Рішення № 30792755, 15.04.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №0907/2-6526/2011

Провадження №22ц/779/504/2013

Категорія 41

Головуючий у І інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої Горейко М.Д.

Суддів: Девляшевського В.А., Горблянського Я.Д.

Секретаря Турів О.М.

з участю апелянтів ОСОБА_2, ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, міського голови м. Івано-Франківська, Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання незаконним і скасування розпорядження міського голови №410-р від 27.06.2008 року в п. 200 Додатку №1 про оформлення права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання недійсним технічного паспорту за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

29.06.2011 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, міського голови м. Івано-Франківська, Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання незаконним і скасування розпорядження міського голови №410-р від 27.06.2008 року в п. 200 Додатку №1 про оформлення права власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_5, визнання недійсним свідоцтва про право власності від 03.07.2008 року на квартиру АДРЕСА_1 по ? частині за ОСОБА_2 та ОСОБА_5, реєстраційний №23851482 та визнання недійсним технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, складеного та виданого ОБТІ 04.07.2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Позовні вимоги обґрунтовувала наступними обставинами.

Вона є власником 19/25 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 26.08.1999 року, що зареєстровано в Івано-Франківському ОБТІ 02.09.1999 року за №271.

Відповідачі є співвласниками 6/25 частин цього ж будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд на підставі договору дарування від 07.11.2000 року, що зареєстровано ОБТІ 04.12.2000 року за №271.

Незважаючи на реєстрацію відповідачами свого права власності на вказану частину будинку, в порушення п. 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, міським головою прийнято розпорядження №410-р від 27.06.2008 року в п. 200 Додатку №1 про оформлення права власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_5. На підставі цього розпорядження міськвиконкомом 03.07.2008 року видано останнім свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 по ? частині за кожним загальною площею 56,5 кв.м, житловою 32 кв.м.

Зразу ж на наступний день після видачі свідоцтва про право власності 04.07.2008 року ОБТІ виготовило новий технічний паспорт на квартиру відповідачів за АДРЕСА_1 та в склад квартири включили туалет на горищі над квартирою позивача.

На підставі цього незаконного технічного паспорту, відповідачі в судовому порядку добились усунення перешкод в користуванні туалетом на горищі будинку, тоді як ніякого туалету на горищі не було і немає.

Звідси поточна інвентаризація порушує її право в користуванні горищем.

Вже через 13 днів після видачі оспорюваного свідоцтва про право власності, міський голова видає розпорядження №447-р від 16.07.2008 року про визнання такими, що втратили чинність деяких пунктів Додатку №1, в тому числі п. 200 розпорядження міського голови №410-р від 27.06.2008 року. Однак, розпорядження міського голови №410-р від 27.06.2008 року в п. 200 Додатку №1 про оформлення права власності є незаконним з часу його прийняття. Відтак, недійсним є свідоцтво про право власності, видане на підставі цього розпорядження.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2012 року задоволено частково позов ОСОБА_3. Вирішено визнати недійсним свідоцтво від 03.07.2008 року про право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по 1/2 частці на нерухоме майно - двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 і стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 60,54 грн. сплаченого судового збору та 120,00 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких зіслались на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Апелянт ОСОБА_2 зазначає, що в порушення вимог статей 57-60, 159, 192, 213, 215 ЦПК України судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення покладені докази позивача, а її доводи та докази не взяті до уваги, зокрема, поза увагою суду залишились обставини, встановлені рішенням Івано-Франківського міського суду від 20.10.2010 року, не враховано рішення Івано-Франківського міськвиконкому №530 від 21.12.2000 року, лист Івано-Франківського міськвиконкому №Х720 від 02.06.2004 року та інші документи, які були долучені представником ОСОБА_7 до матеріалів справи.

Також апелянт вказує, що згідно п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. При цьому законом не передбачено прийняття органами чи посадовими особами місцевого самоврядування актів про визнання їх такими, що втратили чинність. Таким чином міськвиконкомом незаконно було скасовано розпорядження міського голови, а судом ця обставина не перевірялась, їй не дана правова оцінка в рішенні суду.

З наведених підстав просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 до неї відмовити.

Апелянт ОСОБА_3 вказує, що висновок суду про те, що внаслідок відсутності діючого розпорядження міського голови №410-р від 27.06.2008 року та проведення поточних інвентаризацій з видачею наступних технічних паспортів спір між сторонами відсутній, не відповідає дійсним обставинам справи. Зокрема, при видачі п. 200 Додатку №1 розпорядження міського голови №410-р від 27.06.2008 року порушено вимоги п. 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Мін'юсту від 07.02.2002 року №7/5 в чинній на той час редакції від 19.05.2005 року. Оскільки реєстрація права власності на 6/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проведена в ОБТІ ще 04.12.2000 року за №271 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 07.11.2000 року, то розпорядження міського голови №410-р від 27.06.2008 року є незаконним з часу його прийняття. Разом з тим, згідно п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Серед повноважень міського голови, визначених ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», передбачена видача розпоряджень в межах своїх повноважень, проте не передбачено повноважень на їх скасування, відміну чи втрату чинності. Суд на зазначені положення закону не звернув увагу, не розібрався в суті спірних правовідносин, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність спору в частині визнання недійсним розпорядження міського голови №410-р від 27.06.2008 року.

Апелянт також зазначає, що не є обґрунтованим висновок суду в частині підстав недійсності свідоцтва про право власності від 03.07.2008 року, виходячи з розрахунку площі ідеальних часток співвласників, оскільки це не було предметом спору та дослідження в судовому засіданні. Суд безпідставно, з власної ініціативи провів такі розрахунки, які потребують спеціальних знань.

Безпідставною також є відмова суду у визнанні недійсним технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, виготовленого ОБТІ 04.07.2008 року, оскільки відповідачі використовують даний технічний паспорт, на підставі цього паспорту вони в судовому порядку добилися усунення перешкод в користуванні туалетом на горищі, тоді як ніякого туалету там не було і немає, що підтверджено перевіркою з виходом на місце працівників ОБТІ та виготовленням ними 05.01.2011 року достовірного технічного паспорта, а також для іншого порушення її прав.

З наведених підстав просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2012 року скасувати і ухвалити нове, яким її позов до ОСОБА_2, ОСОБА_5 задовольнити в повному обсязі.

У засіданні апеляційного суду апелянти та представник ОСОБА_3 доводи апеляційних скарг підтримали з наведених в них мотивів.

Відповідач ОСОБА_5, представник відповідача - міського голови м. Івано-Франківська та представник відповідача - ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» в судове засідання не з'явились, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності нез'явившихся сторін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - частково задовольнити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 в частині визнання незаконним і скасування розпорядження міського голови №410-р від 27.06.2008 року в п. 200 Додатку №1 про оформлення права власності, суд першої інстанції виходив з того, що спір в цій частині відсутній внаслідок не чинності діючого розпорядження міського голови №410-р від 27.06.2008 року в п. 200 додатку №1, що визнано розпорядженням міського голови №447-р від 16.07.2008 року.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони є співвласниками будинку АДРЕСА_1. Позивач є власником 19/25 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд на підставі договору дарування від 26.08.1999 року, що зареєстровано в Івано-Франківському ОБТІ 02.09.1999 року за №271 (а.с. 11).

Відповідачі є співвласниками 6/25 частин цього ж будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд на підставі договору дарування від 07.11.2000 року, що зареєстровано ОБТІ 04.12.2000 року за №271 (а.с. 12).

27.06.2008 року міським головою прийнято розпорядженням №410-р в п. 200 Додатку №1 про оформлення права власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_5.

Згідно діючого на той час п. 6.1.Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади проводиться на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних документів, передбачених у Додатку №1 до п. 2.1 Тимчасового положення.

Відповідно до п. 2.1 вказаного Тимчасового положення договорами, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, є зокрема купівлі-продажу, міни, дарування та ін.

З аналізу наведеного слідує, що оскільки реєстрація права власності на 6/25 частин житлового будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проведена ОБТІ ще 04.12.2000 року за №271 на підставі договору дарування від 07.11.2000 року, то розпорядження міського голови №410 від 27.06.2008 року прийняте всупереч порядку, встановленому в п. 6.1 та Додатку №1 до п. 2.1 Тимчасового положення, є незаконним з часу його прийняття.

Розпорядженням міського голови від 16.07.2008 року №447-р (а.с. 6) п. 200 додатку №1 розпорядження міського голови від 27.06.2008 року №410-р визнано таким, що втратив чинність у зв'язку з невідповідністю первинних документів до даного пункту вимогам Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно».

Згідно положень ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Однак, як вказав Конституційний Суд України в Рішенні від 16 квітня 2009 року за №7-рп/2009, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції (254к/96-ВР) чи законам України).

Всупереч наведеним нормам міський голова м. Івано-Франківська не скасував прийняте ним розпорядження в оспорюваній частині, а визнав його таким, що втратив чинність.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність спору в частині визнання незаконним та скасування розпорядження №410-р від 27.06.2008 року в п. 200 додатку №1 не відповідає фактичним обставинам справи та не узгоджується з наведеними нормами матеріального права, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 в частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.07.2008 року, суд першої інстанції виходив з того, що свідоцтво від 03.07.2008 року про право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по 1/2 частці на нерухоме майно порушує право власності позивача на 0,7 кв.м житлового будинку АДРЕСА_1, а тому його слід визнати недійсним.

Колегія суддів не погоджується з підставами визнання позову в наведеній частині обґрунтованим, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 11 ЦПК України встановлено диспозитивність цивільного судочинства, відповідно до ч. 1 якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_3 як підставу для визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по 1/2 частці на нерухоме майно вказала на незаконність розпорядження міського голови про оформлення за останніми права власності на 6/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, про скасування якого також просила.

За змістом мотивувальної частини рішення суд першої інстанції провів розрахунки площі ідеальних часток співвласників будинку АДРЕСА_1, що не було предметом спору та дослідження в судовому засіданні.

Згідно договорів дарування ОСОБА_3 належить 19/25 частин житлового будинку, а відповідачам 6/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 без визначення конкретних площ, приміщень, окремих квартир.

Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи позов в зазначеній частині, в порушення норм процесуального права вийшов за межі позовних вимог, у зв'язку з чим відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України рішення в частині позову ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. По суті встановленого позов ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.07.2008 року (а.с. 9) ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є власниками по ? частці двохкімнатної квартири АДРЕСА_1. Підставою для видачі свідоцтва про право власності значиться розпорядження міського голови від 27.06.2008 року №410-р.

Визнаючи незаконним та скасовуючи розпорядження міського голови №410-р від 27.06.2008 року в п. 200 Додатку №1 про оформлення права власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_5, підлягає скасуванню і свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.07.2008 року, яке видане на підставі цього розпорядження.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 в частині визнання недійсним технічного паспорту від 04.07.2008 року, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок проведення поточних інвентаризацій з видачею наступних технічних паспортів спір між сторонами відсутній.

Такий висновок суду є правильним, відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Відповідно до абзацу 1, 2 розділу 11 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07. 2001 р. за №582/5773, у разі виявлення змін щодо складу, технічного стану, власників будинків тощо, бюро технічної інвентаризації вносять до інвентаризаційних документів відповідні виправлення та доповнення. При наявності змін технічний паспорт замінюється на новий з позначкою про це в старому технічному паспорті, який залишається у замовника.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.07.2008 року зразу ж на наступний день після видачі відповідачам свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 ОБТІ за їх заявою виготовило новий технічний паспорт на цю квартиру, згідно якого в склад квартири включено туалет на горищі будинку над квартирою позивача.

Після видачі оспорюваного технічного паспорта за скаргами позивачки працівники ОБТІ знову провели поточну інвентаризацію з виходом на місце та виготовили новий технічний паспорт на цю квартиру без зазначення туалету на горищі будинку.

З огляду на викладене та з урахуванням наявності обставин, передбачених п. 3 розділу 10 вказаної Інструкції, тобто наявності інших поточних інвентаризацій, про що свідчать копії технічних паспортів, які маються в матеріалах справи, суд правильно дійшов висновку про відсутність спору в наведеній частині.

За наведених обставин апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині вимог останньої про визнання недійсним технічного паспорту слід відхилити, а рішення суду першої інстанції в цій частині слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2012 року в частині визнання незаконним і скасування розпорядження міського голови та визнання недійсним свідоцтва про право власності скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, міського голови м. Івано-Франківська, Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання незаконним і скасування розпорядження міського голови №410-р від 27.06.2008 року в п. 200 Додатку №1 про оформлення права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності задоволити.

Визнати незаконним і скасувати розпорядження міського голови №410-р від 27.06.2008 року в п. 200 Додатку №1 про оформлення права власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_5.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності від 03.07.2008 року на квартиру АДРЕСА_1 по ? частині за ОСОБА_2 та ОСОБА_5, реєстраційний №23851482.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Девляшевський В.А.

Горблянський Я.Д.