Постанова № 3081293, 27.08.2007, Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №2-а-8

2007 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2007 року смт. Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Сергійка В.В.

суддів: Васильчука С. Ф., Моніча Б.С.

при секретарях Лозовик О.М. , Супруненко О.Л., Тишкевич К.Б.

з участю

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Логутова К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Черняхові адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1до Територіального управління Головавтотрансінспекції в Житомирській області про скасування постанови про накладення фінансової санкції в розмірі 1700 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому вказав, що 21.02.07 відповідачем винесена

постанова про застосування до нього фінансової санкції за порушення вимог закону України «Про автомобільний транспорт». В постанові зазначено, що він 12.02.07 був затриманий працівниками інспекції у с.АДРЕСА_1 Житомирської області при здійсненні нерегулярних пасажирських перевезень, чим допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 60 вказаного вище закону. Вважав дану постанову незаконно і такою, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав та в обґрунтування позову зазначив, що абзацом 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» зі змінами та доповненнями передбачена відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт. 12.02.07 до м. Києва він віз свою сім'ю та родичів без укладання будь-яких угод і без отримання за це винагороди, а тому перевізником в контексті закону не являвся. Відповідно до ст. 1 названого закону нерегулярні пасажирські перевезення визначаються як перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови та форму оплати послуг або перевезення за власний кошт. За таких обставин вважав, що нерегулярного перевезення пасажирів він не здійснював, а тому

постанова про накладення на нього фінансової санкції є незаконною.

В своїх письмових запереченнях проти позову відповідачем було зазначено, що 12.02.07 державними інспекторами здійснювалася рейдова перевірка на 87-му км. автодороги Київ-Чоп, згідно завдання на перевірку від 10.02.07 та Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.06 №1567. При перевірці транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1., було виявлено відсутність документів, передбачених ст. 39 означеного закону, про що був складений акт. 21.02.07 в порядку п.27 Постанови КМУ від 08.11.06 №1567 начальником інспекції винесено постанову про застосування фінансових санкцій до позивача. Підставою для винесення постанови стала наявність у діях ОСОБА_1складу правопорушення, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 означеного закону. Вважав, що позивач є перевізником в контексті ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки перевозив пасажирів за власний кошт, а тому мав дотримуватися вимог ст. ст. 39, 60 Закону.

Аналогічні пояснення були дані в судовому засіданні і представником відповідача. Також він зазначив, що працівники інспекції не мають повноважень встановлювати осіб пасажирів, відбирати у них пояснення щодо оплати проїзду. Саме тому факт перевезення ОСОБА_1

пасажирів за плату встановлений не був. В подальшому ним подане на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного.

Відповідно до завдання на перевірку №002365 від 10.02.07 державним інспекторам територіального управління Головавтотрансінспекції в Житомирськвй області Міністерства транспорту та зв'язку України головної державної інспекції на автомобільному транспорті було доручено з 10.02.07 по 12.02.07 проводити рейдову перевірку автомобільних перевізників на предмет дотримання ними відповідного законодавства України (а.с.24).

Згідно акту №005862 від 12.02.07 інспекторами інспекції за наслідками перевірки транспортного засобу, належного ОСОБА_1, а саме: «Фольксваген», д.н.НОМЕР_1, було встановлено відсутність дорожнього листа, ліцензійної картки. Також виявлено такі порушення: надавав послуги з нерегулярних пасажирських перевезень з смт.Черняхів до м.Київ без дорожнього листка, ліцензійної картки на транспортний засіб, договору із замовником транспортних послуг та документів, що засвідчують оплату транспортних послуг. ОСОБА_1. у даному акті виклав свої письмові пояснення, з яких слідує, що пасажиро-перевезенням не займався, а відвозив родичів в м.Київ на комбікормовий завод (а.с.25).

Відповідно до постанови начальника інспекції від 21.02.07 до ОСОБА_1за порушення допущені при здійсненні нерегулярних пасажирських перевезень застосовано фінансові санкції в сумі 1700 грн. згідно абз.З ч.І ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Аналізуючи вищезазначені документи в контексті положень Закону України «Про автомобільний транспорт» суд приходить до висновку, що постанова про накладення на ОСОБА_1винесена без достатніх для того законних підстав в порушення абз. 3 ч. 1 ст.60 цього закону, а тому підлягає скасуванню.

Статтею 1 наведеного закону визначено, що автомобільним перевізником є фізична особа, яка здійснює за власний кошт перевезення пасажирів транспортними засобами, а нерегулярними пасажирськими перевезеннями є перевезення пасажирів автобусом за власний кошт. Виходячи з цих визначень слід вважати ОСОБА_1автомобільним перевізником, який здійснював нерегулярні пасажирські перевезення. Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що для перевезення пасажирів автобусами для власних потреб автомобільний перевізник має мати наступні документи: документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, завірений підписом перевізника та печаткою, а для водія також дорожній лист. При цьому у цій нормі закон не розмежовує перелік таких документів для перевезення пасажирів для власних потреб між юридичною особою-перевізником та перевізником фізичною особою, як і не обумовлює яким чином фізична особа-перевізник може мати список пасажирів, завірений печаткою.

Разом з тим, виходячи зі змісту цієї норми в її співвідношенні з норами закону, які будуть наведені нижче, суд приходить до висновку, що вимоги цього закону не можуть застосовуватися до фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, а поняття перевезення пасажирів фізичною особою за власний кошт слід розуміти як перевезення пасажирів за власний кошт фізичною особою - суб'єктом господарювання.

Абз. 3 частини 1 ст.60 означеного закону визначено, що відповідальність за цією статтею настає за надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, визначених ст.39 закону. Відповідно до статті 1 закону визначено, що послуга з перевезення пасажирів є перевезенням пасажирів транспортним засобом на договірних умовах за плату. Під час

складання акту про порушення ОСОБА_1 вимог закону про автомобільний транспорт працівниками інспекції не було встановлено, що ОСОБА_1. здійснював перевезення пасажирів на договірних умовах, тим більше за плату, як і не було встановлено, що він є суб'єктом господарювання, а тому ОСОБА_1. не може нести відповідальність за абз. 3 ч. 1 ст.60 означеного закону.

Аналогічні положення містять ст.ст. 3, 5 закону, якими визначено, що застосування цього закону та здійснення функцій державного контролю діяльності автотранспорту відбувається у сфері надання транспортних послуг, а тому стосується лише фізичних осіб - суб'єктів господарювання.

Відповідно до п.п.1-2 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.06 також встановлено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється виключно за транспортними засобами суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту та перевозять пасажирів на території України. Аналогічні положення містять і п.п. 14-23 Порядку, якими визначено порядок проведення рейдових перевірок і якими передбачено, що таким перевіркам підлягають виключно юридичні особи - суб'єкти господарювання, або фізичні особи - суб'єкти господарювання. П.п.25-30 означеного порядку, якими визначено процедуру накладення фінансових санкцій теж визначено, що ці санкції накладаються виключно на суб'єктів господарювання, тобто інспекція не наділена повноваженнями застосовувати такі санкції до фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 71, 94, 158, 161-163, 181, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Позов ОСОБА_1задовольнити повністю.

Визнати постанову начальника Територіального управління Говавтотрансінспекції в Житомирській області Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку від 21.02.07 про накладення на ОСОБА_1фінансової санкції в сумі 1700 грн. протиправною та скасувати її.

Стягнути з відповідача - Територіального управління Головавтотрансінспекції в Житомирській області Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку судові витрати: судовий збір в розмірі 3, 40 коп. на розрахунковий рахунок 31118095700604, одержувач ВДК в Черняхівському районі, код 22062444, МФО 811039, банк отримувача УДК в Житомирській області.

На постанову може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня її проголошення.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до адміністративного суду апеляційної інстанції через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

При відсутності заяви та апеляції

Пстанова вступає в законну силу через 10 днів з дня її проголошення.