Рішення № 30809376, 18.04.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р. Справа № 918/329/13-г

Суддя Заголдна Я.В.,

розглянувши матеріали справи за позовною заявою Заступника прокурора м.Рівне, в інтересах держави в особі Рівненської міської ради в особі Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради до фізичної особи-підприємця Повара Олександра Івановича про стягнення в сумі 5 975,44 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Бондар Ю.М. (довіреність №01-10/265 від 30.01.2013 року)

Від відповідача: не з'явився

Від органу прокуратури: Герасимчук Ю.М. (посвідчення № 010595 від 20.10.2012 року)

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2013 року заступник прокурора м. Рівне звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Рівненської міської ради в особі Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради Комунального підприємства "Теплотранссервіс" про стягнення з Підприємця 5 975 грн. 44 коп. В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що на виконання умов договору № 1492, укладеного між Підприємством та відповідачем 15 жовтня 2004 року, відповідачу була поставлена теплова енергія. Оскільки відповідач взяте на себе зобов'язання щодо оплати поставленої йому енергії у встановлений договором строк не виконав, прокурор, посилаючись на статті 526, 625 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) та статті 231, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Підприємця 5853 грн. 37 коп. основного боргу; 91 грн. 19 коп. пені; 18 грн. 24 коп. 3% річних; 12 грн. 63 коп. збитків від інфляції.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 18 квітня 2013 року позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача в судові засідання 02.04.2013р. та 18.04.2013р. не з'явився, відзиву на позов не подав. Проте, конверти з ухвалами суду направлені відповідачу за адресою наданою позивачем та зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: село Морозівка, Корецький район, Рівненська область повернулися до суду з приміткою: "За зазначеною адресою не проживає".

У п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на, зокрема, закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідача належним чином повідомлено про час та місце проведення судових засідань.

Нез'явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури та позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2004 року між Підприємцем та Підприємством було укладено договір № 1492 (далі - договір) на відпуск теплової енергії, за умовами якого КП "Теплотранссервіс" зобов'язалось забезпечити тепловою енергією для потреб центрального опалення приміщення відповідача загальною площею 73,6 м.кв. за адресою м. Рівне, вул. Льонокомбінатівська, 15 , а Підприємець в свою чергу зобов'язується здійснювати оплату за спожиту теплову енергію на умовах даного договору не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 8.4, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б містили заяву про припинення дії договору. Відтак, суд вбачає, що на момент подачі позовної заяви до суду, договір є чинним.

Крім того, про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 1492 від 15 жовтня 2004 року щодо поставки теплової енергії свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Однак відповідач взятий на себе за договором обов'язок, щодо своєчасної оплати поставленої енергії не виконав, сума боргу станом на день розгляду даної справи не сплачена.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України ).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу, за договором від 15 жовтня 2004 року № 1492, яка складає 5853 грн. 37 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги про стягнення з Підприємця вказаної суми.

У зв'язку з неналежним виконанням Підприємцем взятих на себе за договором зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленої позивачем енергії, останній просив суд стягнути відповідача пеню у розмірі 91 грн. 19 коп., нарахованої у період з 17 жовтня 2012 року по 11 лютого 2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої прокурором, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, тому позовна вимога про стягнення з відповідача 91 грн. 19 коп. пені підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором прокурор, просив суд, стягнути з останнього три проценти річних в сумі 18 грн. 24 коп., нараховані з 17 жовтня 2012 року по 11 лютого 2013 року, а також 12 грн. 63 коп. збитків від інфляції, нарахованих з 01 жовтня 2012 року по 01 лютого 2013 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум також підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Повара Олександра Івановича ( село Морозівка, Корецький район, Рівненська область, і.н. 20022530635) на користь комунального підприємства "Теплотранссервіс" (33027, місто Рівне, вул. Данила Галицького, будинок 27, код ЄДРПОУ: 30841056) 5853 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн. 37 коп. основного боргу; 91 (дев'яносто одна) грн. 19 коп. пені три проценти річних у розмірі 18 ( вісімнадцять ) грн. 24 коп., а також 12 (дванадцять) грн. 63 коп. збитків від інфляції.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Повара Олександра Івановича ( село Морозівка, Корецький район, Рівненська область, і.н. 20022530635) в доход Державного бюджету України 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.04.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Заголдна Я.В.