Рішення № 30792736, 11.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.13 Справа№ 914/580/13-г

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

а позовом:Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», м. Київдо відповідача:Карпатської інтернаціональної деревообробної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Явіпарк», м. Яворів, Львівська областьза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Арбітражного керуючого Козія В.Ю, м. Львівпро:стягнення 51346,63 дол. США. Суддя Артимович В.М.

Секретар Савчин І.О.

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Козій В.Ю. - арбітражний керуючий.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», м. Київ (надалі-позивач), до Карпатської інтернаціональної деревообробної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Явіпарк», м. Яворів, Львівська область (надалі-відповідач), про стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 51346,63 дол. США.

Ухвалою суду від 11.02.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 18.02.2013 р.

Ухвалою суду від 18.02.2013 р. суд залучив до участі в справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача арбітражного керуючого Козія В.Ю., розгляд справи відкладено на 25.02.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішенням господарського суду Львівської області від 29.05.2009 р. у справі № 17/72 з ТзОВ «Явіпарк» стягнуто на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 1585/МК від 24.11.2006 р. На виконання даного рішення 09.06.2009 р. видано наказ про примусове виконання рішення. 03.08.2012 р. державним виконавцем ВДВС Яворівського РУЮ Львівської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ТзОВ «Явіпарк» на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості в розмірі 819307,22 грн. Однак, з часу винесення господарським судом Львівської області рішення кредитна заборгованість відповідачем не погашена. За таких обставин позивачем нараховані відсотки у розмірі 51346,63 грн. дол. США за період з 29.05.2009 р. по 28.01.2013 р., що є предметом розгляду в даній справі.

Відповідач проти заявленого позову заперечує частково, з підстав, викладених у письмових поясненнях представника відповідача від 19.03.2013 р. При цьому, відповідач зазначає, що підставою для сплати відповідачем 190000,00 грн. та стягнення виконавчою службою 19983,00 грн. на користь ПАТ КБ «Надра» є не договір кредитної лінії № 1585/МК від 24.11.2006 р., а рішення господарського суду Львівської області від 29.05.2009 р. у справі № 17/72. На думку відповідача, позивач безпідставно розраховує відсотки за період з 24.11.2006 р. по 29.05.2009 р., оскільки нарахування та сплата відсотків за цей період вже була предметом судового розгляду у справі № 17/72. Сума процентів, розрахованих відповідачем за період з 30.05.2009 р. по 05.02.2010 р., не підлягає стягненню, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності.

Заява про застосування строку позовної давності надійшла через канцелярію на розгляд суду 18.02.2013 р. Згідно поданої заяви відповідач просить суд відмовити у позові в частині стягнення відсотків за період, що передував трьом рокам перед зверненням позивача із позовом до суду.

26.02.2013 р. через канцелярію на розгляд суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, якою останній просить стягнути з відповідача за період з 24.11.2006 р. по 28.01.2013 р. заборгованість по відсотках у розмірі 37 589,28 дол. США, що в еквіваленті становить 300214,28 грн.

08.04.2013 р. через канцелярію на розгляд суду надійшла письмова заява позивача про уточнення позовних вимог, у прохальній частині якої позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по відсотках з 30.05.2009 р. по 28.01.2013 р. у розмірі 49551,37 дол. США, що в еквіваленті становить 396064,09 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України суд приймає заяву від 08.04.2013 р. до розгляду.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 25.02.2013 р., 28.03.2013 р. В судовому засіданні 19.03.2013 р. суд оголосив перерву до 28.03.2013 р., в судовому засіданні 08.04.2013 р. оголошено перерву до 10.04.2013 р., в судовому засіданні 10.04.2013 р. оголошено перерву до 11.04.2013 р.

В засідання суду 11.04.2013 р. з"явилась третя особа. Представники сторін в засідання суду не з'явились.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

29.05.2009 р. господарським судом Львівської області винесено рішення у справі № 17/72 про стягнення з Карпатської інтернаціональної деревообробної компанії ТзОВ «Явіпарк» на користь ВАТ КБ «Надра» суми заборгованості за кредитним договором № 1585/МК від 24.11.2006 р. в розмірі 810734,48 грн., 8454,74 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

09.06.2009 р. господарським судом видано наказ про примусове виконання даного рішення.

