „Про переуступку права вимоги за договором комісії № 7П/2003; 365/4/0ЇВ від 24.10.03 р."

Згідно з цим договором ЗАТ „Тект - Брок" приймає на себе право вимоги ЗАТ „КУА „ТЕКТ" щодо отримання коштів за Договором комісії № 7П/2003; 365/4 - 01В від 24.10.03 р., укладеного між ЗАТ „КУА „ТЕКТ" та ТОВ НВК „ТЕКТ - Приват" (код 23509539) на загальну суму 644 287, 31 грн.

Акт приймання - передачі документів складено 24.11.05 р. Оплату по цьому договору здійснено 19.07.06 р. на суму 644 287, 31 грн.

В податковому обліку у складі валових витрат суму в розмірі 644 287, 31 грн. відображено в Декларації з податку на прибуток підприємств за півріччя 2006 року в рядку 04.1 „Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)".

Відповідач стверджує, що у відповідності до бухгалтерської довідки від 26.04.2006р., в результаті самоперевірки при підготовці звітності було виявлено факт не включення до складу валових витрат позивача суми в розмірі 644287,31 грн. за договором №В5-54; 67/05-Т від 24.11.2005р. про переуступку права вимоги. В бухгалтерському обліку дана операція була відображена в 4 кварталі 2005 року. При цьому, проводку за податковим обліком проведено не було. З метою виправлення зазначеної помилки витрати позивача через виправні проводки було включено до складу валових витрат в податковому періоді, в якому цю помилку було виявлено –в другому кварталі 2006 року.

Відповідно до „Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства", затвердженого наказом ДПА України від 29.03.03 р. № 143 та затвердженого в Міністерстві юстиції України 08.04.03 р. за № 271/7592, при заповненні рядку 04.1 „Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" слід керуватися п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94 "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97 - ВР (із змінами та доповненнями).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94 "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено „ ... валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 до складу валових витрат включаються „суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці...".

Вищевказана операція не підпадає під визначення поняття „валові витрати".

Таким чином Товариством безпідставно віднесено до складу валових витрат в півріччі 2006 року суму прав вимоги ЗАТ „КУА „ТЕКТ" щодо отримання коштів за Договором комісії № 7П/2003; 365/4-01В від 24.10.03 р., укладеного між ЗАТ „КУА „ТЕКТ" та ТОВ НВК „ТЕКТ - Приват" в розмірі 644 287,31 грн.

Крім того, документальною перевіркою встановлено, за перевірений період Позивач в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97 - ВР (із змінами та доповненнями) відображало в податковому обліку у складі валових витрат суму в розмірі 113 100 грн. в рядку 04.9 „Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року", яка виникла в 2004 році .

Відповідач стверджує, що суми від’ємного значення за попередні податкові періоди були враховані при визначені об’єкта оподаткування за 2005 рік. Тобто, сума валового доходу погашала суми від’ємного значення і в першу чергу, - від’ємного значення об’єкту оподаткування за 2004 рік. Отже, із точки зору визначення об’єкта оподаткування, у складі валових витрат позивача в 2006 році не могло ураховуватись будь-яких сум від’ємного значення об’єкта оподаткування за 2004 рік.

Статтею 86 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.05 № 3235 - IV із змінами та доповненнями, встановлено, що у 2006 році сума від’ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що рахувалася станом на 01.01.05 р. і не була погашена протягом 2005 року, - не підлягає протягом 2006 року врахуванню у складі валових витрат платника податку.

Таким чином, в результаті вищевикладеного порушення, суд погоджується з висновками акту перевірки щодо завищення валових витрат за 2006 р. та півріччя 2007 року на 113 100 грн.

Щодо тверджень позивача про невідповідність оскаржуваного повідомлення - рішення вимогам п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»та невірного визначення суми штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00 р. № 2181 - III (із змінами та доповненнями) передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платникам податків за підставами, викладеними у підпункті „б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 % від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 2.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.01 р. № ПО, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.03.01 р. за № 268/5459 (із змінами та доповненнями), визначено, що недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

Згідно з пп. 6.1.3 п. 6 Інструкції у разі, коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових

зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах визначених цим підпунктом.

Для дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) розміру штрафних (фінансових) санкцій:

-          визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені;

-          визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат, за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції;

-          здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат. Враховуючи зазначене вище, застосовані перевіркою штрафні (фінансові) санкції відповідають вимогам чинного законодавства. Отже, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва правомірно розраховано штрафні (фінансових) санкції, винесені на податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у податковому повідомленні - рішенні № 0000382201/0 від 11.12.2007 р. Отже, суд погоджується з висновками відповідача, щодо порушення позивачем вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп.. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп.. 7.6.1, пп.. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин, суд вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення №0000382201/0 від 11.12.07 р. винесене правомірно, у межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, довів правомірність винесеного податкового повідомлення –рішення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятого податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Добрянська Я.І.