Рішення № 30809375, 16.04.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2013 р. Справа № 918/324/13-г

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді

Торчинюка В.Г.

при секретарі судового засідання Гузь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕК" Україна (далі - товариство, позивач)

до відповідача Приватного підприємця Луцик Ігоря Богдановича (далі - підприємець, відповідач)

про стягнення 8 572 грн. 10 коп.

представники:

від позивача: - Чернецька Т.В. за довіреністю б/н від 11.04.2013 року;

від відповідача: - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕК" Україна звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Приватного підприємця Луцик Ігоря Богдановича про стягнення 8 572 грн. 10 коп., з яких 3 309 грн. 69 коп. - сума основного боргу та 5 262 грн. 41 коп. - пеня.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 13 березня 2013 року порушено провадження у справі № 918/324/13-г, розгляд якої було призначено на 02 квітня 2013 року.

28 березня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником позивача поданий супровідний лист, в додатках до якого він надав частину документів які витребовувалися ухвалою суду від 13 березня 2013 року.

В судовому засіданні 02 квітня 2013 року представник позивача подав заяву якою підтвердив те, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи з такого спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

Ухвалою суду від 02 квітня 2013 року розгляд справи відкладено на 16 квітня 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 16 квітня 2013 року позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у судові засідання, призначені на 02 квітня 2013 року та 16 квітня 2013 року, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова) визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 13 березня 2013 року та про відкладення розгляду справи від 02 квітня 2013 року були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та витязі з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 34240, Рівненська область, село міського типу Рокитне, вулиця Проектуюча, будинок 1, квартира 26. Повідомлення про вручення поштових відправлень були повернуті з відмітками про вручення повноважному представнику ТОВ "Одек Україна" підприємством поштового зв'язку. (а.с. 2, 81).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

02 листопада 2011 року між товариством та підприємцем укладено Договір поставки № 02/11/2011 (далі - Договір; а.с. 13 - 15) відповідно до умов якого підприємець зобов'язується поставити і передати у власність товариства, а товариство прийняти лісоматеріали круглі для лущення, названі в подальшому "товар" з 02 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року на умовах: FCA склад продавця (ІНКОТЕРМС - 2000).

Договір підписано генеральним директором товариства і підприємцем та скріплений відтисками печаток сторін.

Згідно з пункту 1.2. Договору об'єми товару визначаються в кількості: фанерна сировина - 500 м3 (п'ятсот метрів кубічних..

Специфікація і технічні умови Товару визначені в Додатках № 1 і № 2, які є невід'ємними частинами цього Договору (пунктом 1.3. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору ціна за один щільний кубічний метр товару фіксується в гривнях і приймається згідно додатку № 3 даного Договору.

Пунктом 2.2. Договору визначена загальна сума Договору, яка орієнтовно складає: 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп.

Згідно з пункту 4.1. Договору товар за цим Договором поставляється у відповідності з графіком поставки Товару, який є невід'ємною частиною цього Договору. Графік узгоджується Сторонами на кожен місць окремо не пізніше трьох робочих днів до початку місяця, на яких складається такий графік. Товар, згідно з цим Договором поставляється партіями. Партією є кількість товару, що поставляється одним транспортним засобом (автомобіль, вагон тощо). Загальна кількість Товару, що поставляється за цим Договором, складатиме суму всіх партій Товару, поставлених Постачальником Покупцеві.

Відповідно до пункту 4.4. Договору датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими особами товариства ТТН або актів приймання - передачі товару.

Право власності на товар переходить від підприємця до товариства з моменту підписання уповноваженими особами товариства супровідних товаротранспортних документів (п. 4.8. Договору).

На виконання умов Договору підприємець поставив товариству товар на загальну суму 85 212 грн. 40 коп., що стверджується матеріалами справи, а саме: накладними № 12 від 16.12.2011 року на суму 9 714 грн. 00 коп.; № 2 від 27 січня 2012 року на суму 10 785 грн. 70 коп.; № 3 від 08 лютого 2012 року на суму 11 795 грн. 20 коп.; № 4 від 19 лютого 2012 року на суму 10 104 грн. 20 коп.; № 5 від 23 лютого 2012 року на суму 10 494 грн. 50 коп.; № 7 від 07 березня 2012 року на суму 10 451 грн. 60 коп.; № 8 від 15 березня 2012 року на суму 10 068 грн. 80 коп.; № 10 від 27 березня 2012 року на суму 12 039 грн. 00 коп..

Згідно з п. 3.1. Договору оплата поставленого товару проводиться товариством в національній валюті України шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на рахунок підприємця.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що термін розрахунків між сторонами - через 5 банківських днів з моменту здійснення поставки товару. Можлива попередня оплата за узгодженням сторін. У разі отримання попередньої оплати, підприємець зобов'язується поставити товариству товар на суму передоплати протягом десяти банківських днів з моменту надходження коштів на рахунок підприємця.

На виконання вищевказаних умов Договору товариство в період з 21 грудня 2011 року по 06 квітня 2012 року перерахувало на рахунок підприємця кошти, в сумі 88 522 грн. 09 коп., що стверджується матеріалами справи, зокрема реєстром платіжних документів по рахунку підприємця на вищезазначену суму (а.с. 64 - 66). Тобто товариство виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, як передбачає договір.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов'язання в частині поставки товару в повному обсязі не виконав, поставивши товар на суму 85 212 грн. 40 коп., а мав поставити на суму 88 522 грн. 09 коп., тобто недопоставка товару становить 3 309 грн. 69 коп., що свідчить про порушення умов договору підприємцем.

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість підприємця перед товариством за договором № 02/11/2011 від 02 листопада 2011 року становить 3 309 грн. 69 коп..

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно пункту 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), встановлено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зазначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Обов`язок належного виконання зобов`язання також встановлений ч. 1 ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Між сторонами виникли правовідносини по договору поставки, до якого застосовуються положення параграфу 1 гл. 30 ГК України - "поставка".

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Частинами 1 та 2 статті 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи містять повідомлення № 722 від 08 жовтня 2012 року про порушення договору купівлі продажу в якому товариство пропонувало підприємцю у добровільному порядку сплатити суму боргу в розмірі 3 309 грн. 69 коп.

Зазначене вище повідомлення залишене підприємцем без розгляду та задоволення.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором від 02 листопада 2011 року № 02/11/2011, яка складає 3 309 грн. 69 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕК" Україна про стягнення з приватного підприємця Луцик Ігоря Богдановича вказаної суми, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також товариство просило суд стягнути з підприємця на свою користь суму неустойки, що за його підрахунками повинна становити 5 262 грн. 41 коп.

Згідно з пункту 5.1. договору при порушенні строків поставки, вказаних в пункті 3.2. цього договору, підприємець сплачує на користь товариства неустойку в poзмірі 0,5 % вартості непоставленого своєчасно товару, за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведене вище, та перевіривши розрахунок пені, яка нарахована товариством за період з 17 квітня 2012 року по 01 березня 2013 року в розмірі 5 262 грн. 41 коп., суд дійшов висновку, що товариством перевищено граничний розмір нарахування пені, який перевищує подвійну облікову ставку НБУ в період нарахувань, та перевищено сам граничний період нарахування.

Судом здійснено перерахунок пені, який становить 249 грн. 58 коп.

Оскільки розрахунок пені є арифметично не вірними, та не відповідає нормам чинного законодавства, позовна вимога в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 249 грн. 58 коп.

Згідно з ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В силу вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем надано суду докази, які достовірно підтверджують факт допущення відповідачем порушення передбачені договором та чинним законодавством України, а тому позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 3 309 грн. 69 коп. основного боргу та 249 грн. 58 коп. пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 714 грн. 53 коп..

Керуючись ст. ст. 49, 81 - 1, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємця Луцика Ігоря Богдановича (34200, Рівненська область, Рокитнівський район, селище міського типу Рокитне, вулиця Проектуюча, будинок 1, квартира 26, ідентифікаційний код: 20079365560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕК" Україна (35313, Рівненська область, Рівненський район, селище міського типу Оржів, вулиця Заводська, будинок 9, ідентифікаційний код: 25322516) 3 309 (три тисячі триста дев'ять) грн. 69 коп. основного боргу та 249 (двісті сорок дев'ять) грн. 58 коп. пені, 714 (сімсот чотирнадцять) грн. 53 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22 квітня 2013 року

Суддя Торчинюк В.Г.