Ухвала суду № 30804301, 17.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

"17" квітня 2013 р.

Справа № 922/589/13-г

вх. № 589/13

ОКРЕМА УХВАЛА

Суддя Буракова А.М.

Без виклику представників сторін .

розглянувши матеріали справи за позовом Прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради,

до Приватного підприємства "НВ-Інвест", м. Харків

про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "НВ-Інвест", м. Харків про визнання договору пайової участі у розвитку інфраструктури м.Харкова укладеним. Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що відповідно до вимог ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, що набрав чинності з 12 березня 2011 року, замовник об'єкта будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (окрім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування до прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію. Закінчений будівництвом супермаркет з гостьовою автостоянкою по вул. Клочківській (ріг вул.Херсонської) у місті Харкові прийнято в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта, зареєстрованої 20.09.2011 року за № ХК 14311043903. Відповідач, на виконання вимог ч. 11 ст. 39 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” не повідомив про це своєчасно виконавчі органи Харківської міської ради. Листом управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна від 24.11.2011року № 1180/0/124-11 поінформовано ПП "НВ-Інвест", м. Харків про необхідність звернення до виконавчих органів Харківської міської ради для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та попереджено, що у разі не врегулювання вказаного питання воно буде вирішуватись у судовому порядку, проте, у відповідь на лист 24.11.2011 року № 1180/0/124-11 ПП "НВ-Інвест", м. Харків надіслав лист про перелік документів необхідних для укладання зазначеного договору. 06.12.2011 року управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна листом за № 1180/0/124-11, був наданий відповідачу перелік документів необхідний для укладання спірного договору, проте договір пайової участі у розвитку інфраструктури м.Харкова укладений не був, зазначені підстави й стали підставою для звернення прокурора з позовом до суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27.02.2013 року о 10:20 годині. Крім того, зазначеною ухвалою суду було залучено до участі у справі, в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради. Цією ж ухвалою зобов'язано позивача надати суду:

- Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на момент розгляду справи стосовно Позивача;

- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на момент розгляду справи стосовно ВІДПОВІДАЧА, 3-ї особи.

- докази направлення позовної заяви з додатками на адресу позивача та 3-ї особи, вказану у Витягу, у відповідності до положень ст. 56 ГПК України.

- правове та документальне обґрунтування позовних вимог;

- письмові пояснення щодо порушення прав інтересів держави та прав позивача діями (бездіяльністю) відповідача;

- листування, яке мало місце у зв’язку із спірним договором;

- довідку за підписом головного бухгалтера про поточні рахунки у фінансових установах банку на позивача та відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.02.2013 року розгляд справи було відкладено на 25.03.2013 року о 10:45 годині. Цією ж ухвалою зобов'язано сторони (прокурора, позивача, відповідача) виконати вимоги ухвали суду від 11.02.2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2013 року розгляд справи було відкладено на 03.04.2013 року о 10:30 годині. Даною ухвалою знову ж таки зобов'язано сторони (прокурора, позивача, відповідача) виконати вимоги ухвали суду від 11.02.2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.04.2013 року розгляд справи було відкладено на 17.04.2013 року о 10:45 годині. Крім того, даною ухвалою було клопотання (вх.№ 12449) представника позивача про продовження строку розгляду справи №922/589/13-г за межами двомісячного строку, встановленого ч.1. ст. 69 ГПК України - задоволено. Продовжено строк розгляду справи №922/589/13-г на 15 днів до 22.04.2013 року.

Також суд, зазначає, що ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 11.02.2013 року було окремо попереджено учасників судового процесу про відповідальність, передбачену п.5 ст.83 ГПК України за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом, зокрема за ненадання витребуваних судом документів у встановлений строк.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.04.2013 року було залишено позов прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків до відповідача - Приватного підприємства "НВ-Інвест", м. Харків про визнання договору пайової участі у розвитку інфраструктури м.Харкова укладеним без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, у зв*язку з неподанням прокуратурою та позивачем витребуваних судом документів, необхідних для розгляду справи.

При винисенні вказаної ухвали від 17.04.2013 року, судом було встановлено натупне.

Пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначено одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Під час порушення провадження по справі та в процесі розгляду справи, згідно п. 4 ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Представник позивача (ХМР) в призначене судове засідання (27.02.2013 року, 25.03.2013 року, 03.04.2013 року та 17.04.2013 року) з'являвся, проте, жодного з витребуваного документу на вимогу суду не надав.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодного з витребуваних судом доказів в підтвердження та обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема, правове та документальне обґрунтування позовних вимог; письмові пояснення щодо порушення прав інтересів держави та прав позивача діями (бездіяльністю) відповідача; листування, яке мало місце у зв’язку із спірним договором.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що положення ст. 56 ГПК України, передбачає, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2013 року було зобов'язано прокурора та позивача за три дні до судового засідання через канцелярію надати до суду докази направлення позовної заяви з додатками на адресу позивача та 3-ї особи, вказану у Витягу, у відповідності до положень ст. 56 ГПК України.

Крім того, при порушенні провадження у справі, суд зобов'язав позивача надати Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на момент розгляду справи стосовно Позивача; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на момент розгляду справи стосовно ВІДПОВІДАЧА, 3-ї особи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК).

Згідно зі статтею 21 ГПК сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Отже, такими особами можуть бути і громадяни, які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Водночас громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України (частина перша статті 128 названого Кодексу).

Таким чином, у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо не має інших визначених законом підстав для його участі у такому процесі. Однак якщо відповідна зміна статусу відбулася під час розгляду справи господарським судом, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи, оскільки на час звернення до господарського суду її розгляд належав до юрисдикції останнього.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи викладене, суд констатує, що з матеріалів справи взагалі не вбачається, чи дійсно відповідач - Приватного підприємства "НВ-Інвест", м. Харків станом на момент розгляду справи має статус юридичної особи та чи є суб'єктом господарювання, з урахуванням чого суду не відомо чи може відповідач бути стороною в судовому процесі у господарському суді.

Відповідно до п. 4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

Отже, відсутність у матеріалах даної справи витребуваних судом доказів унеможливлює виконання вимог процесуального закону щодо обґрунтованості судового рішення. При цьому, це стосується як позитивного (про задоволення позову) так і негативного (про відмову в позові) рішення. Недопустимість доказування, котре ґрунтується на припущеннях унеможливлює як задоволення так і відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.

Як свідчать матеріали справи, позивач в судові засідання з*являвся, вмотивованих пояснень по суті справи не надавав, витребуваних судом доказів не подав, в зв*язку з чим, в порушення ч. 3 ст. 22 ГПК України, не здійснював заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відсутність витребуваних у позивача документів створило істотні перешкоди у з'ясуванні дійсних обставин справи, що призвело до залишення позовних вимог у даній справі без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Аналізуючи матеріали даної господарської справи, господарський суд зазначає, що позивач, всупереч вимогам ст. 22 ГПК України, зловживає наданими йому процесуальними правами, а вчинені ним дії/бездіяльність спрямовані, зокрема, на затягування строків розгляду господарської справи, що суперечить, зокрема, вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасницею якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

У відповідності до ст. 124 Конституції України, ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену ГПК України та іншими законами України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що неподання витребуваних господарським судом доказів, витребуваних судом документи, свідчить про недобросовісне використання позивачем процесуальних прав, наданих сторонам Господарським процесуальним кодексом України, з метою штучного затягування судового процесу, крім того, вищевказані дії позивача є проявом неповаги до суду.

Вказана позиція узгоджується з Постановою Пленуму "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року з наступними змінами та доповненнями, відповідно якої, у разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК, або залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК.

Згідно ст. 90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-5, 22, 65, 86, 90 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Направити окрему ухвалу до Харківської міської ради, Юридичного департаменту Харківської міської ради для проведення перевірки викладених в ній обставин та прийняття заходів на усунення недоліків в організації роботи при підготовці до участі в судовому засіданні.

2. Розглянути питання щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у невиконанні вимог ухвал суду.

3. Про вжиті заходи повідомити суд в місячний термін.

Суддя Буракова А.М.