Рішення № 30828062, 11.04.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа №22-ц/796/1315/2013 Головуючий у 1 інстанції - Пасинок В.С.

м. Київ Доповідач - Борисова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.

при секретарях: Мурга М.В., Халпахчієвій Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» - Нечая Руслана Васильовича, відповідача ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТЕМП-3000», ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Бавовняно-прядильна фабрика» про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року позов ПАТ «Піреус Банк МКБ» до ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ТЕМП-3000», ОСОБА_4, ТОВ «Бавовняно-прядильна фабрика» про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ТЕМП-3000» та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» заборгованість за генеральним кредитним договором № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року в розмірі 355000 доларів США.

Стягнуто з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ТЕМП-3000» на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» заборгованість за генеральним кредитним договором № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року в розмірі 90451,66 грн.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ТЕМП-3000» та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» судовий збір у розмірі 1647,47 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 116,29 грн.

Стягнуто з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ТЕМП-3000» на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» судовий збір у розмірі 52,53 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 3,71 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо звернення стягнення на заставне майно ТОВ «Бавовняно-прядильна фабрика» представник позивача ПАТ «Піреус Банк МКБ» - Нечай Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на виробниче обладнання належне на праві власності ТОВ «Бавовняно-прядильна фабрика» та закрити провадження в цій частині.

Посилається на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач пред'являючи вимоги про стягнення боргу за кредитним договором намагається захистити своє право шляхом проведення стягнення в подвійному розмірі.

Обгрунтовує апеляційну скаргу тим, що відсутність в позовній заяві інформації передбаченої ч.2 ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не є підставою для відмови в задоволенні позову, а лише покладає на суд обов'язок встановити або визначити на власний розсуд вказану інформацію в процесі розгляду справи та зазначити її в рішенні суду.

Судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо розгляду позовних вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, оскільки вимога про звернення стягнення на заставне майно ТОВ «Бавовняно-прядильна фабрика» повинна розглядатися за правилами господарського судочинства.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_4 в розмірі 355000 доларів США відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «Піреус Банк МКБ» в частині солідарного стягнення заборгованості за генеральним кредитним договором № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року в розмірі 355000 доларів США з ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі, в решті рішення залишити без змін.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом були надані необґрунтовані переваги представнику позивача, зокрема щодо оцінки доказів у справі та їх належності, внаслідок чого рішення суду було ухвалене без доведення позивачем обставин зазначених у позові.

Апелянт зазначає, що з моменту настання строку погашення зобов'язання до часу звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 пройшло більше ніж шість місяців, таким чином договір поруки від 24 листопада 2006 року № П/06-28/КД припинив свою дію, а отже позовні вимоги до ОСОБА_4 є повністю безпідставними, а в їх задоволенні слід було відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу ПАТ «Піреус Банк МКБ», проти апеляційної скарги ОСОБА_4 заперечував та просив її відхилити.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, який є одночасно представником відповідачів: ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ТЕМП-3000», ТОВ «Бавовняно-прядильна фабрика» в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_4, щодо задоволення апеляційної скарги ПАТ «Піреус Банк МКБ» заперечував.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явились, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під часу розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 жовтня 2006 року між ВАТ «Міжнародний комерційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Піреус Банк МКБ» та ТОВ «НВП «ТЕМП- 3000» укладений генеральний кредитний договір № К/06-55/КД, відповідно до умов якого банком була відкрита позичальнику - ТОВ «НВП «ТЕМП- 3000» кредитна лінія з максимальною сумою ліміту 365000 доларів США зі встановленням процентної ставки за користування кредитними коштами в межах максимального ліміту кредитування у відповідному додатковому договорі. Датою повернення максимального ліміту кредитування є 19 жовтня 2009 року.

Додатковими угодами № 1 від 10 листопада 2006 року та № 2 від 24 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року розмір максимальної суми кредитної заборгованості позичальника - ТОВ «НВП «ТЕМП-3000» перед банком був збільшений до 365000 доларів США та 1950500 грн.

Відповідно до додаткового договору № 1 від 19 жовтня 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року та додаткової угоди № 1 від 19 жовтня 2007 року до додаткового договору № 1 від 19 жовтня 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року банк надав ТОВ «НВП «ТЕМП-3000» кредит у розмірі 365000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14% річних та строком повернення кредиту по 31 грудня 2008 року.

Згідно з додатковим договором № 2 від 10 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року та додаткової угоди № 1 від 19 жовтня 2007 року до додаткового договору № 2 від 10 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06- 55/КД від 19 жовтня 2006 року банк надав ТОВ «НВП «ТЕМП-3000» кредит у розмірі 1060500 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 20% річних та строком повернення кредиту по 30 червня 2009 року.

Відповідно до додаткового договору № 3 від 24 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року та додаткової угоди № 1 від 19 жовтня 2007 року до додаткового договору № 3 від 24 листопада 2006 року до генерального кредитного договору № К/06- 55/КД від 19 жовтня 2006 року банк надав ТОВ «НВП «ТЕМП-3000» кредит у розмірі 890000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 20,5% річних та строком повернення кредиту по 19 жовтня 2009 року.

Зметою забезпечення виконання ТОВ «НВП «ТЕМП-3000» своїх зобов'язань за генеральним кредитним договором № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року між ВАТ «Міжнародний комерційний банк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № П/06-28/КД від 24 листопада 2006 року.

Відповідно до умов вказаного договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов'язань за генеральним кредитним договором у сумі, що дорівнює 365000 доларів США та 1950000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% річних за користування коштами у доларах США та 20,5% за користування коштами у гривні, передбачені генеральним кредитним договором, а також всі інші суми (пені та штрафи, якщо такі будуть), підтверджені генеральним кредитним договором, додатковими договорами та додатковими угодами до нього.

Пунктом 5.1. договору поруки визначено, що термін дії цього договору визначається з моменту його підписання до повного погашення зобов'язань за генеральним кредитним договором з урахуванням додаткових угод до нього.

Згідно довідки ПАТ «Піреус Банк МКБ» № 249 від 31 жовтня 2012 року, станом на 31 жовтня 2012 року заборгованість ТОВ «НВП «ТЕМП-3000» за кредитом та відсотками згідно кредитного договору № К/06-55/ КД від 19 жовтня 2006 року складає: за кредитом в гривні - 90451,66 грн., поточна заборгованість по нарахованим відсоткам в гривні - відсутня, за кредитом в доларах США - 355000 доларів США, поточна заборгованість по нарахованим відсоткам в доларах США - відсутня.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом строк.

Частиною 1 ст.546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

В силу ч.1 ст.543 ЦК України в разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від всіх боржників разом, так і від будь-кого із них окремо.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув на користь позивача солідарно з ТОВ «НВП «ТЕМП-3000» та ОСОБА_4 заборгованість за генеральним кредитним договором в розмірі 355000 доларів США та з ТОВ «НВП «ТЕМП-3000» заборгованість за кредитом в гривні - 90451,66 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні солідарно з ОСОБА_4 заборгованості в сумі 90451,66 грн. сторонами не оскаржується.

Посилання апелянта ОСОБА_4 на те, що договір поруки від 24 листопада 2006 року № П/06-28/КД припинив свою дію, а отже позовні вимоги до ОСОБА_4 є безпідставними колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» № 5 від 30 травня 2012 року визначено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/ вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Пунктом 4.2. договору поруки № П/06-28/КД від 24 листопада 2006 року передбачено, що поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання за генеральним кредитним договором на умовах, в порядку та в терміни, встановлені генеральним кредитним договором.

Згідно п.4.4. генерального кредитного договору № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року визначено, що у разі порушення позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором, вказаних у п.2.3. розділу ІІ, банк має право надіслати позичальнику письмове повідомлення з вимогою виправити порушення протягом 10 робочих днів з дати отримання повідомлення порушення протягом вказаного терміну, банк має право на дострокове стягнення/повернення заборгованості по кредиту у повному обсязі, який визначається в графі 1 розділу І цього договору.

Підпунктом «д» п.1.8.1. вищевказаного договору визначено, що вимога банку щодо дострокового виконання боргових зобов'язань (або їх частини) направляється на адресу позичальника, що зазначена в цьому договорі. До направлення такої вимоги на адресу позичальника прирівнюється також і її вручення позичальнику чи його представникам під розписку або через будь-які інші засоби доставки кореспонденції (зокрема, кур'єрською доставкою).

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «НВП «ТЕМП-3000», ТОВ «Бавовняно-прядильна фабрика» та ОСОБА_4 03 червня 2009 року направлялись вимоги (повідомлення) про усунення порушення в яких зазначалась сума заборгованості та вимагалось протягом 5 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги усунути порушення кредитного договору в повному обсязі, в тому числі: сплатити прострочені відсотки за користування кредитними коштами, забезпечити страхування заставленого майна та в повному обсязі сплатити пеню та штраф.

Банк повідомив відповідачів про факт порушення ТОВ «НВП «ТЕМП-3000» умов генерального кредитного договору,додаткових договорів та угод до нього, та надав відповідачу ОСОБА_4 можливість виконати свої зобов'язання поручителя. Останній вказану вимогу отримав 13 червня 2009 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про отримання поштового повідомлення.

Посилання апелянта ОСОБА_4 на те, що договір поруки припинив свою дію, а тому стягнення заборгованості з нього в розмірі 355000 доларів США є неправомірним колегія суддів відхиляє, оскільки в генеральному кредитному договорі та договорі поруки зазначено, що кінцевий термін виконання зобов'язань за генеральним кредитним договором є 19 жовтня 2009 року. Додаткові угоди та додаткові договори укладені до генерального кредитного договору від 19 жовтня 2006 року, не є окремими правочинами, а є складовими частинами генерального кредитного договору.

Колегія суддів вважає, що строк позовної давності в межах якого позивач може звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором закінчується 13 червня 2012 року, а з позовом позивач звернувся 06 липня 2011 року.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимого щодо звернення стягнення на предмет застави у зв'язку з тим, що позивач намагається захистити своє право шляхом проведення стягнення в подвійному розмірі, а також звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави позивач не дотримався вимог ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» з наступних підстав.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 травня 2012 року право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки / застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави / іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки / застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки / застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач скористався своїм правом щодо захисту свого порушеного права, шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Висновок суду першої інстанції про те, що пред'являючи вимоги про стягнення боргу за кредитним договором та одночасно звернення стягнення на предмет застави, позивач намагається захистити своє право проведення стягнення в подвійному розмірі колегія суддів вважає помилковим, оскільки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень питання виконання рішень вирішується на стадії виконання судових рішень.

Як вбачається з матеріалів справи з метою забезпечення виконання ТОВ «НВП «ТЕМП-3000» своїх зобов'язань за генеральним кредитним договором № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року між ВАТ «Міжнародний комерційний банк» та ТОВ «Бавовняно - прядильна фабрика» укладено договір застави № З/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року.

Пунктом 1.2. договору застави визначено, що заставодавець передав в заставу виробниче обладнання (предмет застави), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно 1.4. договору застави сторони погодились, що заставна вартість предмету застави на момент укладення цього договору становить 3702382 грн.

Відповідно до п.6.1. договору застави заставодавець має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у повному обсязі.

Згідно з п.7.1. вище вказаного договору заставодержатель набуває право на звернення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано повністю або частково.

Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1 та 2 ст.590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду на підставі напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно ч.2 ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на

предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у зверненні стягнення на предмет застави підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, згідно з яким в рахунок погашення заборгованості ТОВ «НВП «ТЕМП-3000», звернути стягнення на предмет застави:

- пресувальну машину «Каландер» в комплекті - в кількості 1 штука; машину красильну «Мецера» в кількості 3 штуки; сушильну машину «Елітекс» в кількості 3 штуки; кран-балку вантаж під 2 т. в кількості 1 штука; машину сновальну-стрічкову «Бенінгер» в кількості 1 штука; «апарат крашения под давлением пряжи» (2 штуки) і сушильний апарат; мотальну машину МТ - 150-2 в кількості 7 штук; розпушувально-очисний агрегат № 1 в складі: - живильник кипний автоматичний АП-18; - вентилятор ЦП 7 - 40; - очисник похилий ОН -6-4М1979; - конденсатор бистрохідний КБ -3; змішувач безперервної дії СН 1У; - машину тіпальну МТ; - розпушувально-очисний агрегат № 2 в складі: - живильник П-1; - живильник П-1; - живильник П-1; - змішувач безперервної дії СН 1У; тіпальну машину холостову МТ в кількості 1 штука; чесальну машину ЧМ-50 в кількості 9 штук; чесальну машину ЧМД-5 в кількості 5 штук; стрічкову машину 1 переходу Л2-50-1 в кількості 3 штуки; стрічкову машину 2 переходу Л2-50-20У в кількості 3 штуки; стрічкову машину 1 переходу Л2-50-1 Ми в кількості 1 штука; стрічкову машину 2 переходу Л2-50-20И в кількості 1 штука; пневмопрядильну машину ППМ - 120-А1М в кількості 4 штуки; пневмопрядильну машину ППМ - 120-МС в кількості 9 штук; пневмопрядильну машину БД-200-М69 в кількості 3 штуки; крутильну машину УТС-07 в кількості 5 штук, що належить на праві власності ТОВ «Бавовняно-прядильна фабрика» шляхом реалізації з публічних торгів за ціною, яка встановлюється на рівні цін не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у зверненні стягнення на предмет застави підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і будь - кого з них окремо (ч.1 ст. 543 ЦК України ). Солідарну відповідальність перед кредитором несуть і боржник, і поручитель, якщо інше не встановлено договором поруки відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України. Такі правовідносини регулюються і нормами цивільного, і нормами господарського законодавства в залежності від суб'єктів (юридичної чи фізичної особи - поручителів і (або) боржника). Таким чином, частина 1 ст.543 ЦК України та ст. 216 ЦПК України є виключенням із загального правила, встановленого ст.16 ЦПК України. Тому, у випадку виникнення солідарного обов'язку фізичної та юридичної особи позов може бути пред'явлено до обох боржників в порядку цивільного судочинства.

В решті рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.218, 303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 - відхилити.

Апеляційну скаргу представника позивача публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» - Нечая РусланаВасильовича - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року в частині відмови публічному акціонерному товариству «Піреус Банк МКБ» у задоволенні позову до товариства з обмеженою відповідальністю «Бавовняно-прядильна фабрика» про звернення стягнення на предмет застави скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ПіреусБанк МКБ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Бавовняно-прядильна фабрика» про звернення стягнення на предмет застави.

В рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТЕМП-3000», місцезнаходження: 01033 м. Київ, вул. Жилянська, 45, код ЄДРПОУ 31778043 перед публічним акціонерним товариством «Піреус Банк МКБ», місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20034231 за генеральним кредитним договором № К/06-55/КД від 19 жовтня 2006 року в сумі 355000 доларів США та 90451 грн. 66 коп. звернути стягнення на предмет застави:

- пресувальну машину «Каландер» в комплекті - в кількості 1 штука; машину красильну «Мецера» в кількості 3 штуки; сушильну машину «Елітекс» в кількості 3 штуки; кран-балку вантаж під 2 т. в кількості 1 штука; машину сновальну-стрічкову «Бенінгер» в кількості 1 штука; «апарат крашения под давлением пряжи» (2 штуки) і сушильний апарат; мотальну машину МТ - 150-2 в кількості 7 штук; розпушувально-очисний агрегат № 1 в складі: - живильник кипний автоматичний АП-18; - вентилятор ЦП 7 - 40; - очисник похилий ОН -6-4М1979; - конденсатор бистрохідний КБ -3; змішувач безперервної дії СН 1У; - машину тіпальну МТ; - розпушувально-очисний агрегат № 2 в складі: - живильник П-1; - живильник П-1; - живильник П-1; - змішувач безперервної дії СН 1У; тіпальну машину холостову МТ в кількості 1 штука; чесальну машину ЧМ-50 в кількості 9 штук; чесальну машину ЧМД-5 в кількості 5 штук; стрічкову машину 1 переходу Л2-50-1 в кількості 3 штуки; стрічкову машину 2 переходу Л2-50-20У в кількості 3 штуки; стрічкову машину 1 переходу Л2-50-1 Ми в кількості 1 штука; стрічкову машину 2 переходу Л2-50-20И в кількості 1 штука; пневмопрядильну машину ППМ - 120-А1М в кількості 4 штуки; пневмопрядильну машину ППМ - 120-МС в кількості 9 штук; пневмопрядильну машину БД-200-М69 в кількості 3 штуки; крутильна машину УТС-07 в кількості 5 штук, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Бавовняно-прядильна фабрика» (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33604605) шляхом реалізації з публічних торгів за ціною, яка встановлюється на рівні цін не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: