Рішення № 30804328, 10.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/612/13 10.04.13За первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

до Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 2240"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Віркон -К"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

та зустрічною позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 2240"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Віркон-К"

про визнання частково недійсним договору іпотеки та визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за договором іпотеки.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача за первісним позовом: Опальчук Г.В. за дов. № 600 від 30.11.2012 р.

від відповідача за первісним позовом: Безсмертний О.М. за дов. № б\н від 14.01.2013 р.

від третьої особи: не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 2240" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов обґрунтовано тим що, Публічне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство - 2240" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Віркон-К" порушили виконання зобов'язання за Кредитним договором № 34058-20/07-1в від 18.09.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" та Публічним акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство - 2240" та за Кредитним договором № 34059-20/07-1в від 18.09.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віркон-К", що є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопром". Позивач вказує, що факт наявності заборгованості Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 2240", та Товариства з обмеженою відповідальністю "Віркон-К" перед банком встановлений рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 14/52 від 23.05.2011 року. Оскільки відповідач та третя особа не виконують умов відповідних кредитних договорів, позивач просить відповідно до ст. 33,39,41 Закону України "Про іпотеку" звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до Договору іпотеки від 28.09.2007 року в рахунок погашення наявних заборгованостей.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2013р. порушено провадження у справі № 910/612/13, призначено розгляд справи на 25.01.2013 року.

25.01.2013 року представником позивача подано до відділу діловодства суду обґрунтування позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки.

25.01.2013 року представником позивача подано до відділу діловодства суду обґрунтування позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2013 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 27,77 ГПК України на 20.02.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2013 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд призначено на 20.02.2013 року.

20.02.2013 року представником позивача за первісним позовом подано до відділу діловодства суду відзив на зустрічний позов та заяву про застосування позовної давності до позовних вимог.

За розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва Бойко Р.В. від 20.02.2013 року справу № 910/612/13 передано для розгляду судді Головіній К.І. у зв"язку із знаходженням судді Шаптала Є.Ю. у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2013 року справу № 910/612/13 прийнято суддею Головіною К.І. до провадження, розгляд справи призначено на 06.03.2013 року.

За розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва Бойко Р.В. від 06.03.2013 року справу № 910/612/13 передано для розгляду судді Шаптала Є.Ю. у зв"язку із поверненням судді Шаптала Є.Ю з відрядження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року справу прийнято до провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 20.03.2013 року.

За розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва Бойко Р.В. від 20.03.2013 року справу № 910/612/13 передано для розгляду судді Головіній К.І. у зв"язку із знаходженням судді Шаптала Є.Ю. у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2013 року справу № 910/612/13 прийнято до провадження судді Головіної К.І., розгляд справи призначено на 03.04.2013 року.

За розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойко Р.В. від 03.04.2013 року справу № 910/612/13 передано для розгляду судді Шаптала Є.Ю. у зв'язку із поверненням з відрядження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2013 року справу № 910/612/13 прийнято до провадження судді Шаптала Є.Ю..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2013 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 10.04.2013 року в зв'язку з неявкою в судове засідання представника третьої особи.

Представник третьої особи в судове засідання 10.04.2013 р. повторно не з'явився, вимоги ухвал суду від 10.01.2013 р., 25.01.2013 р. не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/612/13 від 10.01.2013р., 25.01.2012 р., 03.04.2013 р. були направлені третій особі за адресою: 02002, м. вул.. Микільсько-Слобідська, 2-Б, код ЄДРПОУ 32378052. Поштова кореспонденція, що надіслана третій особі, повернута в адресу суду в зв'язку з закінченням терміну зберігання.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвали про порушення провадження за первісною позовною заявою та за зустрічною позовною заяву, ухвала про відкладення розгляду справи вручені третій особі належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника третьої особи в судовому засіданні від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.04.2013 р. та за відсутністю представника третьої особи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 10.04.2013 року заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні в повному обсязі. Просив відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви, з тих підстав, що доводи позивача за зустрічною позовною заявою необґрунтовані та є надуманими.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні підтримав зустрічну позовну заяву та наполягав на задоволенні в повному обсязі. Просив відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви, з тих підстав, що доводи позивача за зустрічною позовною заявою необґрунтовані та є надуманими.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 10.04.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2007 року між позивачем за первісним позовом та Публічним акціонерним товариством «Автотранспортне підприємсгво-2240» (код ЄДРПОУ 05440985), що є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство-2240», було укладено кредитний договір № 34058-20/07-1в (надалі - «Кредитний договір-1»), а також між позивачем за первісним позовом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віркон-К» (код ЄДРПОУ 32378052), що є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопром» (код ЄДРПОУ 32378052) (надалі - «третя особа без самостійних вимог на предмет спору») було укладено Кредитний договір № 34059-20/07-1в (надалі - «Кредитний договір-2»).

Відповідно до Кредитного договору-1, відповідачу за первісним позовом надавалися грошові кошти (кредит) у вигляді відновлювальної кредитної лінії на таких умовах (надалі - «Основне зобов'язатія-1»): сума кредитної лінії - 5 800 00,00 (п'ять мільйонів вісімсот тисяч) доларів США, плата за користування кредитом - 12 % річних, строк повернення до 17 вересня 2012 року, з фіксованою платою за надання кредиту в розмірі - 87 870,00 (вісімдесят сім тисяч вісімсот сімдесят) гривень, в подальшому, на підставі договорів про внесення змін до Кредитного договору-1, було змінено положення Основного зобов'язання-1, зокрема щодо відсоткової ставки за користування кредитом.

Відповідно до Кредитного договору-2, третій особі без самостійних вимог на предмет спору надавалися грошові кошти (кредит) у вигляді відновлювальної «кредитної лінії» на таких умовах (надалі - «Основне зобов'язання-2»): сума кредитної лінії - 4 200 00,00 (чотири мільйони двісті тисяч) доларів США, плата за користування кредитом - 12 % річних, строк повернення до 17 вересня 2012 року, з фіксованою платою за надання кредиту в розмірі - 63 300,00 (шістдесят три тисячі триста) гривень. В подальшому, на підставі договорів про внесення змін до Кредитного договору-2, було змінено положення Основного зобов'язання-2, зокрема щодо відсоткової ставки за користування кредитом.

На забезпечення виконання зобов'язань відповідача за первісним позовом по Кредитному договору-1 та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору по Кредитному договору-2, з усіма змінами, додатками, доповненнями та додатковими угодами (договорами) до них, між відповідачем за первісним позовом (позичальником/майновим поручителем/іпотекодавцем) та позивачем за первісним позовом (позикодавцем/іпотекодержателем) був укладений Договір іпотеки від 28 вересня 2007 року, посвідчений Каплуном Ю.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 28 вересня 2007 року та зареєстрований в реєстрі за № 9337 (надалі - «Договір іпотеки»), а також накладено заборону на відчуження визначеного у Договорі іпотеки майна, належного відповідачу, до припинення договору іпотеки, та зареєстровано в реєстрі за № 9338, реєстраційний номер 34932734.

Як вбачається з §1.2. Договору іпотеки, кредитний договір №34058-20/7-1в від 18 вересня 2007 року, а також додаткові угоди до нього, якщо такі будуть укладені між сторонами в подальшому, в тому числі щодо строку виконання зобов'язань, їх суми, та інших умов, надалі іменується "Основне зобов'язання-1"; Кредитний договір №34059-20/7-1в від 18 вересня 2007 року, а також додаткові угоди до нього, якщо такі будуть укладені між сторонами в подальшому, в тому числі щодо строку виконання зобов'язань, їх суми, та інших умов, надалі іменується "Основне зобов'язання-2". Разом "Основне зобов'язання-1" та "Основне зобов'язання-2" надалі іменуються "Основні зобов'язання". Згадані "кредит-1" та "кредит-2" надалі разом по тексту цього Договору іменуються "кредити".

Як вбачається з §1.3 Договору іпотеки, іпотекою забезпечується виконання зобов'язань відповідача за первісним позовом та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору по поверненню позивачу за первісним позовом (іпотекодержателю) сум кредитів, сплаті процентів за користування кредитами, пені, штрафу, іншої заборгованості, платежів і санкцій, що передбачені та/або випливають з Основного зобов'язання-1 та/або Основного зобов'язання-2, зобов'язань, передбачених кредитними договорами, будь - якими додатковими угодами про внесення змін до них, у тому числі щодо розміру кредитів, процентів за користування кредитами, пені штрафу, строку дії кредитних договорів, встановлення інших майнових санкцій за невиконання умов кредитних договорів.

Як вбачається з §3.1 Договору іпотеки, відповідач за первісним позовом є майновим поручителем третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. Він підтверджує, що ознайомлений з усіма положеннями кредитного договору-2 і розуміє їх. Відповідач за первісним позовом дає згоду на зміну позивачем за первісним позовом та третьою особою без самостійних вимог на предмет спору умов кредитного договору-2, в тому числі розміру кредиту-2, процентів за користування кредитом-2, пені, штрафу, строку дії кредитного договору-2, встановлення інших майнових санкцій за невиконання третьою особою без самостійних вимог на предмет спору умов кредитного договору-2.

Як вбачається з Договору іпотеки, предметом іпотеки виступало належне відповідачеві за первісним позовом на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 01 червня 2004 року Головним управління комунальної власності м. Києва, серія САА № 181591, наступне майно: майновий комплекс, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8 (вісім), що складається з таких будівель: зимове сховище для бджіл (літ. Т) площею 95,90 м2, рем зона (№8) площею 631,00 м2, склад цегляний (літ. Л) площею 1104,80 м2, блок-пост заводський (літ. О) площею 10,20 м2, бокси (літ. И) площею 557,90 м2, побутове приміщення КСО-1 (№6) площею 50,10 м2, корпус блоку цеху (літ. Е) площею 2381,40 м2, майстерні (літ. Л') площею 655,70 м2, автопавільйон (№15) площею 194,00 м2, профілакторій ТО-1 (літ. Ж) площею 835,10 м2, профілакторій (літ. З) площею 1398,20 м2, профілакторій карбюраторний (літ. Д') площею 3000,10 м2, склади (літ. В) площею 15,20 м2, туалет (АЗС) (літ. Я) площею 16,10 м2, виробничо-побутовий корпус (літ. А) площею 4021,90 м2, контрольно-пропускний пункт (літ. Ю), площею 20,40 м2, закрита мийка (№2) площею 508,90 м2, розш. профілакторій ремонту дизельних автомобілів (літ. Д) площею 2487,70 м2, будиночок (літ. Г) площею 15,30 м2, автопавільйон (літ. С) площею 230,30 м2, кіоск (літ. М') площею 14,20 м2, автопавільйон (літ. X) площею 218,30 м2, кіоск (літ. Ш) площею 6,70 м2, виробничо-побутовий склад (№7) площею 1267,30 м2, диспетчерська (№5) площею 42,30 м2, диспетчерська (літ. У) площею 32,90 м2, диспетчерська (літ. Щ) площею 29,30 м2, диспетчерська (літ. Ч) площею 35,70 м2, диспетчерська (№12) площею 17,20 м2, диспетчерська (№3) площею 48,30 м2, диспетчерська (№4) площею 40,00 м2, приміщення складу підсобного господарства (№13) площею 354,40 м2, приміщення легкового боксу (літ. Н) площею 499,60 м2, побутове приміщення будівельників (літ. Р) площею 52,20 м2, приміщення спецмедслужби (Літера Ь1) площею 98,90 м2, блок-пост в зборі (літ. П) площею 9,90 м2, сховище для овочів (№14) площею 248,10 м2, автопавільйон (літ. 11 (цифра)) площею 106,30 м2, диспетчерська (літ. Ц) площею 101,80 м2, кіоск (літ. М) площею 11,80 м2, вагон-будиночок (№9) площею 37,40 м2, побутове приміщення (№1) площею 47,50 м2, торговий будиночок (№10) площею 65,50 м2, автозаправочна станція (літ. Б) площею 60,00 м2, павільйон-склад 2 (літ. Ф) площею 606,30 м2, малярне відділення (літ. Э) площею 667, 20 м2.

Балансова вартість предмету іпотеки відповідно до Договору іпотеки становить 5 800 041 (п'ять мільйонів вісімсот тисяч сорок одна) грн.. 60 коп..

Предмет іпотеки, відповідно до § 2.5 Договору іпотеки оцінений сторонами у 89 963 225,00 (вісімдесят дев'ять мільйонів дев'ятсот шістдесят три тисячі двісті двадцять п'ять)

У зв'язку із невиконанням відповідачем за первісним позовом та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, умов кредитних договорів позивач за первісним позовом у 2011 році звертався до Господарського суду м. Києва із відповідними позовами про стягнення заборгованості відповідно із відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням Господарського суду м. Києва по справі №14/52 від 23.05.2011 р., що набрало законної сили, з відповідача за первісним позовом на користь позивача стягнено 44 521 698,87 грн. заборгованості за кредитним договором, з метою примусового виконання вказаного рішення судом було видано наказ від 02.09.2011 року, 04.04.2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2012 по справі № 14/52.

Рішенням Господарського суду м. Києва по справі 46/42 від 15.04.2011 р., що набрало законної сили, з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на користь позивача за первісним позовом стягнено 16 089 120,53 грн. заборгованості за кредитним договором, з метою примусового виконання вказаного рішення судом було видано наказ від 30.05.2011 року, 04.04.2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2012 по справі № 46/42.

Наявність та чинність вказаних судових рішень сторонами на заперечується, крім того відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На день звернення до суду із цим позовом вказані судові рішення залишаються невиконаними відповідно Публічним акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство-2240" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віркон-К", що не заперечується сторонами.

26.11.2012 р. позивач в порядку ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» звертався до відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, із відповідними письмовими вимогами про усунення порушення у строк не менше 30 днів та попередженням про намір звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку не усунення таких порушень (невиконання вимог).

Станом на 08.01.2013 року відповідачем за первісним позовом та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідні вимоги про виконання порушених ними зобов'язань не виконані.

З урахуванням закінчення строків повернення кредитів за кредитним договором №34058-20/07-1в та кредитним договором №34059-20/07-1в, загальних сум виданих позивачем за первісним позовом відповідачу кредитних коштів, а також того, що ухвалення судом вказаних вище рішень не зупиняє нарахування відсотків за користування грошовими коштами та пені за їх несплату станом на день подання позову заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем становить 72 391 370,05 грн., а заборгованість третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, станом на день подання позову становить 53 116 350,93 грн., тобто загальна заборгованість відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору станом на день подання первісного позову становить 125 507 720,98 грн., що відповідає ціні заявленого первісного позову (детальні розрахунки заборгованостей наводяться позивачем у відповідних додатках до позовної заяви).

Розмір заборгованості відповідача перед позивачем за первісним позовом представником відповідача не заперечувався, розрахунки заборгованості перевірені судом.

Також судом встановлено, що Договором про внесення змін до Кредитного договору №34059-20/7-Ів від 18 вересня 2007 року, укладеним 01.04.2008 р. сторони змінили розмір плати за користування кредитними коштами в доларах США, збільшивши його з 12%, зазначених у кредитному договорі №34059-20/7-Ів від 18 вересня 2007 року, до 13,5 %, що цілком узгоджується із положеннями §§1.2,1.3, 3.1 спірного Договору іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 572 Цивільного кодексу України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1,3 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку»: іпотекодавець особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; іпотекодержатель кредитор за основним зобов'язанням.

Ч.ч.4, 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання (ч. 2 ст. 7 Закону).

Статтею 11 Закону встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником виключно в межах вартості предмету іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку», встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. На відносини з права застави не поширюються норми статті 559 Цивільного кодексу України щодо припинення поруки, оскільки іпотека за правовою природою є заставою, та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) глави 49 Цивільного кодексу України та спеціальним законом.

Статтею 575 Цивільного кодексу України іпотека прямо визначена окремим видом застави.

Підстави припинення права застави визначені статтею 593 Цивільного кодексу України, а щодо іпотеки, як її окремого виду, також і статтею 17 Закону України «Про іпотеку», серед яких не наведено посилань на зміну зобов'язання, що призводило б до збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця.

Оскільки підстави припинення іпотеки, як окремого виду забезпечення виконання зобов'язання, безпосередньо врегульовані окремими нормами цивільного закону, суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання незалежно від ступеня їх подібності в суті відносин чи найменуванні сторін.

Крім того, сприйняття положення частини першої статті 583 Цивільного кодексу України про те, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), як підстави для застосування статті 559 Цивільного кодексу України, суперечить змісту статті 8 Цивільного кодексу України щодо аналогії закону. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Закону України "Про іпотеку" будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою. У разі коригування графіка виконання основного зобов'язання у зв'язку з його частковим достроковим погашенням анулювання заставної і видача нової заставної не є обов'язковими.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ч. 4 ст. З Закону України "Про іпотеку").

Іпотечний договір повинен містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" ). У разі відсутності такої істотної умови іпотечний договір може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду (ч. 2 ст. 18 Закону України "Про іпотеку").

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним (абз. 5 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку").

Дослідивши зміст спірного Договору іпотеки, з урахуванням викладеного вище, а також того, що укладення Договору про внесення змін до Кредитного договору №34059-20/7-Ів від « 18» вересня 2007 року від 01.04.2008 р., яким сторони змінили розмір плати за користування кредитними коштами в доларах США, яким збільшено його з 12%, зазначених у кредитному договорі №34059-20/7-Ів від 18 вересня 2007 року, до 13,5 %, цілком узгоджується із положеннями §§1.2,1.3, 3.1 спірного Договору іпотеки та не суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ч.2 ст. 19 Закону України "Про іпотеку", суд приходить до обґрунтованого висновку, що доводи позивача за зустрічним позовом про необхідність визнати частково недійсним договір іпотеки та застосовувати до спірних іпотечних правовідносин статті 559 є повністю хибними та ґрунтуються на неправильному розумінні та безпідставному змішуванні іпотеки та поруки як різних за правовою природою та цілком самостійних способів забезпечення виконання зобов'язань.

Крім того, слід зазначити, що позивач за зустрічним позовом без поважних причин пропустив встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності.

Доводи представника позивача за зустрічним позовом про необхідність обраховувати строк позовної давності, починаючи з дня отримання ним вимог позивача за первісним позовом про усунення порушень в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" судом відкидаються, позаяк про можливе порушення прав позивач за зустрічним позовом достеменно знав ще на час укладення спірного Договору іпотеки, тобто 28.09.2007 р. та мав можливість оскаржити спірний договір іпотеки протягом встановленого строку позовної давності.

Крім того, відповідно до імперативного припису ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а відповідач за зустрічним позовом надавав суду таку заяву разом із відзивом на зустрічний позов 20.02.2013 р..

Разом з тим, судом встановлено, що 20 жовтня 2011 року Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» на підставі заяви відповідача та на підставі Договору іпотеки, прийняло рішення про державну реєстрацію за відповідачем права власності на майновий комплекс (літ. Т, 8 (цифра), Л, О, И, 6 (цифра), Е, Л', 15 (цифра), Ж, З, Д', В, Я, А, Ю, 2 (цифра), Д, Г, С, М', Х, Ш, 7 (цифра), 5 (цифра), У, Щ ,Ч, 12 (цифра), 3 (цифра), 4 (цифра), 13( цифра), Н, Р, Ы, П, 14 (цифра), 11 (цифра), Ц, М, 9 (цифра), 1 (цифра), 10(цифра), Б, Ф, Э) загальною площею 22 949,50 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, тобто майнового комплексу.

Тобто, 20 жовтня 2011 року позивач за первісним позовом як іпотекодержатель набув право власності на предмет іпотеки.

Судом також встановлено, що в подальшому відповідач за первісним позовом звернувся до Господарського суду м. Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» та Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання недійсним рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та поновлення права власності на нерухоме майно.

За результатом розгляду вказаного позову Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.02.2012 р. у справі №5011-62/568-2012, залишеного в силі після його апеляційного та касаційного оскарження, зокрема, було визнано недійсним рішення від 20.10.2011 р. Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», м. Київ про реєстрацію за Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь», м. Київ права власності на майновий комплекс (літ. Т, 8 (цифра), Л, О, И, 6 (цифра), Е, Л', 15 (цифра), Ж, З, Д', В, Я, А, Ю, 2 (цифра), Д, Г, С, М', Х, Ш, 7 (цифра), 5 (цифра), У, Щ ,Ч, 12 (цифра), 3 (цифра), 4 (цифра), 13(цифра), Н, Р, Ы, П, 14 (цифра), 11 (цифра), Ц, М, 9 (цифра), 1 (цифра), 10 (цифра), Б, Ф, Э) загальною площею 22 949, 50 кв. м, розташований за адресою: 02105, м. Київ, вул. П. Усенка, 8; відновлено становище Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-2240» (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, ЄДРПОУ 05440985), яке існувало до порушення права власності, шляхом зобов'язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4 В, ЄДРПОУ 03359836) поновити реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-2240», м. Київ на майновий комплекс (літ. Т, 8 (цифра), Л, О, И, 6 (цифра), Е, Л', 15 (цифра), Ж, З, Д', В, Я, А, Ю, 2 (цифра), Д, Г, С, М', Х, Ш, 7 (цифра), 5 (цифра), У, Щ ,Ч, 12 (цифра), 3 (цифра), 4 (цифра), 13( цифра), Н, Р, Ы, П, 14 (цифра), 11 (цифра), Ц, М, 9 (цифра), 1 (цифра), 10 (цифра), Б, Ф, Э) загальною площею 22 949, 50 кв. м, який розташований за адресою: 02105, м. Київ, вул. П. Усенка, 8.

На виконання зазначеного Рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2012 р. у справі №5011-62/568-2012 Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» скасувало реєстрацію права власності за АБ «Київська Русь» на вказане вище нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.08.2012 р. за №35303890, та поновило реєстрацію права власності за позивачем, що підтверджується Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.09.2012 р. за №35522467, наданим суду позивачем за зустрічним позовом.

Таким чином, у період з 20 жовтня 2011 року по 17.09.2012 р. позивач за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» було власником предмету іпотеки та мало всю повноту повноважень власника.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі, зокрема, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Припинення іпотеки має остаточний характер, тобто чинне цивільне законодавство не передбачає можливості відновлення вже припиненої у встановленому порядку іпотеки.

У такій ситуації подальші події (дії), зокрема, скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем не матиме наслідком автоматичного поновлення попередньо існуючих правових зв'язків в межах іпотечного спірного правовідношення, закріпленого в договорі іпотеки.

Суд не бере до уваги твердження відповідача за зустрічним позовом про те, що строк дії договору іпотеки не закінчився у зв'язку із тим, що відповідач за первісним позовом та третя особа без самостійних вимог на предмет спору не виконали свої зобов'язання за кредитними договорами, з огляду на припинення самої іпотеки як такої відповідно до абз.3 ч.1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Суд не бере до уваги твердження позивача за первісним позовом про те, що позивач за первісним позовом не набув права власності на предмет іпотеки і тому не міг реалізовувати його для погашення заборгованості відповідача за первісним позовом та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору з огляду на таке.

Як вже було встановлено судом, у період з 20 жовтня 2011 року по 17.09.2012 р. позивач за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» було власником предмету іпотеки та мав всю повноту повноважень власника, жодних доказів неможливості реалізації повноважень власника предмета іпотеки позивачем за первісним позовом суду не надано.

За приписом ст.317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпоряджання майном належать власникові майна.

Згідно із ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стосовно висновків позивача за первісним позовом щодо обраного позивачем за зустрічним позовом способу захисту своїх прав суд вважає за доцільне зазначити про таке.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського суду України, встановлено, що одним із способів захисту права є припинення правовідношення (припинення господарських правовідносин).

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто законодавство пов'язує право звернення за судовим захистом з суб'єктивною думкою юридичної особи щодо порушення чи оспорювання її інтересів; об'єктивна наявність чи відсутність таких порушень встановлюється під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

За приписом ст.317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпоряджання майном належать власникові майна.

Згідно із ст. 19 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Позивач за зустрічним позовом є власником предмета іпотеки, а отже - особою, яка в силу приписів ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321 Цивільного кодексу України має законний майновий інтерес стосовно правової визначеності довкола обсягу і характеру можливих зазіхань інших осіб відносно такого майна та поточного обсягу повноважень власника відносно цього майна.

Водночас, поточне перебування майна під іпотечним обтяженням та забороною відчуження попри припинення самої іпотеки не тільки обмежує права позивача за зустрічним позовом як власника майна.

З урахуванням того, що позивач за зустрічним позовом вважає, що іпотека фактично припинилася у зв'язку із набуттям відповідачем за зустрічним позовом (іпотекодержателем) права власності на предмет іпотеки, а відповідач за зустрічним позовом де факто та у відзиві на зустрічну позовну заяву заперечує факт припинення іпотечних правовідносин з позивачем за зустрічним позовом, натомість підтверджує поточне перебування майнового комплексу - предмета іпотеки за спірним Договором іпотеки під іпотечним обтяженням, про що свідчать надані суду витяги з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, що містять не скасовані на сьогоднішній день записи (ці обставини не заперечуються сторонами), а також того, що відповідач за зустрічним позовом не вживає передбачені законодавством дії з надсилання відповідних письмових повідомлення про скасування таких записів, обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту цивільних прав цілком відповідає вимогам ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Як встановлено судом, одночасно з укладенням спірного договору іпотеки Каплуном Ю.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, було накладено заборону на відчуження предмета іпотеки, про в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна згідно запису № 5749948 від 28.09.2007 року.

Крім того, Каплуном Ю.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу в Державному реєстрі іпотек вчинено запис № 5771884 від 03.10.2007 року.

Разом з тим, припинення іпотечних правовідносин між позивачем та відповідачем за зустрічним позовом має наслідком припинення існування у відповідача за зустрічним позовом як кредитора - іпотекодержателя зумовлених іпотечними правовідносинами щодо спірного майна права іпотеки і права подальшого утримання майна під іпотечним обтяженням та забороною відчуження всупереч приписам ст. 74 Закону України «Про нотаріат», абз. 3 ч.1 ст. 17 Закону України, ч. 3 ст. 17 "Про іпотеку", в якій зазначається, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Позивач за зустрічним позовом є власником предмета іпотеки, а отже - особою, яка в силу приписів ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321 Цивільного кодексу України має законний майновий інтерес стосовно правової визначеності довкола обсягу і характеру можливих зазіхань інших осіб відносно такого майна та поточного обсягу повноважень власника відносно цього майна.

Водночас, поточне перебування майна під іпотечним обтяженням та забороною відчуження попри припинення самої іпотеки не тільки обмежує права позивача за зустрічним позовом як власника майна.

Враховуючи припинення іпотеки, що виникла за Договором іпотеки,відбулося 20 жовтня 2011 р. та з урахуванням положень ст. 253 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що у відповідача за зустрічним позовом, починаючи з 21 жовтня 2011 року стало відсутнім право утримувати під обтяженнями та обмеженнями майно позивача за зустрічним позовом, передане в іпотеку за договором іпотеки, відтак, позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» права іпотеки за Договором іпотеки, обтяження за яким зареєстроване у Державному реєстрі іпотек згідно запису № 5771884 від 03.10.2007 року та в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна згідно запису № 5749948 від 28.09.2007 року, та визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» права на утримання під такими обтяженнями предмета іпотеки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У той же час, зустрічний позов в частині вимог про визнання частково недійсним договору іпотеки задоволенню не підлягає внаслідок їх необґрунтованості та відповідності оспорюваних його положень нормам чинного законодавства, а також пропуску позивачем за зустрічним позовом встановленого законодавством строку позовної давності за зустрічним позовом при одночасному поданні відповідачем за зустрічним позовом заяви про її застосування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем за первісним позовом не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог за первісним позовом. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовуються зустрічним позовом.

Задоволення у відповідній частині зустрічного позову повністю виключає можливість задоволення позовних вимог за первісним позовом, тому останні задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

Вирішив:

У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Визнати відсутнім у Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (Місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, Ідентифікаційний код: 24214088) право іпотеки за Договором іпотеки від 28.09.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю.В. за реєстровим №9337, починаючи з 21.10.2011 р.

Визнати відсутнім у Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (Місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, Ідентифікаційний код: 24214088) право утримання під іпотечним обтяженням, зареєстрованим в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 5749948 від 28.09.2007 р. (контрольна сума запису В4Е418ВГ69) та в Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером 5771884 від 03.10.2007 р. (контрольна сума запису А1БА499613) майнового комплексу, розташованого за адресою: 02105, м. Київ, вул. П. Усенка, 8 у складі: що складається з таких будівель: зимове сховище для бджіл (літ. Т) площею 95,90 м2, рем зона (№8) площею 631,00 м2, склад цегляний (літ. Л) площею 1104,80 м2, блок-пост заводський (літ. О) площею 10,20 м2, бокси (літ. И) площею 557,90 м2, побутове приміщення КСО-1 (№6) площею 50,10 м2, корпус блоку цеху (літ. Е) площею 2381,40 м2, майстерні (літ. Л') площею 655,70 м2, автопавільйон (№15) площею 194,00 м2, профілакторій ТО-1 (літ. Ж) площею 835,10 м2, профілакторій (літ. З) площею 1398,20 м2, профілакторій карбюраторний (літ. Д') площею 3000,10 м2, склади (літ. В) площею 15,20 м2, туалет (АЗС) (літ. Я) площею 16,10 м2, виробничо-побутовий корпус (літ. А) площею 4021,90 м2, контрольно-пропускний пункт (літ. Ю), площею 20,40 м2, закрита мийка (№2) площею 508,90 м2, розш. профілакторій ремонту дизельних автомобілів (літ. Д) площею 2487,70 м2, будиночок (літ. Г) площею 15,30 м2, автопавільйон (літ. С) площею 230,30 м2, кіоск (літ. М') площею 14,20 м2, автопавільйон (літ. X) площею 218,30 м2, кіоск (літ. Ш) площею 6,70 м2, виробничо-побутовий склад (№7) площею 1267,30 м2, диспетчерська (№5) площею 42,30 м2, диспетчерська (літ. У) площею 32,90 м2, диспетчерська (літ. Щ) площею 29,30 м2, диспетчерська (літ. Ч) площею 35,70 м2, диспетчерська (№12) площею 17,20 м2, диспетчерська (№3) площею 48,30 м2, диспетчерська (№4) площею 40,00 м2, приміщення складу підсобного господарства (№13) площею 354,40 м2, приміщення легкового боксу (літ. Н) площею 499,60 м2, побутове приміщення будівельників (літ. Р) площею 52,20 м2, приміщення спецмедслужби (Літера Ь1) площею 98,90 м2, блок-пост в зборі (літ. П) площею 9,90 м2, сховище для овочів (№14) площею 248,10 м2, автопавільйон (літ. 11 (цифра)) площею 106,30 м2, диспетчерська (літ. Ц) площею 101,80 м2, кіоск (літ. М) площею 11,80 м2, вагон-будиночок (№9) площею 37,40 м2, побутове приміщення (№1) площею 47,50 м2, торговий будиночок (№10) площею 65,50 м2, автозаправочна станція (літ. Б) площею 60,00 м2, павільйон-склад 2 (літ. Ф) площею 606,30 м2, малярне відділення (літ. Э) площею 667, 20 м2, починаючи з 21.10.2011 р.

В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 12.04.2013 р.

Суддя Є.Ю. Шаптала