Ухвала суду № 30797541, 18.04.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

18.04.2013 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Феєра І.С. (головуючого), Стана І.В., Марчука О.П., за участю прокурора Сирохман Л.І., засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3, прокурора прокуратури Виноградівського району, представника потерпілої ОСОБА_5- ОСОБА_6 на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03.01.2013 року.

Цим вироком:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Хирів Старосамбірського району Львівської області, українець, громадянин України, із вищою освітою, одружений, не працюючий, мешканець АДРЕСА_1, що має на утриманні неповнолітню дитину, не судимий, засуджений:

- за ч. 2 ст. 286 КК України на чотири роки позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 підписка про невиїзд до набрання вироком законної сили - залишено без зміни.

Цивільний позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_3, РНОК НОМЕР_1 на користь ОСОБА_5 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди , завданої злочином.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 до ВАТ НАСК Оранта та ТОВ Гарант - Асістанс - відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_7 задоволено частково.

Стягнуто із ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_7 9826 ( дев»ять тисяч вісімсот двадцять шість) гривень у відшкодування матеріальної шкоди та 5000 ( п'ять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнуто із ОСОБА_3, РНОК НОМЕР_1 на користь ОСОБА_7 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди завданої злочином.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково.

Стягнуто з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_8 5000 (п»ять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди та 14 413(чотирнадцять тисяч чотиристо тринадцять) грн. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.

Стягнуто із ОСОБА_3, РНОК НОМЕР_1, на користь ОСОБА_8 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_8 відмовлено.

-2-

Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково.

Стягнуто з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_9 5000 (п»ять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнуто із ОСОБА_3, РНОК НОМЕР_1 на користь ОСОБА_9 10 000 (десять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_9 відмовлено.

Речові докази: автомобіль марки «Опель Комбо», д. н. з. НОМЕР_3 - повернуто законному володільцю ОСОБА_3; мікроавтобус марки «Мерседес - Спрінтер», д. н. з. НОМЕР_4 - повернуто законному володільцю ОСОБА_10.

Стягнуто із ОСОБА_3, РНОК НОМЕР_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області судові витрати у загальному розмірі 705 (сімсот п»ять) грн. 60 коп..

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винний в тому, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року, приблизно о 10 годині 50 хвилин, керуючи власним технічно справним автомобілем марки «Опель Комбо», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись по автодорозі «Мукачево - Рогатин - Львів» по центральній вулиці Шевченко в селі Широке Виноградівського району в напрямку м. Мукачево, під час проїзду правостороннього заокруглення при швидкості руху приблизно 55 - 60 км/год., не забезпечив безпеку дорожнього руху та проігнорував вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 - (вузька суцільна лінія), грубо порушуючи вимоги п. п.1, 2, 1.3, 1.5, 1.10, 11.2, 11.3 та 12.1 Правил дорожнього руху України, не впорався із керуванням своїм транспортним засобом, виїхав на смугу зустрічного руху, де біля будинку № 72 допустив зіткнення з мікроавтобусом марки «Мерседес- Спрінтер», д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_10, який рухався по зустрічній смузі руху. В результаті ДТП водій автомобіля марки «Опель Комбо» ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, пасажир автомобіля «Опель Комбо» ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці події, пасажирка автомобіля «Опель Комбо» ОСОБА_12 отримала тяжкі тілесні ушкодження. Пасажири мікроавтобуса «Мерседес Спрінтер» внаслідок ДТП отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості: ОСОБА_8 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, ОСОБА_13 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляції прокурор просить вирок суду від 03.01.2013 року змінити в частині міри покарання, у зв»язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок суворості, призначити ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України покарання із застосуванням ст. 75 КК України звільнивши його від відбування основного покарання з встановленням іспитового строку 2 роки. Вирок в частині задоволення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скасувати у зв»язку з істотними порушеннями кримінально - процесуального закону, а кримінальну справу в цій частині повернути на новий судовий розгляд. Вказує, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_3 занадто суворе покарання, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, і є несправедливим до нього.

В апеляції та доповненні до неї захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить вирок суду від 03.01.2013 року змінити у зв»язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок суворості, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з встановленням іспитового строку 2 роки. В частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, скасувати у зв»язку з істотними порушеннями кримінально - процесуального закону та направити справу в цій частині на новий судовий розгляд до

-3-

того ж суду в іншому складі. Вважає, що вирок суду є несправедливим, необґрунтованим та не вмотивованим щодо обрання ОСОБА_3 основного виду покарання, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі без застосування ст.75 КК України, оскільки ОСОБА_3 не лише щиро розкаявся, але і визнав свою вину, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдану в результаті його неправомірних дій шкоду. Ці обставини при призначенні покарання, судом не враховані.

В апеляції представник потерпілої ОСОБА_5- ОСОБА_6 просить змінити вирок суду від 03.01.2013 року, задовольнити цивільний позов ОСОБА_5 - стягнути з ВАТ НАСК «Оранта» 5000 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_5, стягнути на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 11000 гривень. Вважає даний вирок в цій частині незаконним, оскільки ОСОБА_5 безпідставно відмовлено у стягненні моральної шкоди з ВАТ НАСК «Оранта», яка по даній справі була визнана та залучена в якості цивільного відповідача.

Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора на підтримання поданих апеляцій, пояснення засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4, які підтримали подані апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи сторін, судова колегія вважає, що апеляції підлягають до задоволення з наступних підстав.

Доведеність вини та правильність кваліфікації судом суспільно небезпечних дій засудженого ОСОБА_3 не оспорюються, а тому в силу ч.1 ст. 365 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

Перевіряючи вирок з урахуванням апеляційних вимог апеляційний суд приходить до висновку, що доводи прокурора, потерпілої, захисника щодо суворості призначеного ОСОБА_3 покарання заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд при призначенні покарання повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини що пом»якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до вимог ст..65 КК України, роз»ясень даних в пунктах 1-4, 15 постанови №7 Пленуму Верховного Суду України, від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимоги ст..65 КК України загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов»язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом»якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Крім того, згідно ст. 50 КК України покарання за вчинений злочин має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Суд першої інстанції призначив покарання у межах санкції статті, що інкримінується ОСОБА_3, але не в повній мірі врахував обставини, що його пом»якшують та особу винного. З огляду на те, що ОСОБА_3 молодий за віком, до кримінальної відповідальності притягується вперше, вину визнав повністю, розкаявся, сприяв розслідуванню злочину, є єдиним годувальником сім»ї, позитивно

-4-

характеризується за місцем проживання, частково усунув заподіяну шкоду, з моменту вчинення злочину пройшов понад рік, апеляційний суд вважає можливим звільнити його на підставі ст..75 КК України від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком два роки.

З метою контролю за поведінкою засудженого необхідно покласти на нього, у відповідності з вимогами ст. 76 КК України обов»язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляцій про те, що при розгляді даної справи судом першої інстанції не в повному обсязі дотримано вимоги закону, які регламентують розв»язання судом цивільного позову.

Так, відповідно до вимог ст. 23 ЦК України передбачено відшкодування моральної шкоди. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 p. з наступними змінами роз»яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Постановляючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в його задоволенні. При вирішенні цивільного позову суд повинен керуватися нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст.334 КПК України суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову або про покладення на засудженого обов»язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Доводи апеляційних скарг прокурора, захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 та представника потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про необґрунтованість вирішення цивільних позовів в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди є обґрунтованими.

Вирішуючи питання про розв»язання заявлених потерпілими ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 цивільних позовів в частині відшкодування моральної шкоди, суд у вироку обмежився лише загальними фразами.

Задовольняючи частково позови про відшкодування завданої моральної шкоди, суд не навів доказів та обгрунтування розрахунків підтвердження, свої висновки не вмотивував, що суперечить вимогам ст. 328 КПК України.

Крім того, відмовляючи в задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 про стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» заподіяної моральної шкоди помилково прийшов до висновку, про те, що потерпіла ОСОБА_5 в розумінні Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є потерпілою.

-5-

Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_5 відповідно до постанови слідчого в порядку ст.49 КПК України набула статусу потерпілої у зв»язку із смертю її чоловіка ОСОБА_11. Відмовляючи в задоволенні цивільного позову про стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» моральної шкоди на користь ОСОБА_5, суд не врахував норми ст. ст. 22, 27 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не взяв до уваги думку представників ВАТ НАСК «Оранта», які не заперечували проти даного позову.

Крім того, відмовляючи в задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1142 грн., суд зазначив, що така шкода відшкодована засудженим під час досудового слідства, але документи, що підтверджують відшкодування такої шкоди в матеріалах справи відсутні.

Такі порушення вимог закону перешкодили суду прийняти правильне рішення щодо розв»язання цивільних позовів, а тому відповідно до ч.1 ст. 370, ч.2 ст.374 КПК України, є підставою для скасування вироку в цій частині та направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.

При новому розгляді справи суду належить усунути зазначені порушення закону, ретельно дослідити і проаналізувати докази, наведені в обґрунтування цивільних позовів, перевірити доводи сторін та прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

апеляції прокурора, захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 та представника потерпілої ОСОБА_6 - задовольнити.

Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03.01.2013 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного йому покарання - змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов»язки.

Згідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов»язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Іспитовий строк ОСОБА_3 встановити тривалістю 2 (два) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_3 підписку про невиїзд залишити без зміни.

Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03.01.2013 року щодо ОСОБА_3 в частині розв»язання цивільних позовів: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та представника потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6- скасувати, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції для розгляду в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок залишити без зміни.

Судді: