Постанова № 30806606, 17.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа № 5023/5797/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Ткаченко Н.І.

за участю представників:

позивача - Чухраєвої Н.С. за довіреністю б/н від 11.02.2013 р.; Крамарєвої О.В за довіреністю б/н від 23.03.2013 р.,

відповідача - Ніцос А.А. за довіреністю №95/11.5.2 від 27.02.2013 р., Карпінського С.В. за довіреністю №602/11.5.2 від 09.08.2010 р.,

3-ї особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (вх. №704Х/2-8 від 26.02.13)) на рішення господарського суду Харківської області від 11.02.13 р. у справі № 5023/5797/12

за позовом Приватного підприємства "Білий слон", м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Приватне акціонерне товариство "Інвест Маркет Україна", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ

про визнання недійсними договорів іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 р. Приватне підприємство "Білий слон" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" та, з врахуванням уточнень, викладених у доповненій позовній заяві від 07.02.2013 р. (вх. №4823), просило визнати іпотечний договір № 119-Z/4 від 16.06.2010 р., договір № 1 від 24.09.2010 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 р.; договір № 2 від 22.12.2010 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 р.; договір № 3 від 30.12.2010 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 р.; договір № 4 від 22.04.2011 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 р.; договір № 5 від 05.05.2011 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 р.; договір № 6 від 30.06.2011 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 р.; договір № 7 від 17.11.2011 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 р.; договір № 8 від 24.02.2012 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 р.; договір № 8 від 23.03.2012 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 р.; договір № 9 від 07.06.2012 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 р., укладені між Приватним підприємством "Білий слон" та Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк", недійсними.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.01.2013 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Інвест-Маркет Україна".

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2013 р. (суддя Аюпова Р.М.) позов задоволено повністю. Визнані недійсними іпотечний договір № 119-Z/4 від 16.06.2010 р., договір № 1 від 24.09.2010 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 р., договір № 2 від 22.12.2010 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 р.; договір № 3 від 30.12.2010 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 р.; договір № 4 від 22.04.2011 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 р.; договір № 5 від 05.05.2011 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 р.; договір № 6 від 30.06.2011 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 р.; договір № 7 від 17.11.2011 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 р.; договір № 8 від 24.02.2012 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 р.; договір № 8 від 23.03.2012 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 р.; договір № 9 від 07.06.2012 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 р., укладені між Приватним підприємством "Білий слон" та Відкритим акціонерним товариством " ВТБ Банк".

Рішення обгрунтоване тим, що оспорюваний договір іпотеки суперечить вимогам ч. 2 ст. 8-1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", а також був укладений в порушення умов Статуту ПП "Білий слон", а саме з перевищенням обсягу статутної дієздатності позивача та з порушенням мети діяльності ПП "Білий слон", встановленої Статутом та нормами чинного законодавства України.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2013 р. у справі №5023/5797/12 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що суд суперечить своїм висновкам, а також неправомірно застосував до спірних правовідносин положення ст. ст. 203 та 215 ЦК України.

Зокрема, скаржник зазначає, що приймаючи рішення, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а саме: ст. ст. 5 та 203 ЦК України, ст. 8-1 ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок". Також він вказує на те, що відповідність чи невідповідність зобов'язання вимогам законодавства має оцінюватися з позиції приписів чинного законодавства, яке діяло на момент виникнення цього зобов'язання. У разі, коли після виникнення зобов'язання набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент його виникнення, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом.

Заявник також вказує на те, що визнання судом недійсності спірного договору іпотеки буде безпосередньо стосуватись прав та обов'язків ТОВ "Фенікс Інвест-Буд" як особи, яка набула статусу іпотекодавця за спірним договором, а суд, в порушення норм процесуального права, не залучив зазначене Товариство до участі у справі ні в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ні в будь-якому іншому статусі.

Крім того, заявник не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що іпотечний договір був укладений в порушення умов Статуту ПП "Білий слон", а саме з перевищенням обсягу статутної дієздатності позивача та з порушенням мети його діяльності, встановленої Статутом та нормами чинного законодавства, оскільки метою діяльності ПП "Білий слон" відповідно до п. 3.1. Статуту є отримання прибутку від діяльності по задоволенню суспільних потреб, а грошові кошти, надані ЗАТ "Інвест - Маркет Україна" (перейменовано в подальшому у Приватне акціонерне товариство " Інвест - Маркет Україна"), були використанні за цільовим призначенням кредиту та надані за договором про пайову участь б/н від 25.11.2005 р. ПП "Білий слон" для будівництва житлового будинку літ. "Н-15-19", що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Фронтова, 3. Внаслідок реалізації житлових та нежитлових приміщень в зазначеному житловому будинку, ПП "Білий слон" здійснювало господарську діяльність та отримувало прибуток.

Скаржник зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України та п. п. 7.1., 7.6. Стутуту позивача рішенням власника підприємства від 26.04.2010 р. надано згоду та уповноважено директора підприємства з метою забезпечення виконання ПАТ "Інвест - Маркет Україна" кредитних зобов'язань перед відповідачем передати в іпотеку банку незавершений будівництвом об'єкт житлового будинку, розташований за адресою м. Харків, вул. Фронтова, 3, отже майновий поручитель - ПП "Білий слон" відповідно до Закону України "Про іпотеку" мав право передати в іпотеку майно підприємства, а тому відсутня така підстава як визнання правочину недійсним за ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України.

До того ж, заявник вважає, що судом не встановлено, яке саме право позивача порушено, внаслідок того, що він на час подання позову та на теперішній час не є власником нерухомого майна, яке є предметом іпотечного договору №119-Z/4 від 16.06.2010 р., та не враховано приписи ст. 16 ЦК України.

Для розгляду справи головою суду сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено для розгляду на 09.04.2013 р.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу (вх. №3008 від 09.04.2013 р.) не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Зокрема, він вказує на те, що питання дійсності чи недійсності іпотечного договору мають розглядатися не лише на дату підписання основного договору, а й на дату підписання будь-якого з існуючих до нього додаткових договорів, якими основний іпотечний договір був укладений у новій редакції.

Таким чином, на момент підписання іпотечного договору у новій редакції за вищезазначеними додатковими угодами вже діяла законодавча заборона на укладення таких правочинів. Отже, позивач та відповідач порушили вимоги про заборону укладення таких правочинів про підписання вищезазначених договорів про внесення змін та доповнень до іпотечного договору і судом правомірно не було залучено до участі у справі в якості третьої особи ТОВ "Фенікс Інвест-Буд".

Позивач зазначає, що він на момент подання позову і на теперішній момент є стороною іпотечного договору та всіх додаткових договорів до нього. Будь-яких додаткових угод про зміну сторони та вибуття таким чином ПП "Білий слон" зі складу сторін спірного правочину не існує чи будь-яких судових рішень з цього приводу не існує,договір не розірваний, не закінчив свій строк дії, а отже, ПП "Білий слон" залишається стороною даного договору й набуває всі права, що виникають з цього факту, в тому числі, право на подання позову про визнання правочину недійсним.

Таким чином, не існувало ні необхідності (виходячи з предмету позову), ні процесуальних підстав для залучення ТОВ "Фенікс Інвест-Буд" до процесу у якості третьої особи, оскільки суду не було надано документів, що належним чином підтверджують знаходження іпотечного майна у власності ТОВ "Фенікс Інвест-Буд", що є обов'язковою умовою для прийняття рішення про залучення його до справи.

В судове засідання 09.04.2013 р. з'явились представники позивача та відповідача.

ПАТ "Інвест Маркет Україна" свого представника в судове засідання не направило, хоча було належним чином повідомлене про час та місце розгляу справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованного поштового відправлення, яке повернулось до суду (т. 5 а. с.123).

Враховуючи зазначене, та те, явка сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ПАТ "Інвест - Маркет Україна" за наявними у матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники скаржника підтримали вимоги апеляційної скарги та просили рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2013 р. у справі №5023/5797/12 скасувати, апеляційну скаргу - задовольнити.

Представники позивача надали заперечення проти доводів апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні, а рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2013 р. у справі №5023/5797/12 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (далі - банк, відповідач) та ЗАТ "Інвест-Маркет-Україна " (далі - третя особа у справі) укладено генеральну угоду № 119 (далі - угода).

Відповідно до п. 1.1 угоди з урахуванням договорів про внесення змін та доповнень до неї від 07.06.2012 р. банк на умовах цього договору надає клієнту грошові кошти в порядку і на умовах, визначених кредитними договорами, договорами про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорами про відкриття кредитної лінії, договорами про надання овердрафту, гарантії або відкриття акредитиву, строком по 21.05.2014 р. в розмірі 16 629 000,00 дол. США та 201 564 600,00 грн. (з урахуванням договору № 5 від 07.06.2012 р. про внесення змін та доповнень до генерального договору № 119 від 22.05.2007 р.) та на умовах, передбачених п.1.4 та статтею 2 цього договору.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаною генеральною угодою та кредитних договорів, 16.06.2010 р. між іпотекодержателем -ВАТ "ВТБ Банк" (відповідачем у справі) та іпотекодавцем - ПП "Білий слон" (позивачем у справі) був укладений іпотечний договір №119-Z/4, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 4673 (далі - іпотечний договір).

Також до договору № 119-Z/4 від 16.06.2010 р. між позивачем та відповідачем були укладені: договір № 1 від 24.09.2010 р. про внесення змін та доповнень, договір № 2 від 22.12.2010 р. про внесення змін та доповнень; договір № 3 від 30.12.2010 р. про внесення змін та доповнень: договір № 4 від 22.04.2011 р. про внесення змін та доповнень; договір № 5 від 05.05.2011 р. про внесення змін та доповнень; договір № 6 від 30.06.2011 р. про внесення змін та доповнень; договір № 7 від 17.11.2011 р. про внесення змін та доповнень; договір № 8 від 23.03.2012 р. про внесення змін та доповнень; договір № 9 від 07.06.2012 р. про внесення змін та доповнень.

Згідно з умовами договору іпотеки (п.2.1) іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно: незавершене будівництвом об'єкт житлового будинку літ. "Н-15-19", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Фронтова,3.

Предмет іпотеки належить на праві власності іпотекодавцю, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23624069 від 19.08.2009 р., згідно з яким право власності на зазначене нерухоме майно зареєстроване Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 19.08.2009 р. в реєстровій книзі 1, номер запису 101228, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 28058640.

29.07.2010 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір застави цінних паперів (облігацій) № 119-Z/6; також до цього договору сторонами були укладені наступні договори про внесення змін: договір № 1 від 30.12.2010 р. ; договір № 2 від 05.05.2011 р., договір № 3 від 31.05.2011 р., договір № 4 від 17.11.2011 р., договір № 5 від 13.01.2012 р., договір № 6 від 01.02.2012 р., договір № 7 від 23.03.2012 р., договір № 8 від 07.06.2012 р. (т. 1 а. с. 45-70).

Згідно з п. 4.5. договору застави цінних паперів (облігацій) № 119-Z/6 від 29.07.2010 р. облігації випускаються з метою залучення коштів фізичних та юридичних осіб. Кошти, отримані від розміщення облігацій, будуть спрямовані на фінансування будівництва житлового комплексу "Білий слон" класу "преміум+" зі вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та паркінгом, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Фронтова, б. 3.

Позивач, вважаючи, що договір іпотеки №119-Z/4 від 16.06.2010 р. був укладений в порушення вимог, встановлених нормами законодавства для емітента ціних паперів, та фактично встановив обтяження на такий об'єкт житлового будівництва, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним зазначеного договору як укладеного з порушеням вимог цивільного законодавства та умов Статуту позивача.

Місцевим господарським судом було встановлено, що з метою залучення коштів фізичних та юридичних осіб позивачем (емітентом) було здійснено емісію облігацій.

Проспектом емісій облігацій ПП "Білий слон" передбачено, що кошти, отримані від розміщення облігацій, в повному обсязі спрямовані на фінансування будівництва житлового комплексу "Білий слон" класу "преміум+" зі вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та паркінгом, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Фронтова, 3.(т. 1, а с.71-90).

При цьому, погашення облігацій серії А здійснюється емітентом за адресою: 61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11-а, з 03.09.2012 р. по 25.01.2013 р. (зміни № 1 до проспекту емісії облігацій ПП "Білий слон") (т. 1, а с. 91-92).

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку Приватному підприємтсву "Білий слон" було видане свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій від 26.08.2008 р. за реєстраційним № 625/2/08 на 2 088 500 штук на суму 79 028 840,00 грн.

04.08.2008 р. між емітентом (позивачем) та ЗАТ "Інвест-Маркет Україна" (покупцем) був укладений договір №Е-1 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого покупець придбав у власність 2 088 500 шт. облігацій на загальну суму 79 028 840,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, зобов'язання ЗАТ "Інвест-Маркет Україна" з виконання вимог кредитного договору забезпечувалося з боку позивача двома видами забезпечення - іпотекою та договором застави цінних паперів.

Предмети цих договорів безпосередньо пов'язані з нерухомим майном - незавершеним будівництвом об'єкту житлового будинку літ "Н-15-19", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Фронтова, б. 3.

Місцевий господарський суд відхилив посилання відповідача на те, що положення ч. 2 ст. 8-1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" не застосовуються до спірних правовідносин сторін з огляду на неприпустимість зворотньої дії у часі норм Закону України від 02.06.2011 р. №3461-VI.

Також судом першої інстанції було зазначено, що за своєю правовою природою ця норма закону (ст. 8-1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок) є абсолютно імперативною, тобто, такою, чинність якої не може бути усунено угодою сторін відповідно до положень ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, й встановлює безумовну заборону вчинення емітентом відповідних цінних паперів щодо встановлення обтяжень на будь-яку частину об'єкта житлового будівництва, в тому числі, й встановлення застави (іпотеки) такого об'єкта чи його частин.

При цьому питання застосування положень акту цивільного законодавства до правовідносин, які виникли раніше набрання ним чинності й після цієї дати не припинилися, регламентуються спеціальними положеннями ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірні правовідносини сторін є такими, що виникли правомірно, оскільки на момент укладення спірного договору іпотеки заборона, встановлена ч. 2 ст. 8-1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", не існувала, але з 01.01.2012 р. (тобто з дати набрання чинності Законом України від 02.06.2011 р. N 3461-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо облігацій") збереження відповідних правовідносин суперечить абсолютно імперативним нормам цивільного законодавства, через що такі іпотечні правовідносини підлягають припиненню (п. 7 ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України) через виникнення наступної юридичної неможливості виконання (ст. 607 Цивільного кодексу України). При цьому, оскільки сторони всупереч вимогам ст. 8-1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" не внесли змін до відповідних договорів іпотеки з метою проведення їх у відповідність з цими вимогами, то законною формою припинення цих договорів має бути визнання їх недійсними на майбутнє.

Крім того, місцевим господарським судом було встановлено, що оскільки позивачем та відповідачем після набуття чинності даною редакцією закону укладалися договори про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, то даними редакціями договорів іпотечний договір був викладений у новій редакції, тобто фактично відбулося підписання сторонами нового договору.

Згідно з викладеними фактами, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання недійсним спірного договору іпотеки та додаткових угод до нього.

Судом першої інстанції також зазначено, що сторонами на підтвердження положень розділу 3 Статуту позивача, в якому йдеться про те, що метою його діяльності є реалізація економічних інтересів власника та працівників підприємства, отримання прибутку від діяльності по задоволенню суспільних потреб, не надано жодних доказів того, що укладення оспорюваного іпотечного договору спрямовувалося на отримання прибутку позивачем. Укладення вказаного правочину було позбавлене для позивача будь-якого економічного сенсу і підприємницької доцільності. Кредитні кошти, отримані ЗАТ "Інвест-Маркет Україна" за генеральною кредитною угодою № 119 від 22.05.2007 р., позивачу не передавалися ні повністю, ні частково, спрямовувалися виключно на фінансування господарської діяльності ЗАТ "Інвест-Маркет Україна", яке одноособово отримувало вигоду від такої діяльності. Органи управління позивача не залучалися до участі в організації господарської діяльності ЗАТ "Інвест-Маркет Україна" і були усунені від прийняття рішень щодо напрямків використання отримуваних кредитних ресурсів, від визначення результатів їх використання і розподілу отриманої вигоди.

Також господарський суд першої інстанції зазначив, що оспорюваний іпотечний договір не передбачав ані прямо, ані опосередковано будь-яких правових механізмів перерозподілу економічної вигоди від отримання та використання ЗАТ "Інвест-Маркет Україна" (позичальнком) кредитних коштів від відповідача, існування яких би дозволяло зробити висновок про наявність обґрунтованої економічної зацікавленості позивача у даних угодах і відповідність дій по їх укладенню статутним цілям діяльності господарюючого суб'єкта.

Натомість матеріали справи не містять документів, які б підтверджували, що між позивачем та відповідачем не було укладено жодних угод, спрямованих на компенсацію невигод, що випливають і нерозривно пов'язані з обмеженнями у розпорядженні заставленим майном.

Колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 11, 546, 548, 572, 575, 576, 626, 627, 628, 629 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 179, 193, 207 ГК України не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обгрунтованості та доведеності вимог позивача та, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, зазначає таке.

Місцевий господарський суд визнав недійсним договір іпотеки на підставі ст. 203 та 215 ЦК України у зв'язку з тим, що договір:

- суперечить чинному законодавству, а саме ч. 2 ст. 81 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок";

- суперечить передбаченій Статутом меті діяльності позивача;

- укладений з перевищенням обсягу статутної дієздатності позивача.

Діючим Цивільним кодексом України встановлено вимоги чинності правочину, а саме він повинен задовольняти ряд умов, до яких належать умови: а) про форму, б) про сторони, в) про зміст правочину, г) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, д) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та інше. Ці умови знайшли відображення у ст. 203 Цивільного кодексу України.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Загальні підстави визнання недійсними правочину встановлені ст. 215 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Таким чином, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, тому в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним" зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо облігацій" від 02.06.2011 р., який набрав чинності з 01.01.2012 р., було доповнено Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" статтею 8-1 , згідно з якою емітент цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, не має права вчиняти будь-які дії, наслідком яких може бути встановлення обтяження на такий об'єкт (частину об'єкта) житлового будівництва, земельну ділянку, яка призначена для спорудження об'єкта житлового будівництва, та майнові права на них.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, відповідність чи невідповідність зобов'язання вимогам законодавства має оцінюватися з позиції законодавства, яке діяло на момент його виникнення. У разі, коли після виникнення зобов'язання набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент його виникнення, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом.

Таким чином, стаття 8-1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" застосовується до правовідносин (до правочинів), які виникли (були укладені) після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо облігацій" від 02.06.2011 р., тобто після 01.01.2012 р.

Внесення змін до іпотечного договору № 119-2/4 від 16.06.2010 р. в частині зміни заставної вартості нерухомого майна (предмету іпотеки) не є новою угодою, а тому на правовідносини, які виникли на підставі іпотечного договору № 119- Z/4 от 16.06.2010 р., не розповсюджуються норми статті 81 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" і сторони договору вправі керуватися умовами договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського щодо того, що оспорюваний договір іпотеки не відповідає вимогам ч. 2 ст. 8-1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (яка, на думку суду, за своєю правовою природою є абсолютно імперативною, тобто, такою, чинність якої не може бути усунено угодою сторін відповідно до положень ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, й встановлює безумовну заборону вчинення емітентом відповідних цінних паперів щодо встановлення обтяжень на будь-яку частину об'єкта житлового будівництва, в тому числі, й встановлення застави (іпотеки) такого об'єкта чи його частин), вважає його безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах закону, тому що договір був укладений до набрання чинності акту законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент його виникнення, а отже, сторони уклали договір у відповідності до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Стосовно висновку суду першої інстанції про укладення спірного договору з перевищенням обсягу статутної дієздатності позивача колегія суддів зазначає таке.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, що оскаржуваний договір іпотеки був укладений з порушенням умов Статуту ПП "Білий Слон", а саме з перевищенням обсягу статутної дієздатності позивача.

Проте, зазначене твердження спростовується рішенням власника ПП "Білий Слон" від 26.04.2010 р., яким, зокрема, надано згоду та уповноважено директора підприємства Шинкевич В.В. на підписання додаткової угоди до генеральної угоди №119 від 22.05.2007 р. та кредитного договору з метою забезпечення виконання ЗАТ "Інвест-Маркет Україна" кредитних зобов'язань перед відповідачем, також директору доручено укладання з ВАТ "ВТБ Банк" іпотечного договору та передачу в іпотеку незавершеного будівництвом об'єкту житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Фронтова, 3, державну реєстрацію якого проведено Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 19.08.2009 р.; та самостійне визначення решти умов договору про внесення змін до договору поруки №119-П/3 від 28.05.2008 р. та іпотечного договору, які будуть підписані з банком в рамках генеральної угоди №119 від 22.05.2007 р. (копія рішення долучена до матеріалів справи, т. 5, а. с. 19). В матеріалах справи відсутні докази того, що в подальшому вказане рішення та зазначені в ньому обставини оспорювались та були визнані недійсними у встановленому порядку судом, тому, враховуючи встановлену ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, вказане рішення є чинним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок місцевого господарського суду про те, що спірний договір укладено з перевищенням статутної дієздатності позивача, не відповідає обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

За приписами ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 627 ЦК України визначено свободу договору у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Враховуючи, що позивач не надав суду доказів в обґрунтування того, що волевиявлення учасників правочину не є вільним і не відповідає їх внутрішній волі, а місцевий господарський суд не встановив факту наявності порушень вільного волевиявлення учасників правочину, колегія суддів дійшла висновку, що укладеннія спірного договору було здійснено за відсутності порушень волевиявлення учасників правочину та відповідало їх внутрішній волі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розділу 3 Статуту позивача метою його діяльності є реалізація економічних інтересів власника та працівників підприємства, отримання прибутку від діяльності по задоволенню суспільних потреб.

Місцевим господарським судом було зроблено висновок, що сторонами не надано жодних доказів того, що укладення оспорюваного договору іпотеки спрямовувалося на отримання прибутку позивачем. Укладення названого правочину було позбавлене для позивача будь-якого економічного сенсу і підприємницької доцільності.

Стосовно того факту, що укладення оспорюваного правочину було позбавлене для позивача будь-якого економічного сенсу і підприємницької доцільності колегія суддів зазначає таке.

Згідно з умовами договору іпотеки позивачем було передано відповідачу в іпотеку нерухоме майно - незавершений будівництвом об'єкт житлового будинку літ. "Н-15-19", що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Фронтова, 3 для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань "Інвест-Маркет Україна", які виникли з генеральної угоди № 119 від 22.05.2007 р. та кредитних договорів, укладених на її виконання.

Згідно з кредитними договорами цільове використання кредитів - пайова участь в будівництві житлового будинку літ. "Н-15-19", Н-15-19", що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Фронтова, 3.

25.11.2005 р. між ПП "Білий слон" та ЗАТ "Інвест - Маркет Україна" було укладено договір про пайову участь, згідно з умовами якого та додаткових угод до нього ЗАТ "Інвест - Маркет Україна" здійснює вклад в будівництво житлового комплексу, що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Фронтова, 3. (т. 5 а. с. 85-102).

Факт отримання кредитних коштів для будівництва житлового будинку літ. "Н-15-19", що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Фронтова, 3, підтверджується актами звірки взаєморозрахунків за договором про пайову участь б/н від 25.11.2005 р. (т. 5 а. с. 103-112).

Таким чином, проаналізувавши вищевказані докази, колегія суддів дійшла висновку, що кредитні кошти були взяті з цільовим використанням - пайовою участю у будівництві житлового будинку літ. "Н-15-19", що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Фронтова, 3,, який передавався в іпотеку згідно зі спірним договором іпотеки, та фактично для цього і спрямовувались.

Наведене спростовує висновок місцевого господарського суду про те, що спірний договір іпотеки суперечить меті діяльності позивача, крім того, колегія суддів зазначає, що ні ст. 203, ні ст. 215 ЦК України не передбачено такої підстави для визнання недійсним правочину як "правочин суперечить передбаченій статутом меті діяльності однієї із сторін правочину".

Згідно зі зведеним обліковим реєстром власників цінних паперів по емітенту цінних паперів ПАТ "Інвест - Маркет Україна" станом на 24.07.2012 р., копія якого надана відповідачем до матеріалів справи, одним з власників акцій (43,8507 відсотків) було ПП "Білий слон" (т. 5, а. с. 115-117).

Стосовно інформації з Єдиної бази даних інформації, яка підлягає опублікуванню у офіційних виданнях ВРУ, КМУ, НКЦПФР (smida.gov.ua), наданої відповідачем до апеляційної скарги (т. 5 а. с. 113-114), колегія суддів зазначає, що в розумінні ст. 34 ГПК України вона не може бути прийнята судом в якості належних доказів у справі.

Колегія суддів, як і господарський суд першої інстанції, критично ставиться до посилань відповідача як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору на положення ч. 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, остання набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (в матеріалах справи містяться копії розпорядження Харківського міського голови за № 5563 від 12.12.2012 р. та рішення Харківської міської ради № 857 від 26.12.2012 р. про видачу ТОВ "Фенікс Інвест-Буд" свідоцтва про право власності на незавершений будівництвом об'єкт житлового будинку літ. Н-15-19, розташований за адресою: м. Харків, вул. Професорська, 34 (т. 5 а. с. 7), оскільки предметом спору у даній справі є визнання недійсним іпотечного договору та додаткових угод до нього.

Отже, в результаті аналізу фактів та доказів, наданих на їх підтвердження в сукупності з нормами чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегією суддів було встановлено, що при укладенні спірного договору сторони не допустили порушень, які б свідчили про те, що його зміст суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; позивач не надав суду доказів в обґрунтування того, що особи, які вчинили правочин, не мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; позивач всупереч вимогам ст. ст. 33, 34 ГПК України не надав суду доказів в обґрунтування того, що волевиявлення учасників правочину не є вільним і не відповідає їх внутрішній волі, що договір укладено у не передбаченій законом формі. Таким чином, позивач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не навів жодної законної підстави для визнання спірного договору недійсним.

Оцінивши апеляційні вимоги відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що вони обґрунтовані та доведені належними доказами, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи №5023/5797/12 та не спростовуються наведеними вище висновками суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2013 р. у даній справі прийняте при невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та має бути скасоване.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.2 ст. 103, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2013 р. у справі № 5023/5797/12 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Білий слон" (вул. Новгородська, б.11А, м. Харків, 61166, ідентифікаційний код 33120015) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (бульвар Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код 14359319) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 573,50 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складено 15.04.2013 р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Хачатрян В.С.