КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" квітня 2013 р. Справа№ 5011-35/8670-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Остапенка О.М.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Мациборко Т.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Бабій О.В. ( за довіреністю)
від відповідача: Кубрак Ж.Б. ( за довіреністю)
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Рециклінг-Центр»
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2012р.
у справі № 5011-35/8670-2012 (суддя: Літвінова М.Є.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк»
до Приватного акціонерного товариства «Рециклінг-Центр»
про стягнення 53 365 195,03 грн
за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Рециклінг-Центр»
до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк»
про визнання недійсним договору.
ВСТАНОВИВ:
27 червня 2012р. позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "ГРІНКО-Центр" про стягнення 53 365 195,03 грн., з яких: 33 750 000,00 грн. -прострочена заборгованість за кредитом, 13 978 777,69 грн. -нараховані проценти за користування кредитом, 114375,00 грн. -нарахована плата за управління кредитом, 2 688 281,25 грн. -пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 1 016 526,64 грн. -пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 5 509,17 грн. -пеня за несвоєчасну сплату плати за управління кредитом, 944 628,62 грн. - проценти річні у зв'язку із несвоєчасним погашенням кредиту, 323 436,99 грн. -проценти річні у зв'язку із несвоєчасною процентів за користування кредитом, 1 070,91 грн. -проценти річні у зв'язку із несвоєчасною сплатою плати за управління кредитом, 542 588,76 грн. -втрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасним погашенням кредиту, процентів за користування кредитом, плати за управління кредитом та стягнення судового збору.
23.08.2012 Приватне акціонерне товариство "Рециклінг-Центр" звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним кредитного договору №18106К25/2153 від 14.07.2006.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.09.2012р. у справі №5011-35/8670-2012 (суддя - Літвінова М.Є.) первісний позов ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено повністю, стягнуто із ПрАТ «Рециклінг-Центр» на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 33 750 000,00 заборгованості за кредитом, 13 978 777,69 грн. процентів за користування кредитом, 114 375,00 грн. плати за управління кредитом, 2 688 281,25 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 016 526,64 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 5 509,17 грн. пені за несвоєчасну сплату плати за управління кредитом, 944 628,62 грн. процентів річних за несвоєчасне повернення кредиту, 323 436,99 грн. процентів річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 1 070,91 грн. процентів річних за несвоєчасну сплату плати за управління кредитом, 542 588,76 грн. інфляційних втрат. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду, приватне акціонерне товариство «Рециклінг-Центр» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що позивач неправомірно нарахував пеню, оскільки згідно п.6ст. 252 Господарського Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Також апелянт зазначає, що шести місячний період нарахування пені на заборгованість, термін сплати якої настав 14.07.2011р. складає 184 дні, а не 185 днів, як було заявлено позивачем за первісним позовом.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2011р. №5011-35/8670-2012, апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 15.11.2012р.
15.11.2012р. через відділ документального забезпечення суду від позивача (за первісним позовом) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив оскаржене судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Крім того, 15.11.2012р., через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення господарським судом м. Києва пов'язаної справи №5011-33/13914-2012 за позовом ПрАТ «Рециклінг-Центр» до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання додаткових договорів недійсними.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2012р. клопотання скаржника про зупинення провадження у справі було задоволено, зупинено апеляційне провадження у справі №5011-35/86702-2012 до вирішення по суті господарським судом м. Києва пов'язаної справи №5011-33/13914-2012 за позовом ПрАТ «Рециклінг-Центр» до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання додаткових договорів недійсними.
28.02.2013р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у даній справі у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2013р. у справі 5011-33/13914-2012 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2012р.
У зв'язку з винесенням постанови Київським апеляційним господарським судом від 18.02.2013р. у справі 5011-33/13914-2012, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2012р., яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог ПрАТ «Рециклінг-Центр» до АТ «Укрексімбанк» про визнання недійсним додаткових угод, Ухвалою від 01.03.2013р. колегія судів поновлено провадження у даній справі, оскільки усунуті обставини, які зумовили його зупинення, розгляд справи призначено на 21.03.2013р.
21.03.2013р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи документів фінансово-кредитних операцій.
Також у судовому засіданні представник відповідача надав письмові пояснення по справі. Колегія суддів заслухавши думка представника позивача, оголосила у судовому засіданні перерву до 28.03.2013р.
28.03.2013р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло заперечення по справі. У судовому засіданні представник відповідача надав письмове клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України. Колегією суддів клопотання відповідача було задоволено, продовжено строк розгляду справи, відкладено розгляд справи на 15.04.2013р. було запропонувано представникам сторін у наступне судове засідання надати розрахунок заборгованості з урахуванням періодів прострочення, коли індекс інфляції був менше одиниці ( дефляції).
15.04.2013р. представники сторін з'явились у судове засідання та надали свої пояснення по справі. Представник відповідача у судовому засіданні надав, на вимогу ухвали суду від 28.03.2013р. пояснення щодо розрахунку заборгованості .
Стосовно клопотання відповідача про призначення судової експертизи документів фінансово-кредитних операцій, яке було подано 21.03.2013р. колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до Постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування.
Згідно п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України, від 27.11.2006р. №01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз» Вищий господарський суд України звертає увагу судів, зокрема, на те, що судова експертиза повинна призначатись лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для становлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування.
Колегія суддів вважає, що перерахунок заявлений до стягнення суми кредитних коштів та штрафних санкцій за неналежне виконання кредитного договору, у даному випадку не потребує спеціальних знань, крім того в матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів, тому у призначенні у справі судової експертизи документів фінансово-кредитних операцій немає необхідності.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.07.2006 між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (позивач, Банк) та ВАТ "ГРІНКО-Центр" було укладено Кредитний договір № 18106К25/2153 із змінами і доповненнями внесеними додатковими договорами №18106К25-1/2153 від 23.01.2007, №18106К25-2/2153 від 31.01.2007, №18106К25-3/2153 від 10.05.2007, №18106К25-4/2153 від 23.08.2007, №18106К25-5/2153 від 26.12.2007, №18106К2.5-6/2153 від 24.01.2008, №18106К25-7/2153 від 31.10.2008, №18106К25-8/2153 від 06.01.2009, №18106К25-9/2153 від 27.02.2009, №18106К25-10/2153 від 31.03.2009, №18106К25-11/2153 від 30.04.2009, №18106К25-12/2153 від 30.06.2009, №18106К25-13/2153 від 30.07.2009, №18106К25-14/2153 від 30.09.2009, №18106К25-15/2153 від 30.10.2009, №18106К25-17/2153 від 28.01.2010, №18106К25-18/2153 від 25.02.2010, №18106К25-19/2153 від 30.03.2010, №18106К25-20/2153 від 15.04.2010, №18106К25-21/2153 від 28.12.2010, №18106К25-22/2153 від 01.02.2011, №18106К25-23/2153 від 31.03.2011, № 18106К25-24/2153 від 27.05.2011 (разом - Кредитний договір) (т.1 а.с.8-85).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 08.11.2012 року, найменування Відкритого акціонерного товариства «Грінко-Центр» ідентифікаційний код 32490946 було змінено на приватне акціонерне товариство «Рециклінг-Центр» ідентифікаційний код 32490946.
Пунктами 3.2., 3.5 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання у розмірі 35 000 000,00 грн. із кінцевим терміном погашення кредиту 14.07.2011 та зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі облікової ставки НБУ+ 11,50% річних, але не менше 20,00 річних починаючи з дати підписання договору до 31.12.2007, 20,00% річних починаючи з 01.01.2008 до 28.02.2010 та 15,5 % річних починаючи з 01.03.2010 у валюті кредиту.
За умовами Кредитного договору Позичальник зобов'язався погасити Кредит у валюті Кредиту у строк, зазначений у п. 3.2 Кредитного договору згідно з Графіком погашення Кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень Позичальника, сплатити Банку проценти за користування Кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2 Кредитного договору, у валюті Кредиту (пп. 3.5.1. п. 3.5 Кредитного договору), а також сплачувати Банку інші платежі за Кредитним договором, у тому числі сплачувати плату за управління кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2 Кредитного договору та у строки, зазначені у п. 3.8 Кредитного договору (п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Кредитного договору).
Відповідно до платіжних доручень за умовою Кредитного договору позивач за первісним позовом виконав свої зобов'язання за Кредитним договором та надав грошові кошти у розмірі 35 000 000,00 грн. (т.1 а.с.193)
Позивач за первісним позовом зазначає про те, що в порушення умов Кредитного договору відповідач за первісним позовом не повернув кредит у встановлений строк, не сплатив нараховані за користування кредитом проценти та не сплатив плату за управління кредитом, що призвело до виникнення заборгованості за Кредитним договором .
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із невиконанням Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, Банк надіслав на адресу Позичальника вимоги про усунення порушення зобов'язань № 158-0/7219 від 05.09.2011, № 158-04/2447 від 23.03.2012 з вимогою здійснити погашення заборгованості за Кредитним договором (т.1 а.с. 99,100), в матеріалах справи, відсутні будь які допустимі докази належного виконання відповідачем вимоги.
23.08.2012р. ПАТ "Рециклінг-Центр" звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним кредитного договору №18106К25/2153 від 14.07.2006., в якій зазначає, що Кредитний договір був підписаний виконуючим обов'язки Голови правління позивача за зустрічним позовом з перевищенням повноважень, наданих Статутом товариства без отримання згоди і схвалення вказаного договору загальними зборами позивача.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що первісний позов був правомірно задоволений судом першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення суми кредиту за Кредитним договором у розмірі 33 750 000,00 грн., зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 13 978 777,69 грн. та зобов'язання по сплаті плати за управління кредитом 114 375,00 грн. В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем за первісним позовом, заборгованості по кредиту, процентам за користування кредитом та плати за управління кредитом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як передбачено п. 7.2 ст. 7 Кредитного договору, у разі невиконання зобов'язань згідно з пп.пп. 3.4.1 п. 3.4, пп.пп. 3.5.1 п. 3.5 ст. 3 Кредитного договору, Позичальник сплачує Банку пеню у валюті Кредиту. У разі невиконання зобов'язань згідно з п. 4.1 ст. 4 Кредитного договору Позичальник сплачує Банку пеню у гривнях. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 2 688 281,25 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 1 016 526,64 грн., пені за несвоєчасну сплату плати за управління кредитом у розмірі 5 509,17 грн., проценти річні у зв'язку із несвоєчасним погашенням кредиту у розмірі 944 628,62 грн., проценти річні у зв'язку із несвоєчасною процентів за користування кредитом у розмірі 323 436,99 грн., проценти річні у зв'язку із несвоєчасною сплатою плати за управління кредитом у розмірі 1 070,91 грн., а також втрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасним погашенням кредиту, процентів за користування кредитом, плати за управління кредитом у розмірі 542 588,76 грн.
В кредитному договорі №18106К25/2153 від 14.07.2006 із змінами і доповненнями не передбачений розмір процентів в розумінні ст. 625 ЦК України, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, зокрема, щодо правомірності покладення на Скаржника відповідальності у вигляді трьох процентів річних за весь час прострочення виконання зобов'язань.
Стосовно посилання апелянта на те, що шести місячний період нарахування пені на заборгованість, термін сплати якої настав 14.07.2011р. складає 184 дні, а не 185 днів, як було заявлено позивачем за первісним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 ЦК України).
Відповідно до пп. 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору №18106К25/2153 кінцевий термін погашення кредиту - 14.07.2011р.
Відтак, з урахуванням положень ст. 253 ЦК України перебіг шестимісячного строку від дня коли зобов'язання за Кредитним договором №18106К25/2153 мало бути виконано, починається 15.07.2011р. і закінчується у відповідний день через шість місяців - 15.01.2012р.
Період часу з 15.07.2011р. по 15.01.2012р. нараховує 185 днів (17 днів у липні 2011р., 31 день у серпні 2011р., 30 днів у вересні 2011р., 31 день у жовтні 2011р., 30 днів у листопаді 2011р., 31 день у грудні 2011р., 15 днів у січні 2012р.), Отже Позивачем при розрахунку пені за прострочення виконання зобов'язань за Кредитним договором №18106К25/2153, зокрема, за прострочення сплати основного боргу, правомірно застосовано кількість днів прострочення - 185 (шість місяців).
Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в Інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
З розрахунку втрат позивача від інфляції, виконаного за кожен окремий місяць прострочення, на виконання та з дотриманням «Рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62/97р., вбачається, що позивач заявив вимоги до скаржника про сплату заборгованості з урахуванням понесених інфляційних втрат в періоди, коли інфляція мала місце та спричинила відповідні збитки позивачу.
Посилання відповідача на помилковість наведеного позивачем розрахунку, зокрема інфляційних витрат є необґрунтованим, не підтвердженим належними та допустимими доказами. Вказаний розрахунок, наданий позивачем, спростовано не було.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що стягнення заборгованості, зокрема, з урахуванням індексу інфляції є способом захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, та притягнення до відповідальності боржника, за порушення зобов'язань та незаконне утримання відповідачем грошових коштів позивача.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первісні позовні вимоги відповідають вимогам законодавства умовам договору, а тому зазначені вимоги позивача правомірно були задоволенні згідно наданих розрахунків у загальній сумі 53 365 195,03 грн.
В свою чергу, відповідач за первісним позовом не надав до матеріалів справи, доказів повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та внесення плати за управління кредитом у встановлені договором строки та обсягах і не навів підстав для звільнення його від зазначеного обов'язку.
Стосовно зустрічних позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Як передбачено статтею 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до пп. г) п. 11.3. Статуту ВАТ "Грінко-Центр" виключної компетенції Наглядової ради віднесено питання щодо надання згоди на укладення товариством угод, договорів та контрактів, розмір яких перевищує 1 000 000,00 грн.
Згідно із протоколом № 15 засідання Наглядової ради ВАТ "Грінко-центр" ( а.с. 176 том1) Наглядова рада надала згоду на отримання кредиту у ВАТ "Укрексімбанк" у сумі 35 000 000,00 грн. та доручила в.о. голови правління Г.В. Проценко підписати з ВАТ "Укрексімбанк" всі необхідні документи.
Всупереч зазначеним вимогам позивач за зустрічним позовом не надав доказів недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зустрічні позовні вимоги ПАТ "Рециклінг-Центр", стосовно того, що Кредитний договір був підписаний особою, яка не мала належних повноважень задоволенню не підлягають
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Виходячи з вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.2012 року у справі № 5011-35/8670-2012, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Рециклінг-Центр» на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2012 року у справі № 5011-35/8670-2012 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2012 року у справі № 5011-35/8670-2012 залишити без змін.
Матеріали справи № 5011-35/8670-2012 повернути господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Руденко М.А.
Судді Остапенко О.М.
Пономаренко Є.Ю.
Судове рішення № 30811772, Київський апеляційний господарський суд було прийнято 15.04.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 5011-35/8670-2012. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: