Постанова № 30800473, 17.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 5008/956/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоДунаєвської Н.Г.суддів :Мележик Н.І., Подоляк О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013та рішеннягосподарського суду міста Києва від 12.12.2012у справі№ 5008/956/2012за позовомФОП ОСОБА_4до1.Міністерства оборони України; 2. Концерну "Військторгсервіс"провизнання права власності та зобов'язання вчинити діїза участю представників: від позивача- не з'явилисьвід відповідача 1- не з'явилисьвід відповідача 2- не з'явились

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_4 звернулася до господарського суду Закарпатської області з позовом до Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" про визнання права власності на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Спірне приміщення) та зобов'язання Комунальне підприємство "Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" зареєструвати за нею право власності вказану частину спірного приміщення.

В процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд визнати за ним право власності на 2/3 частини Спірного приміщення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2012 (суддя Любченко М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 (судді: Іоннікова І.А., Зубець Л.П., Мартюк А.І.), в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ФОП ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.09.2010 між Мукачівською філією Концерну "Військторгсервіс" (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (Орендар) укладено договір № 17 про надання в оренду приміщення невиробничого призначення (надалі - Договір оренди), відповідно до умов якого Орендодавець надає Орендарю в оренду приміщення невиробничого призначення площею 68 кв.м, АДРЕСА_1, яке знаходиться та обліковується в Мукачівській філії Концерну "Військторгсервіс" для надання послуг (п. 1.1 Договору оренди).

Пунктом 7.5 Договору оренди передбачено, що Орендар має право провести поліпшення стану приміщення, наданого в оренду, за письмовою згодою Орендодавця та на підставі актів виконаних робіт, складених комісією за участю сторін даного договору.

07.09.2010 позивач звернувся до начальника Мукачівської філії Концерну "Військторгсервіс" із заявою про надання дозволу на проведення капітального ремонту із зазначенням суми, на яку заплановано провести ремонт - 63 490 грн.

09.09.2010 листом № 197 Мукачівська філія Концерну "Військторгсервіс" повідомила позивача про можливість проведення капітального ремонту за рахунок Орендаря, для використання приміщення в подальшому за призначенням.

19.10.2010 сторонами Договору оренди складено акт приймання виконаних робіт по капітальному ремонту в орендованому приміщенні на загальну суму 63 490 грн.

Звертаючись з позовом про визнання права власності 2/3 частини орендованого приміщення ФОП ОСОБА_4 мотивувала свої вимоги тим, що в процесі поліпшень орендованого приміщення, було утворено новий об'єкт нерухомого майна, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 778 ЦК України вона стала співвласником орендованого майна.

Згідно із ч. 4 ст. 778 ЦК України, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Щодо надання роз'яснень з визначення термінів: "реконструкція", "капітальний ремонт", "перепланування" № 22-23/185/0/7-11 від 04.03.2011 капітальний ремонт будинку - комплекс ремонтно-будівельних робіт, пов'язаних з відновленням або поліпшенням експлуатаційних показників будинку, із заміною або відновленням несучих або огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання та обладнання протипожежного захисту без зміни будівельних габаритів об'єкта та його техніко-економічних показників.

Тобто, капітальний ремонт об'єкту не означає створення нової речі, тобто речі, яка має істотно інші ознаки у порівнянні з попереднім об'єктом.

Крім того, п. 3.3. Договору оренди встановлено, що Орендодавець відшкодовує за рахунок оплати за використання даного приміщення витрачені кошти на матеріали, та виконані роботи, які були витрачені Орендарем, для поліпшення стану наданого в послуги приміщення.

Тобто, умовами Договору оренди сторони передбачили, що Орендар при здійсненні будь-яких погоджених з Орендодавцем поліпшень орендованого приміщення має право лише на отримання компенсації витрачених коштів на матеріали та виконанні роботи.

Отже, позивачем не доведено, в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, наявність обставин для визнання за ним права власності на частину орендованого приміщення на підставі ч. 4 ст. 778 ЦК України.

З огляду на це, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правомірно відмовив в позові.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч. ч.1, 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 у справі № 5008/956/2012 залишити без змін.

Головуючий, суддя Н. Дунаєвська

С у д д і Н. Мележик

О. Подоляк