Ухвала суду № 30803280, 04.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/251/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Кучми А.Ю., Федотова І.В.,

при секретарі Павленко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007271720 від 29 жовтня 2012 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи, не надано належної правової оцінки письмовим запереченням по справі, наданим представником відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань правомірності декларування податкового кредиту по взаємовідносинам з TOB «Норіус Компані» в лютому 2012 року, за результатами якої складено акт №2002/1 7/НОМЕР_1.

Перевіркою було встановлено порушення п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14. п.193.1 ст. 193. п.198.1. п. 198.3. п. 198.6 ст. 198. п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 40553,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0007271720 від 29.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання І податку на додану вартість на 50691,00 грн., в т.ч. 40553,00 грн. - за основним платежем та 10138,00 грн. - за штрафними санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення 29.10.2012 року було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПА в Чернігівській області, за наслідками розгляду якого ДПА в Чернігівській області прийняла рішення №488/є/10-215 від 10 грудня 2012 року, яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові №0007271 720 від 29.1 0.2012 року, а скаргу - без задоволення.

17.12.2012 року позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові №0007271720 від 29.10.2012 року до Державної податкової служби України, за наслідками розгляду якого Державна податкова служба України винесла рішення №38/є/10-2315 від 28.01.2013 p., яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові №0007271720 від 29.10.2012 року, а скаргу - без задоволення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем пункту 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України є помилковим.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до довідки про визначення класифікаційних даних №823/12 основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, неспеціалізована торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

10.01.2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) та TOB «Норіус Компані» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №10/10-1.

Відповідно до п.1 договору продавець згідно ст.655 ЦК України, а також умовам цього договору зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти цукор-пісок вироблений із цукру сирцю тростинного та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору. В додатках (специфікаціях) до даного договору сторони узгоджують кількість, ціну, строки та умови поставки товару і платежі кожної окремої партії поставки і товару. Додатки (специфікації) та товарно-транспортні, з/д чи видаткові накладні є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, виписано позивачеві первинні документи, зокрема: видаткові накладні: №РН-0000141 від 23.02.2012 р. позивач придбав у TOB «Норіус Компані» цукор білий кристалічний 3-ї категорії в кількості 22.000 т. на загальну суму 130020,00 грн., в т.ч. ПДВ - 21670,00 грн., №РН-0000140 від 24.02.2012 р. позивач придбав у TOB «Норіус Компані» цукор білий кристалічний 3-ї категорії в кількості 22.000 т. на загальну суму 130020,00 грн. в т.ч. ПДВ - 21670,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №ВП-0000002 від 29.02.2012 р. позивачем було повернено TOB «Норіус Компані» цукор білий в кількості 2.829103 т на загальну суму 16720,00 грн. в т.ч. ПДВ - 2786,67 грн.. Факт повернення товару також підтверджується розрахунком коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №86 від 29.02.2012 р.

TOB «Норіус Компані» було видано податкові накладні: №26 від 24.02.2012 р. на загальну суму 130020,00 грн. в т.ч. ПДВ - 21670,00 грн., №75 від 23.02.2012 р. на загальну суму 130020,00 грн. в т.ч. ПДВ - 21670,00 грн.

Факт отримання цукру також підтверджується актами приймання-передачі: №РН-0000141 від 23.02.2012 p., відповідно до якого постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 130020,00 грн.; №РН-0000140 від 24.02.2012 p., відповідно до якою постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 130020,00 грн.

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними: №ЕВТ-00140 від 17.02.2012 р., №ЕВТ-00164 від 24.02.2012 р., №ТВТ-00165 від 24.02.2012 р.

Позивачем було оплачено товар, що підтверджується платіжними дорученнями: №104 від 24.02.2012 р. на загальну суму 59000,00 грн., №105 від 24.02.2012 р. на загальну суму 201040,00 грн.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткові та податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Крім того, колегія суддів, зазначає, що контрагент позивача TOB «Норіус Компані» на момент складання податкових накладних був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та має свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді А.Ю. Кучма

І.В. Федотов

(Повний текст Ухвали виготовлений 09.04.2013 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Федотов І.В.