03.08.2012 р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Яворівського РУЮ Львівської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ТзОВ «Явіпарк» суми заборгованості в розмірі 819307,22 грн.

На виконання рішення суду відповідач у 2011 р. перерахував позивачу 190000,00 грн. добровільно, а 19983,00 грн. згідно платіжної вимоги Державної виконавчої служби. Зарахування коштів здійснювалося в порядку визначеному ч. 1 ст. 534 ЦК України, що не заперечується сторонами.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п.п. 3.2.2.1, 3.2.2.2 кредитного договору № 1585/МК від 24.11.2006 р. за користування кредитом позичальник повинен сплатити банку плату у вигляді відсотків від суми кредиту. Відсотки за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 15 % річних. Датою закінчення періоду нарахування відсотків є останнє число поточного розрахункового місяця або день, що передує даті сплати останнього платежу по кредиту.

При цьому, відсотки нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом з першого дня видачі кредиту до дня його повернення (п. 3.2.2.3)

Згідно п. 11.1 кредитний договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами кредитних правовідносин, розміру заборгованості по тілу кредиту, факт наявності заборгованості по відсотках за користування кредитом, а також факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

Разом з тим, суд бере до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення боргу в частині відсотків за користування кредитом з таких підстав.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позов до суду позивачем пред"явлено 05.02.2013 р., що вбачається із відтиску штемпеля на поштовому конверті, а розрахунок заборгованості ним здійснено з 30.05.2009 р. по 28.01.2013 р. Оскільки відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про стягнення процентів з 05.02.2010 р. по 28.01.2013 р., тобто за період, що передує трьом рокам перед зверненням позивача із позовом до суду. В частині стягнення заборгованості по відсотках за період з 30.05.2009 р. по 04.02.2010 р. позивачу слід відмовити. При цьому, позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом, що були нараховані на заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором, за результатами здійсненої судом перевірки розрахунків підлягають задоволенню частково в сумі 40510,07 дол. США.

При цьому, суд виходив з того, що порядок зарахування сплачених відповідачем коштів в сумі 209983,00 грн. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 29.05.2009 р. необхідно здійснювати за курсом НБУ, визначеним у даному рішенні, оскільки в згаданому рішенні присуджено до стягнення конкретний еквівалент заборгованості у гривнях. Так, офіційний курс НБУ станом на 29.05.2009 р. становив 7,6188 грн. за 1 дол. США.

Також суд виходив з того, що зарахування коштів повинно здійснюватися у відповідності до ч. 1 ст. 534 ЦК України, тобто у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, у третю чергу сплачується основна сума боргу. Такий порядок зарахування коштів визнається позивачем і відповідачем.

В ч. 1 ст. 4-3 ГПК України закріплений принцип змагальності, який є визначальним принципом господарського процесу.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог ціна позову становить 396064,09 грн. Таким чином, в силу вимог ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" до сплати підлягає судовий збір у розмірі 7921,29 грн. Проте, позивачем сплачено 8208,26 грн. судового збору. З огляду на зазначене, сплачена сума судового збору у розмірі 286,97 грн. підлягає поверненню позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», м. Київ, задоволити частково.

2. Стягнути з Карпатської інтернаціональної деревообробної компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Явіпарк» (81000, Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Вокзальна, 5; код ЄДРПОУ 30765321) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 20025456) 40 510,07 дол. США (сорок тисяч п"ятсот десять доларів США сім центів).

3. Стягнути з Карпатської інтернаціональної деревообробної компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Явіпарк» (81000, Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Вокзальна, 5; код ЄДРПОУ 30765321) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема,15; код ЄДРПОУ 20025456) судові витрати в сумі 6476,45 грн.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 20025456) з Державного бюджету України 286,97 грн. судового збору, про що винести відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили.

5. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.04.2013 р.

Суддя В. Артимович