Постанова № 30811938, 16.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. Справа№ 5011-30/17685-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Калатай Н.Ф.

За участю представників сторін:

Від позивача - Грабовський О.О. (довір. №12/1238 від 28.12.12);

Від відповідача - Котовська О.І. ( довір. №59 від 04.03.13);

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2013р.

у справі №5011-30/17685-2012 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»

про стягнення 6 692,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2013р. у справі №5011-30/17685-2012 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що позивачем не було проведено оцінку визначення матеріального збитку, завданого страхувальнику позивача, позивачем надано лише калькуляцію, в якій визначена вартість робіт та деталей по ремонту автомобіля та у якій не встановлено вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, зазначені в калькуляції дані не відповідають вимогам, встановленим в п.4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003р.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2013р. повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача страхове відшкодування.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування). Стаття 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України не містить посилання на обов'язок позивача щодо проведення експертної оцінки, експертна оцінка є лише попереднім оціночним документом, дійсно витрачена сума на відновлення транспортного засобу підтверджується платіжним дорученням.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача судова колегія встановила.

Між позивачем (страховиком) та Тютюник Оленою Вадимівною (страхувальником) 21.05.09р. укладено договір страхування № 06/0608221/1002/09, відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки Nissan Micra, д.р.н. ВЕ3737АЕ.

03.02.10р. на вул. Гмирі в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль марки Nissan Micra, д.р.н. ВЕ3737АЕ отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою № 5536 від 03.02.10р., виданою УДАІ ГУМВС України в місті Києві.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля Mitsubishi, д.р.н. ВХ4164АТ Ковтанюком Геннадієм Олександровичем вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Дарницького районного суду міста Києва від 03.03.10р. в адміністративній справі № 3-1473/10.

04.02.10р. страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку.

Позивач згідно страхового акту № 1 1001/06/17248/S від 01.03.10р. визнав нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП у розмірі 6 692,92 грн. та сплатив вказану суму на користь ТОВ "Автомобільний центр Голосіївський" платіжним дорученням № 0010176 від 05.03.10р.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло, у межах фактично здійсненої страхової виплати, право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mitsubishi, д.р.н. ВХ4164АТ застрахована відповідачем відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/809266.

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача, останній відповідно до статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (редакція Закону, що діяла на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди) повинен відшкодувати нанесену його страхувальником оцінену шкоду у межах встановленого полісом страхового ліміту.

Судова колегія вважає висновком місцевого господарського суду про те, що калькуляція та акт внутрішньої експертизи не є належними доказами оцінки розміру збитків необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до приписів п.22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 34.1 статті 34 цього Закону у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно пункту 34.2. цієї статті, якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

З приписів вказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язки, пов'язані із оцінкою шкоди, стосуються не позивача, оскільки за встановлених обставин справи його дії не регулюються цим Законом, а тому у суду першої інстанції не було правових підстав перекладати на позивача обов'язки відповідача, який є страховиком за вказаним вище полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Крім того, вказаним Законом України не передбачено обов'язково проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки.

З положень вказаного вище Закону вбачається, що під оціненою шкодою в ньому розуміється шкода, оцінена, насамперед, страховою компанією.

Отже, калькуляція від 20.02.10р. № 1017609, що складена ТОВ "Автомобільний центр Голосіївський" та акт внутрішньої експертизи є належними доказами оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу страхувальника позивача.

Платіжним дорученням від 05.03.2010р. позивачем сплачено 6 692,92 грн. страхового відшкодування згідно договору № 06/0608221/1002/09 від 21.05.09р. та акту №1001/06/17248/S від 01.03.2010р. на користь ТОВ "Автомобільний центр Голосіївський", а тому відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" він отримав право вимоги, яке особа, що виплатила страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, у межах фактичних витрат.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва підлягає скасуванню, позовні вимоги задоволенню.

Керуючись ст.ст.101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2013р. у справі №5011-30/17685-2012 скасувати.

3.Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» ( 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3, ЄДРПОУ 20344871) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (п/р 265003941501 в ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» м. Києва, МФО 300120, код ЄДРПОУ 23510137) 6 692,92 (шість тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 92 коп. матеріальної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» ( 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3, ЄДРПОУ 20344871) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (п/р 265003941501 в ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» м. Києва, МФО 300120, код ЄДРПОУ 23510137) 2469,75 грн. судового збору.

4.Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5.Матеріали справи №5011-30/17685-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Пашкіна С.А.

Судді Баранець О.М.

Калатай Н.Ф.

Повний текст постанови складено та підписано 22.04.2013р.