Ухвала суду № 30795794, 19.04.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4155/13 Справа № 436/8235/12 Головуючий у 1 й інстанції - Мірошниченко Н.В. Доповідач - Прозорова М.Л. Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного

суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Прозорової М.Л.,

суддів: Пономарь З.М., Ремеза В.А.,

при секретарі: Грендач Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" до ОСОБА_2 (третя особа - ОСОБА_4) про відшкодування збитків, завданих порушенням умов договору застави, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2012 року та постановити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (а.с.1-6, т.П).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2012 року задоволені позовні вимоги ПАТ "Піреус Банк МКБ" до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих порушенням умов договору застави.

Суд стягнув з ОСОБА_2, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ", код ЄДРПОУ 20034231, а адреса 04070, м. Київ, Контрактова площа, 4 суму збитків в розмірі 694545 грн. а також судовий збір у сумі 3219 грн. (а.с.115-117).

Як на підстави апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи (а.с.1-6, т.П).

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний Комерційний Банк", правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ", правонаступником якого в свою чергу, є Публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" та ОСОБА_4 (третя особа) було укладено Кредитний договір № К/07-63//П/КД, за яким останньому було надано кредит в сумі 555294 доларів США в строк з 18.07.2007 року по 15.07.2022 року із щомісячною сплатою відсотків.

Відповідно до п.1.3 Кредитного договору в якості забезпечення, ОСОБА_4 зобов'язався надати в заставу ОСОБА_2 всі майнові права у повному обсязі на отримання квартири у житлово-офісному комплексі, в порядку та на умовах, які будуть викладені в Договорі застави. Тобто, заставодавцем за зобов'язаннями ОСОБА_4 по кредитному договору виступила відповідач.

На виконання умов вищевказаного кредитного договору між банком (заставодержатель) та відповідачем (заставодавець) був укладений договір застави № 3/07-63/П/КД від 30.08.2007 року.

Згідно цього договору в заставу банку було передано майнові права у повному обсязі на отримання чотирьох квартир у житлово-офісному комплексі з паркінгом, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, та розташований на земельній ділянці, що знаходиться в оренді відповідно до договору оренди земельної ділянки від 11.06.04 р., кадастровий номер 300000000:92:050:0047.

24.01.2008 року між Позивачем та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору Застави № 3/07-63/КД від 30.08.2007 року. Відповідно до п.1 Додаткової угоди №1 до Договору застави сторони домовилися змінити його п.1.2. та п.1.3. та викласти у редакції, за якою в заставу Позивачу було передано майнові права у повному обсязі на отримання двокімнатної квартири НОМЕР_2 загальною площею 73,11 кв. м. на 6-му поверсі секції № 2 житлово-офісного комплексу з паркінгом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (квартира НОМЕР_2), за Договором пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку №34М від 01.11.2005 року, та додатковими угодами до нього, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ "Мегаполісстрой", та за Договором уступки права вимоги № У-23-1 від 16.08.2007 року додатковими угодами до нього, укладеним між ОСОБА_2, ТОВ "Мегаполісстрой" та ОСОБА_6 Вартість предмету застави оцінилася сторонами 694 545 грн.

На підставі укладеної Додаткової угоди №1 до Договору Застави № 3/07-63/КД від 30.08.2007 року було здійснено зміни в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відповідно до п.п.3.5.1. п.3.5. ст. 3 Договору застави, заставодавець - ОСОБА_2 зобов'язана з моменту виникнення права власності та реєстрації даного права на

предмет застави, відповідно до чинного законодавства оформити договір іпотеки.

Але, зареєструвавши право власності на квартиру - ОСОБА_2 в порушення вимог ст. 50 Закону України "Про заставу" не повідомила про такі зміни позивача.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань за Кредитним договором, позивач звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів з вимогою стягнути з ОСОБА_4 заборгованість по кредиту.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08.02.2012 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь Позивача заборгованість у сумі 1234809 грн. 87 коп. та 22.05.2012 року видано виконавчий лист по справі №2-436/62/12.

22.05.2012 року державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 22.05.2012 року про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості в сумі 1234809 грн. 87 коп. (а.с.43).

У встановлені державним виконавцем строки, рішення боржником добровільно виконано не було.

Порушення відповідачкою умов Договору застави, призвели до неможливості задовольнити вимоги позивача за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави, вартістю 694545 грн., що завдало позивачу значних матеріальних збитків.

За таких обставин, в силу діючого законодавства, а саме: ст.ст. 16,22,526,623 ЦК України, з урахуванням того, що отримати грошові кошти, надані за кредитом ОСОБА_4 позивач не має можливості, так як предмет застави змінено шляхом оформлення права власності на квартиру, а згодом відчужено, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2, на користь ПАТ "Піреус Банк МКБ", суми збитків в розмірі вартості предмета застави, а саме в розмірі 694 545 грн., оскільки саме на отримання вказаної суми банк розраховував в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що вимоги позивача є передчасними, що договір застави є дійсним і позивач не позбавлений права на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави - не можуть бути прийняти до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вказана квартира відповідачкою відчужена, а потім 14.11.2012 року новим власником - ОСОБА_7 продана тертій особі.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що позивач не звертався з вимогою про укладення договору застави, не вимагав ніяких дії, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до п.п.3.5.1. п.3.5. ст. 3 Договору застави, ОСОБА_2 була зобов'язана з моменту виникнення права власності та реєстрації даного права на предмет застави, відповідно до чинного законодавства оформити договір іпотеки.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що позивачем не доведено заподіяння відповідачем збитків на суму 694545 грн. - безпідставні.

Інші доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду в оскарженої частині відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,315,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді: