Постанова № 30808778, 04.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4070/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2012 року №0000152360.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2012 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» за результатами якої складено акт від 05.01.2012 року №2/23/60/34482827 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Технобудальянс» за квітень 2011 року, з ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» за липень та серпень 2011 року, з ТОВ «Північно-Український будівельний альянс» за вересень 2011 року.

Актом перевірки встановлено порушення ст. 203, 215, 216, 228, 236 Цивільного кодексу України, правочини здійснені між позивачем та контрагентами у квітні, липні та серпні 2011 року визнані нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення; п. 44.1 статті 44, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.1, п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в результатами чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 4 834 621,06 грн..

На підставі встановленого порушення відповідачем 25.01.2012 року винесено податкове повідомлення - рішення №0000152360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Податковий орган свої вимоги обґрунтовує тим, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача - ТОВ «Технобудальянс», ПП «УНТК Енергоспецмонтаж», ТОВ «Північно-Український будівельний альянс» здійснювалась ними поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності, у зв'язку з чим всі правочини (договори), укладені між позивачем та зазначеними контрагентами, є нікчемними, отже не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а виписані зазначеними контрагентами, первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару (послуг).

Докази, на які послався суд першої інстанції є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань, а податковий орган, приймаючи податкові повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходив з того, що позивач не сплачував податок на додану вартість в оплату вартості робіт (послуг), оскільки відсутня товарність вказаних господарських операцій.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції не надано правової оцінки доказам, що реальності та правомірності господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» з контрагентами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював господарську діяльність з ТОВ «Технобудальянс», ПП «УНТК Енергоспецмонтаж», ТОВ «Північно-Український будівельний альянс».

Взаємовідносини позивача з контрагентами ґрунтувалися на цивільно-правих угодах, на виконання яких виписані податкові накладні за квітень, липень, серпень та вересень 2011 року.

В матеріалах справи наявні первинні документи, що підтверджують використання результатів робіт (надання послуг) зазначених контрагентів в межах власної господарської діяльності позивача, а саме належним чином завірені копії договорів замовників на будівництво (реконструкцію) трьох об'єктів нерухомості, для будівництва (реконструкції) яких позивач як генеральний підрядчик перезамовив виконання частини об'ємів робіт своїм контрагентам.

Апелянтом надано докази реальності виконання контрагентами позивача замовлених ним частини об'ємів будівельних робіт, а саме копії підрядних договорів, довідок про вартість виконаних робіт затвердженої типової форми КБ-3, актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт затвердженої типової форми КБ-2, докази оплати вартості таких виконаних робіт, копії ліцензій контрагентів на провадження господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури з відповідним переліком робіт, копії податкових накладних.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено реальність господарських операцій, колегія суддів не погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит за звітній період.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання суду першої інстанції на вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1998 року, які втратили чинність з 01.04.2011 року у відповідній частині.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» судовий збір за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому наявні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 202, 207, 212, 254, КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2012 року - скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким вимоги адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2012 року №0000152360 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 25.01.2012 року №0000152360.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» 2 190, грн. судового збору за подання адміністративного позову, та 1 102,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено 11.04.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.