Рішення № 30797379, 16.04.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/3511/2013 Головуючий у 1 інстанції - Зарицька Ю.Л.

Суддя-доповідач - Соколова В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.

суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,

при секретарі: Охневській Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 20.12.2012 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 ПАТ «Київенерго» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованість з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, що складає 1150 грн. 88 коп. та витрати пов'язані з розглядом справи. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок за яким позивач здійснює постачання електроенергії до вказаної адреси де проживає відповідачка. Відповідачка не своєчасно і не в повному обсязі сплачує за фактичне щомісячне споживання електричної енергії і має заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 851 грн. 50 коп.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20.12.2012 в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, апелянт вважає, що суд не з'ясував всіх обставин справи, що мають значення для її вирішення та невірно застосував норми діючого законодавства, що призвело до ухвалення незаконного рішення, а тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив рішення суду скасувати та ухвалити про задоволення заявлених ними позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що на ім'я ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, відкритий особовий рахунок НОМЕР_1, за яким ПАТ «Київенерго» здійснює постачання електроенергії до вказаного помешкання.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електроенергетику» відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії регулюються цим законом та іншими нормативно-правовими актами. Правовідносини між громадянами та енергопостачальниками регулюються відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 №1357.

Відповідно до п. п. 19, 21 Правил користування електричною енергією затверджених Постановою КМУ від 26 липня 1999 р. № 1357 розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку. Знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем. Іншими словами, кількість спожитої енергії має щомісяця визначатися самостійно споживачем за фактичними показаннями приладу обліку електроенергії.

Згідно п. п. 42, 48 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ від 26.07.1999 № 1357, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати спожиту електричну енергію. Споживач несе відповідальність за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію.

У період з 01.07.2007 по 01.11.2011 відповідачу була нарахована сума у розмірі 1 280 грн. 60 коп., борг який вимагає погасити позивач виник у попередніх періодах з листопаду 2004 року по серпень 2007 рік, що підтверджується довідкою ПАТ «Київенерго» (а.с. 12-14).

Згідно копій квитанцій за період з 01.07.2007 по 01.11.11 ОСОБА_2 сплатила суму у розмірі 1 304 грн. 29 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Київенерго», суд першої інстанції виходив із того, що позивачем при зверненні до суду 14.05.2012 пропущено строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, у зв'язку з чим відмовлено у задоволенні позову і в частині стягнення 3% річних та інфляційних виплат, як таких, що не знайшли свого доведення в судовому засіданні. При цьому суд керувався положеннями ст. 256 , п. 1 ч. 2 ст. 258 , ч. 5 ст. 261 ЦК України ЦК України

Проте, погодитись з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів не вважає за можливе.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). А ч. 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами не був укладений договір у письмовій формі. Разом з тим, договір між ними є укладеним, в силу ст.642 ЦК України, так як сторонами були вчинені дії, які засвідчують бажання укласти договір, а саме надані відповідні послуги та здійснення їх оплати.

А отже, враховуючи відсутність укладеного в письмовій формі договору, безпідставними є посилання суду першої інстанції на положення ч. 5 ст. 261 ЦК України, так як сторонами не був визначений строк виконання.

Як вже вказано вище, у період з 01.07. 2007 по 01.11. 2011 відповідачу була нарахована сума у розмірі 1 280 грн. 60 коп., що підтверджується довідкою ПАТ «Київенерго» (а.с. 12-14). З наданого розрахунку вбачається, що борг який вимагає погасити позивач виник у попередніх періодах з листопаду 2004 року по серпень 2007 рік, так як за період з 01.07. 2007 по 01.11. 2011 ОСОБА_2 сплатила суму у розмірі 1 304 грн. 29 коп.

Разом з тим, аналізуючи дані розрахунку заборгованості за спожиту електричну енергію о/р НОМЕР_1 та дані загальної карточки по вказаному особовому рахунку, остання оплата, що передує моменту звернення до суду в порядку наказного провадження, здійснена відповідачем в жовтні 2011 року (11.10.2012) в сумі 42,37 грн., що значно перевищує нараховану суму до оплати, що склала 13,73 грн.. Також переплата мала місце у червні, липні, серпні, вересні 2011 року, проте у незначному розмірі.

Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановленого договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, відповідач здійснюючи переплату за надані послуги, частково виконувала погашення наявної заборгованості. При цьому, виходячи з наведеного, не можуть вважатися обґрунтованими її доводи щодо здійснення оплати на майбутнє при наявності заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Відповідно до ч. 3 цієї статі після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, враховуючи, що відповідачем вчинені дії, що свідчить про визнання нею свого боргу має місце переривання перебігу позовної давності.

Тобто доводи апеляційної скарги щодо переривання строку позовної давності відповідачем, коли нею сплачено суму боргу, знайшли своє підтвердження матеріалами справи, так як відповідач вчинила дії, що свідчать про визнання боргу за період 2004-2007 роки, що не враховано судом першої інстанції.

А отже, заборгованість в розмірі 851, 50 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних витрат та 3 % річних наведений позивачем у таблиці, перевірений судом і відповідачем не спростований. А отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 299, 38 гривень в якості компенсації за прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому, слід звернути увагу що вказана компенсація, за своєю правовою природою не є неустойкою, а тому застосування судом першої інстанції положень ч.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України і, на підставі цього річного строку позовної давності є безпідставним.

В порядку ст. 88 ч. 1, 5 ЦПК України стягненню з відповідача підлягають і судові витрати: 120,00 гривень на користь позивача і 108,14 гривень на користь Держави. Разом з тим, слід зазначити, що судом частково задовольняються вимоги позивача щодо стягнення на його користь суми судових витрат, які заявлені в розмірі 214 грн., оскільки в матеріалах справи наявне підтвердження лише сплати ним витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120,00 грн.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Оскільки, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування строків позовної давності, застосував норми матеріального права, які не поширюється на ці правовідносини та не застосував належні норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволенні заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314,316-319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» - задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 20.12.2012 - скасувати та ухвалити нове наступного змісту.

Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» суму боргу за спожиту електричну енергію в розмірі 851 (вісімсот п'ятдесят одну) 50 копійок та зарахувати на рахунок із спеціальним використанням № 26038301201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 3 % річних та інфляційну складову боргу в розмірі 299 (двісті дев'яносто дев'ять) гривень 38 копійок та зарахувати на рахунковий рахунок № 26008013002300 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код ЄДРПОУ 26187763.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» сплачену суму судового збору в розмірі 120 (сто двадцять) гривень 50 копійок та зарахувати на рахунковий рахунок № 26008013002300 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код ЄДРПОУ 26187763.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) в дохід Держави судовий збір у сумі 108 (сто вісім) гривен 14 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: