Ухвала суду № 30804162, 17.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"17" квітня 2013 р.Справа № 922/589/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бураковой А.М.

при секретарі судового засідання Тарасова С.В.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради, до Приватного підприємства "НВ-Інвест", м. Харків про визнання договору укладеним за участю представників сторін:

позивача - Федоренко І. Є., за довіреністю № 08-11/25/2-13 від 03.01.2013 року,

відповідача - не з'явився,

прокурор - Овчарова А.О., службове посвідчення № 013755 від 06.12.2012 року,

3-тя особа - не з'явилась,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "НВ-Інвест", м. Харків про визнання договору пайової участі у розвитку інфраструктури м.Харкова укладеним. Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що відповідно до вимог ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що набрав чинності з 12 березня 2011 року, замовник об'єкта будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (окрім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування до прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію. Закінчений будівництвом супермаркет з гостьовою автостоянкою по вул. Клочківській (ріг вул.Херсонської) у місті Харкові прийнято в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта, зареєстрованої 20.09.2011 року за № ХК 14311043903. Відповідач, на виконання вимог ч. 11 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не повідомив про це своєчасно виконавчі органи Харківської міської ради. Листом управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна від 24.11.2011року № 1180/0/124-11 поінформовано ПП "НВ-Інвест", м. Харків про необхідність звернення до виконавчих органів Харківської міської ради для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та попереджено, що у разі не врегулювання вказаного питання воно буде вирішуватись у судовому порядку, проте, у відповідь на лист 24.11.2011 року № 1180/0/124-11 ПП "НВ-Інвест", м. Харків надіслав лист про перелік документів необхідних для укладання зазначеного договору. 06.12.2011 року управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна листом за № 1180/0/124-11, був наданий відповідачу перелік документів необхідний для укладання спірного договору, проте договір пайової участі у розвитку інфраструктури м.Харкова укладений не був, зазначені підстави й стали підставою для звернення прокурора з позовом до суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27.02.2013 року о 10:20 годині. Крім того, зазначеною ухвалою суду було залучено до участі у справі, в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради. Цією ж ухвалою зобов'язано Прокурора Дзержинського району м. Харкова та позивача надати суду:

- Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на момент розгляду справи стосовно Позивача;

- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на момент розгляду справи стосовно ВІДПОВІДАЧА, 3-ї особи.

- докази направлення позовної заяви з додатками на адресу позивача та 3-ї особи, вказану у Витягу, у відповідності до положень ст. 56 ГПК України.

- правове та документальне обґрунтування позовних вимог;

- письмові пояснення щодо порушення прав інтересів держави та прав позивача діями (бездіяльністю) відповідача;

- листування, яке мало місце у зв'язку із спірним договором;

- довідку за підписом головного бухгалтера про поточні рахунки у фінансових установах банку на позивача та відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.02.2013 року розгляд справи було відкладено на 25.03.2013 року о 10:45 годині. Цією ж ухвалою зобов'язано сторони (прокурора, позивача, відповідача) виконати вимоги ухвали суду від 11.02.2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2013 року розгляд справи було відкладено на 03.04.2013 року о 10:30 годині. Даною ухвалою знову ж таки зобов'язано сторони (прокурора, позивача, відповідача) виконати вимоги ухвали суду від 11.02.2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.04.2013 року розгляд справи було відкладено на 17.04.2013 року о 10:45 годині. Крім того, даною ухвалою було клопотання (вх.№ 12449) представника позивача про продовження строку розгляду справи №922/589/13-г за межами двомісячного строку, встановленого ч.1. ст. 69 ГПК України - задоволено. Продовжено строк розгляду справи №922/589/13-г на 15 днів до 22.04.2013 року.

Також суд, зазначає, що ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 11.02.2013 року було окремо попереджено учасників судового процесу про відповідальність, передбачену п.5 ст.83 ГПК України за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом, зокрема за ненадання витребуваних судом документів у встановлений строк.

Представник позивача в призначене судове засідання з'являвся, проте, жодного з витребуваного документу на вимогу суду не надав.

Прокурор в призначені судові засідання (27.02.2013 року - Тодуа М.Г. службове посвідчення № 013756 від 06.12.2012 року; 25.03.2013 року - Кріцина Н.Г., службове посвідчення № 006801 від 28.09.2012 року; 03.04.2013 року та 17.04.2013 року - Овчарова А.О., службове посвідчення № 013755 від 06.12.2012 року) з'являлись, проте, жодного разу вмотивованих пояснень по суті справи надані не були. На виконання Ухвали господарського суду Харківської області від 11.02.2013 року, 27.02.2013 року, 25.03.2013 року, 03.04.2013 року та 17.04.2013 року було надано лише Лист за №04-28-1048вих13 від 21.03.2013 року (а.с. 54) до якого додано лише докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів (фіскальний чек №0887 від 26.02.2013 року та опис поштового вкладення). Крім того, у зазначеного листі прокурора Дзержинського району м. Харкова зазначено, що на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 11.02.2013 року надається Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, хоча таке твердження прокурора не відповідає дійсності, адже прокурором не було надано Витяг з ЄДР ЮО та ФОП а ні на позивача, а ні на відповідача. Стосовно пояснень, які були надані прокурором, у цьому ж листі (а.с. 54-55), то суд зазначає, що такі ж самі пояснення були викладені в позовній заяві (від 04.02.2013 року), жодних нових пояснень, які витребував суд, прокурором надано не було.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.03.2013 року з'явився, надав суду пояснень, та зазначив, що право власності на супермаркет з гостьовою автостоянкою по вул. Клочківській (ріг вул.Херсонської) у місті Харкові вже тривалий час не належить відповідачу.

Прокурором у судовому засіданні на такі твердження відповідача не було надано знову ж таки жодних пояснень, а при звернені прокурором з позовом до суду про ці факти взагалі не йдеться.

Представник 3-ої особи в призначене судове засідання жодного разу не з'являвся, про причини неявки суд повідомляв, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчать копії поштових повідомлень про вручення ухвал суду, які долучені до матеріалів справи.

Проаналізувавши подані Прокурором Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків, матеріали позовної заяви, господарський суд вважає їх такими, що підлягають залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначено одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Під час порушення провадження по справі та в процесі розгляду справи, згідно п. 4 ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд зазначає, що ні прокурором, ні позивачем не надано витребуваних судом доказів в підтвердження та обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема, правове та документальне обґрунтування позовних вимог; письмові пояснення щодо порушення прав інтересів держави та прав позивача діями (бездіяльністю) відповідача; листування, яке мало місце у зв'язку із спірним договором.

Крім того, суд звертає увагу прокурора, що положення ст. 56 ГПК України, передбачає, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2013 року було зобов'язано прокурора та позивача за три дні до судового засідання через канцелярію надати до суду докази направлення позовної заяви з додатками на адресу позивача та 3-ї особи, вказану у Витягу, у відповідності до положень ст. 56 ГПК України.

Прокурором було надано лише докази направлення позовної заяви з додатками на адресу 3-ї особи (а.с. 56-57), проте вимогу суду стосовно направлення позовної заяви з додатками на адресу позивача, у відповідності до положень ст. 56 ГПК України не виконано.

Крім того, при порушенні провадження у справі, суд зобов'язав прокурора та позивача надати Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на момент розгляду справи стосовно Позивача; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на момент розгляду справи стосовно ВІДПОВІДАЧА, 3-ї особи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК).

Згідно зі статтею 21 ГПК сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Отже, такими особами можуть бути і громадяни, які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Водночас громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України (частина перша статті 128 названого Кодексу).

Таким чином, у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо не має інших визначених законом підстав для його участі у такому процесі. Однак якщо відповідна зміна статусу відбулася під час розгляду справи господарським судом, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи, оскільки на час звернення до господарського суду її розгляд належав до юрисдикції останнього.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи викладене, суд констатує, що з матеріалів справи взагалі не вбачається, чи дійсно відповідач - Приватного підприємства "НВ-Інвест", м. Харків станом на момент розгляду справи має статус юридичної особи та чи є суб'єктом господарювання, з урахуванням чого суду не відомо чи може відповідач бути стороною в судовому процесі у господарському суді.

Відповідно до п. 4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

Відповідно до п.5 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що строк вирішення спору, встановлений ст.. 69 Господарського процесуального кодексу України закінчується, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прокурор та позивач не надають витребувані судом документи, позивач не з'являється в судові засідання, що перешкоджає вирішенню спору по суті.

При цьому, суд також не вбачає можливим прийняти рішення у справі, виходячи з наступного.

Згідно п.п. 2, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі" обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, відсутність у матеріалах даної справи витребуваних судом доказів унеможливлює виконання вимог процесуального закону щодо обґрунтованості судового рішення. При цьому, це стосується як позитивного (про задоволення позову) так і негативного (про відмову в позові) рішення. Недопустимість доказування, котре ґрунтується на припущеннях унеможливлює як задоволення так і відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.

За таких обставин, відсутність в матеріалах справи витребуваних документів та відсутність належних та допустимих доказів в обґрунтування правової позиції прокуратури та позивача щодо питань, котрі виникають у суду з приводу обставин справи, унеможливлюють всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про достатність правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 81 ГПК України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на прокурора. Враховуючи, що прокурор звільнений від сплати судового збору, згідно з Законом України "Про судовий збір", судовий збір у даній справі не стягується.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 21, пунктом 5 статті 81, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов залишити без розгляду.

Роз'яснити прокурору та позивачу, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, він має право знову звернутися з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку.

Суддя Буракова А.М.922/589/13-г