Ухвала суду № 30800757, 11.04.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц-774/2716/13 Головуючий у першій інстанції: Новік Д.І.

Категорія: 45 Суддя-доповідач: Красвітна Т.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.

суддів: Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі Безверхому О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро" на заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро" про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки площею 5,450 га, що розташована на території Личківської сільської ради Магдалиніського районну Дніпропетровської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Між ним, позивачем, та орендарем ТОВ агрофірмою «Олімпекс-Агро» було укладено оплатний договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 4 роки 11 місяців 29 днів з моменту державної реєстрації договору, яка відбулась 24 листопада 2005 року. Незважаючи на те, що дія договору оренди закінчена 12 березня 2012 року, припинення оренди зареєстровано у відділі Держкомзему у Магдалинівському районі за №122230004001778, відповідач самовільно наприкінці квітня 2012 посіяв кукурудзу на належній йому, позивачу, земельній ділянці. У зв"язку з викладеним, згідно уточнених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, 13533 гривні 44 копійки та судові витрати.

Заочним рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2012 року позовні вимоги задоволені, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, 13533 гривні 44 копійки та судовий збір в розмірі 214 гривень 60 копійок.

В апеляційній скарзі ТОВ Агрофірма "Олімпекс-Агро" посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до положення ст. 303 ЦПК України, і заявлених позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується представленими у справі доказами, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 5,450 га, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ДП № 057335, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №9424 від 13 вересня 2002 року (а.с. 9). Дана земельна ділянка розташована на території Личківської сільської ради Магдалиніського районну Дніпропетровської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ТОВ агрофірмою «Олімпекс-Агро» було укладено оплатний договір оренди вказаної вище земельної ділянки строком на 4 роки 11 місяців 29 днів з моменту державної реєстрації договору, яка відбулась 24 листопада 2005 року, що стверджується відповідним договором та записом у книзі державної реєстрації договорів оренди землі (а.с. 4 - 5).

Згідно розділу третього вказаного договору, орендар, зокрема, зобов»язався після закінчення терміну договору оренди повернути за актом орендодавцю земельну ділянку, в стані придатному для використання за цільовим призначенням.

Незважаючи на те, що дія договору оренди закінчена 12 березня 2012 року, припинення оренди зареєстровано відділом Держкомзему у Магдалинівському районі за №122230004001778, відповідач самовільно наприкінці квітня 2012 посіяв на належній ОСОБА_3 земельній ділянці кукурудзу.

20.04.2012 року позивач звернувся особисто до директора ТОВ Агрофірма "Олімпекс-Агро" Котулі І.І. з письмовим повідомленням про відсутність у ТОВ Агрофірма "Олімпекс-Агро" права проведення сільськогосподарських робіт на належній йому, позивачу, земельній ділянці (а.с. 7). Факт отримання даного письмового звернення відповідачем стверджується відповідним поштовим повідомленням на а.с. 8.

Як вбачається з акту від 15 червня 2012 року, який складено головним агрономом Магдалинівського управління агропромислового розвитку, землевпорядником Личківської сільської ради, депутатом сільської ради і затвердженого Личківською сільською радою, земельна ділянка АДРЕСА_1 площею 5,450 га, яка належить ОСОБА_3, засіяна кукурудзою, зовнішні межові знаки, які ідентифікують земельну ділянку (визначають її зовнішні межі), у зв'язку з проведенням сільськогосподарських робіт (посіву кукурудзи) знищено; посіви належать ТОВ агрофірми "Олімпекс-Агро" (а.с. 22).

До цього часу відповідачем належним чином не виконані умови пункту третього договору оренди, земельна ділянка за актом орендодавцю не передана, що визнано представниками відповідача у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції та викладено у письмових поясненнях відповідача від 22.03.2013 року.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

У відповідності зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 211 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, в тому числі і за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року, з відповідними змінами та доповненнями, самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, що свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Порядок розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки передбачено Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою КМ України від 25 липня 2007 року № 963.

Судом першої інстанції, у відповідності до пункту 4 вказаної Методики, листа Державного агентства земельних ресурсів України від 12 січня 2012 року № 355/22 6-12 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель», здійснено правильний розрахунок розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок самовільного зайняття відповідачем вказаної вище земельної ділянки.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, приймаючи до уваги доведеність факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, що належить на праві власності позивачу, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача шкоди у розмірі 13533 гривні 44 копійки.

Доводи апелянта щодо непогодження з розрахунком шкоди є безпідставними, спростовуються правильним розрахунком, що викладений судом першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Колегія звертає увагу, що ухвалення місцевим судом у даній справі заочного рішення, без присутності представників відповідача у судовому засіданні, не вплинуло на правильність висновків районного суду та не порушило права і законні інтереси апелянта.

Колегія наголошує, що законність і обґрунтованість рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2012 року перевіряється у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 303 ЦПК України.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного вище, вимог ст.ст. 88, 303 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що судове рішення ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро" - відхилити.

Заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді