Ухвала суду № 30803090, 16.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/49/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційногоя адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Каріна" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року позивач - Приватне підприємство «Каріна» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив визнати нечинним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення ДПІ у Обухівському районі № 0001152301/1881 від 10.07.2012 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 137766,25 грн. (за основним платежем - 110213 грн., за штрафним санкціями - 27553,25 грн.).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Приватному підприємству "Каріна" в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з поставки товару - палива, що здійснювались на підставі договору від 02.01.2009 року № 75, сплата позивачем сум податку на додану вартість в ціні отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень та банківськими виписками, факт поставки товару також підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, виданих зареєстрованим на час їх виписки суб'єктом господарської діяльності - платником податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, приватне підприємство "Каріна" є юридичною особою, що зареєстрована 18.07.2000 року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість. Основними видами діяльності позивача є роздрібна та оптова торгівля паливом.

У червні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафто-Альянс" за квітень 2010 року (Акт перевірки від 14.06.2012 року № 1339/220/31046506).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за квітень 2010 року, в сумі 110213,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій з поставки товару (палива), що здійснювались на підставі договору від 02.01.2009 року № 75, укладеного між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафто-Альянс".

Податковий орган стверджував, що у квітні 2010 року позивач не мав права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, оскільки за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України встановлено розбіжність між податковою звітністю позивача та звітністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Альянс".

Під час судового розгляду представник податкового органу пояснив, що податкова декларація Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Альянс" за квітень 2010 року була прийнята податковим органом лише "до відома", тому податковий орган вважає, що цей платник податків не задекларував свої податкові зобов'язання за вказаний податковий (звітний) період.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцію в Обухівському районі Київської області Державної податкової інспекції прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2012 року № 0001152301/1881, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 137706,25 грн., з яких: 110213,00 грн. - за основним платежем; 27553,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо неправомірності формування податкового кредиту позивачем колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону N 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів та фактичних обставин справи позивачем підтверджено реальне здійснення господарської операції між останнім та його контрагентом - ТОВ «Нафто-Альянс» наступним.

Так, у січні 2009 року між позивачем (покупець) і Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-Альянс" (постачальник) укладено договір від 02.01.2009 року № 75 щодо поставки паливно-мастильних матеріалів (нафтопродуктів).

Господарські взаємовідносини позивача з вказаним контрагентом мали тривалий характер.

У квітні 2010 року позивач одержав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Альянс" паливно-мастильні матеріали (бензин марок А-76, А-92, А-95 та дизельне паливо) на загальну суму 661279,15 грн., у тому числі ПДВ - 110213,19 грн.

Факт поставки товару підтверджується 10 видатковими накладними, складеними уповноваженими представниками поставщика та позивача, дослідженими у судовому засіданні, довіреністю від 01.04.2010 року № 10 на отримання матеріальних цінностей (паливно-мастильних матеріалів), журналом реєстрації довіреностей за 2010 рік. Факт поставки товарів також не оспорюються податковим органом.

В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Альянс" кошти на загальну суму 661279,15 грн., у тому числі ПДВ - 110213,19 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень та банківськими виписками, що містяться у матеріалах справи.

На підтвердження факту розрахунків та сплати в складі ціни придбаного товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Альянс" 10 податкових накладних на загальну суму 661279,15 грн., у тому числі ПДВ - 110213,19 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за квітень 2010 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

Щодо правоздатності контрагента позивача, то судом першої інстанції правомірно було встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-Альянс" є юридичною особою, що зареєстрована 30.09.2008 року Ярмолинецькою районною державною адміністрацією Хмельницької області; стан юридичної особи - зареєстровано; основний вид діяльності - оптова торгівля паливом, а отже на момент вчинення господарській операцій із позивачем, ТОВ «Нафто-Альянс» мав необхідний обсяг право та дієздатності.

Колегія суддів звертає також увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Відповідно до пункту 18 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 всі складені примірники податкової накладної-підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Досліджені судом податкові накладні, виписані контрагентом позивача та скріплені печаткою. Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за договорами.

Податкова накладна видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст. 71 КАС України, не доведено тих фактів, що оспорюваний договір був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договорів купівлі зерна соняшника, пшениці та кукурудзи з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказаний правочин не можє розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як було встановлено в суді першої інстанції, на момент вчинення відповідної господарської операції контрагент позивача знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а отже позивачем було вчинено усіх можливих дій щодо встановлення правосуб'єктності контрагента.

Враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарської операції, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (сільськогосподарської сировини) та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення - рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розбіжність між податковою звітністю позивача та його контрагента, у випадку підтвердження реального здійснення господарської операції, факту сплати податку на додану вартість в ціні отриманого (придбаного) товару, не є підставою для позбавлення суб'єкта господарської діяльності можливості формування податкового кредиту за відповідний період.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 16.04.2013 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.