Ухвала суду № 30803284, 04.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/151/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Кучми А.Ю., Федотова І.В.,

при секретарі Павленко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будспеценергоресурси» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будспеценергоресурси» звернулись до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби, в якому просили суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 27.12.2012 р. №0006342320 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 65266,00грн., з яких 52213,00 грн. за основним платежем, 13053,00 грн. за штрафними санкціями; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові форми «В4» від 27.12.2012 р. №0006352320 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17814,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи, не надано належної правової оцінки письмовим запереченням по справі, наданим представником відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем на підставі п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Будспеценергоресурси» щодо декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій з ФОП ОСОБА_2 за вересень 2012року та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди з вищевказаним контрагентом.

За результатами перевірки складено акт від 12.12.2012 р. № 2688 /22/34853820.

Перевіркою встановлено порушення товариством: п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, в сумі 52213,00 грн., в тому числі за вересень 2012 року на суму 52213,00 грн. та завищено від'ємне значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду за вересень 2012 року в сумі 17814,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Чернігові було винесено податкове повідомлення-рішення: № 0006342320 від 27.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 65266,00 грн. (з яких 52213,00 грн. за основним платежем та 13053,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); № 0006352320 від 27.12.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 17814,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем пункту 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України є помилковим.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Управлінням капітального будівництва Чернігівської облдержадміністрації та ТОВ «Будспеценергоресурси» було укладено договір №55 від 03.10.2011 року про закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти добудова Новобасанської ЗОШ І-ІІІ ступенів, вул. Щорса, 25, с. Нова Басань, Чернігівська область.

На виконання умов наведеного вище договору ТОВ «Будспеценергоресурси», як генеральним підрядником було укладено договір підряду №17 від 25.07.2012 року з ФОП ОСОБА_2, як субпідрядником.

Відповідно до п. 1.1 цього договору субпідрядник зобов'язується у термін з 26.07.2012 року по 21.09.2012 року після підписання договору виконати своїми силами з використанням власних машин, механізмів та свого матеріалу такі роботи: добудова Новобасанської ЗОШ І-ІІІ ступенів за адресою с. Нова Басань, Бобровицький район, Чернігівська область, а генпідрядник - прийняти виконані роботи та оплатити їх за обумовленою договором ціною згідно до договірної ціни та локального кошторису, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов зазначеного договору субпідряду було складено та затверджено: договірну ціну на будівництво «Добудова Новобасанської ЗОШ І-ІІІ ступенів за адресою с. Нова Басань, Бобровицький район, Чернігівської області по вул. Щорса, 25», що здійснюється у 2012 році; локальний кошторис № 7-1-1 на благоустрій території; підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису № 7-1-1 на благоустрій території; довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за вересень 2012 року форма КБ-3; підсумкову відомість ресурсів (витрати - по факту); акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року форма КБ-2.

ФОП ОСОБА_2 було виписано податкову накладну № 4 від 25.09.2012 року на загальну суму 350137,00 грн., в тому числі ПДВ 70027,00 грн.

На підтвердження руху коштів в матеріалах справи міститься платіжне доручення № 780 24.09.2012 року на 100000,00 грн. за виконані будівельно-монтажні роботи, згідно договору №17 від 25.07.2012 в т.ч. ПДВ 16666,67 грн. та платіжне доручення № 803 27.09.2012 року на 320164,40 грн. за виконані будівельно-монтажні роботи, згідно договору №17 від 25.07.2012 в т.ч. ПДВ 53360,73 грн.

В подальшому роботи, виконані субпідрядником ФОП ОСОБА_2 були відображені ТОВ «Будспеценергоресурси» в довідці про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року форми №КБ-3, в акті приймання виконаних будівельних робіт №4/55/1 за жовтень 2012 року форми №КБ-2, які підписані підрядною організацією ТОВ «Будспеценергоресурси» та замовником - Управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації.

Об'єкт було введено в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 10.10.2012 року, зареєстрованою Інспекцією держархбудконтролю в Чернігівській області.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткові та податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Крім того, колегія суддів, зазначає, що контрагент позивача ФОП ОСОБА_2 на момент складання податкових накладних був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та має свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді А.Ю. Кучма

І.В. Федотов

(Повний текст Ухвали виготовлений 09.04.2013 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Федотов І.В.