Рішення № 30792760, 09.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.13 Справа№ 5015/5062/12

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», м.Київ

До відповідача: Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м.Львів

про: стягнення матеріального збитку в порядку зворотної вимоги в сумі 8055,43 грн.

Головуючий суддя Кітаєва С. Б.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Сухович Ю.О.

Секретар Мак Х.Б.

Представники:

від позивача: Мінчев А.С. - представник ( довіреність №29-1-4/21-Ю від 20.12.2012 року )

від відповідача: Гачак В.О. - представник (довіреність №НЮ-27 від 01.01.2013 р )

Права та обов"язки передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін суд роз»яснив. Заяви про відвід суддів від сторін не надходили. Із заявами про здійснення технічної фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних пристроїв сторони до суду не звертались.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант -Авто» , м.Київ, звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» , м.Львів, про стягнення 8 055,43 грн. матеріального збитку в порядку зворотної вимоги.

Провадження у справі порушено ухвалою від 03.12.2012 р та призначено судове засідання по розгляду справи на 18.12.2012 року. Рух справи висвітлено в ухвалах.

Справа розглядається в колегіальному складі суддів, відповідно до ухвали господарського суду від 14.02.2013 року. Автоматизованою системою документообігу господарського суду Львівської області визначено суддів для розгляду справи в колегіальному складі : суддю Ділай У.І. та суддю Сухович Ю.О.

З підстав, наведених у позовній заяві , наданих письмових поясненнях, представник позивача заявлені вимоги підтримує. Стверджує, що 22.07.2008 року між ПАТ «УСК «Дженералі Гарант» (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО») та Приватним підприємством «Захід» було укладено генеральний договір страхування вантажів УБG №0031524. Згідно п.3 договору об»єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов»язані з володінням , користуванням та розпорядженням вантажем, що транспортується автомобільним, залізничним транспортом. Згідно п.5 договору вид вантажу , що страхується , скло у листах. На виконання умов п.16.5 генерального договору між страховиком і страхувальником було підписано Декларацію відвантажень вантажів в рамках Генерального договору страхування., якою передбачено, що з 10.06.2011 по 16.06.2011 року за накладною №41666926 від 10.06.2011 р в вагоні №68778133 Укрзалізниця здійснює перевезення вантажу в кількості 928 листів, вартістю 291557,88 грн. зі скла. 16.06.2011 р позивач отримав від ПП «Захід» заяву про пошкодження вантажу скла, що було виявлено 16.06.2011р . Стверджує, що до заяви додано квитанцію про приймання вантажу №41666926 від 10.06.2011 року, Акт загальної форми №144 від 15.06.2011р, договір №1423346 від 22.10.2009р про організацію перевезень і проведення розрахунків за їх перевезення та надані залізницею послуги, договір купівлі-продажу №162 від 10.01.2011 року. 16.06.2011р ТОВ «Хімбуд» за участю представника ПП «Захід» та представника позивача було складено Комерційний акт. Позивач визнав пошкодження скла , яке сталося, страховою подією, про що було складено Страховий акт №1025461 від 13.10.2011 року. Сума страхового відшкодування, визначена в Страховому акті, склала 8055,43 грн. Вказана сума була сплачена 17.11.2011 року платіжним дорученням №1054 ПП «Захід» в повному обсязі. Позивач стверджує, що відповідач відмовився в добровільному порядку відшкодувати позивачу матеріальні збитки. До страховика ( позивача) , який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування , має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Просить позов задоволити у повному обсязі. Позовні вимоги мотивовані нормами ст.ст. 224,226,229, п.2 ст.308, ст.310,314 ГК України, ст.ст.993,1191 ЦК України, ст.ст.25, 27 Закону України «Про страхування» .

З підстав, наведених у відзиві та наданих суду поясненнях, відповідач проти позову заперечує. Стверджує, зокрема, що згідно Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу. ТОВ «Хімбуд» ( вантажоодержувач) прийняв вантаж від Залізниці без зауважень, тобто, Залізниця здійснила видачу вантажу. ТОВ «Хімбуд» не вимагав комісійної видачі вантажу , доказів про відмову начальника станції Садгора від комісійної видачі товару суду позивач не надав. ТОВ «Хімбуд» довідкою від 16.06.2011р підтвердив, що спірний вагон вивантажений та очищений від залишків вантажу о 18 год.30 хв.

Відповідач посилається на п.30 Правил видачі вантажів, згідно якого у разі потреби встановлення розміру або причин недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість , залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує експертів. Експертиза провадиться в присутності начальника станції ( його заступника або іншого працівника, уповноваженого начальником станції). Про проведену експертизу робиться відмітка в комерційному акті . Експертиза , яка проведена з порушенням вимог Правил перевезень вантажів без участі відповідних представників залізниці, є недійсною . Крім того, оскільки предметом позову визначено заборгованість Залізниці як перевізника щодо загальних умов перевезення (відповідальність за неналежне перевезення), відповідач вважає доводи позивача щодо неправомірності застосування до спірних правовідносин Статуту залізниці такими, що суперечать положенням ст.ст.908,924,925 ЦК України та ст.ст.306,315 ГК України з урахуванням того, що законом страховик не віднесений до суб»єктів відносин перевезення вантажів. Крім того наголошує, що до особливостей регулювання майнових відносин з перевезення вантажів залізничним транспортом відноситься і законодавча заборона передачі іншим організаціям права на пред»явлення претензій та позовів до залізниці, за винятком випадків встановлених пунктом 133 Статуту. Страхова компанія чи будь-яка інша юридична особа , яка одержить довіреність від вантажовідправника або вантажоодержувача, не позбавлена права заявити від імені вантажовідправника або вантажодержувача позовні вимоги до залізниці про стягнення вартості втрати, недостачі чи пошкодження вантажу з дотриманням строків та порядку заявлення таких вимог. На думку відповідача, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вибірково посилається на норми ГК України, Статуту, не враховуючи при цьому необхідності дотримання Статуту залізниць, Правил перевезень вантажів та інших нормативно-правових актів в цілому. Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності. Просить із врахуванням поданої заяви відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з»ясувавши фактичні обставини , на яких грунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне .

Відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» ( нова редакція ( державна реєстрація змін до установчих документів проведена 28.04.2011р), цей Статуту регулює діяльність Публічного Акціонероного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» , ідентифікаційний код 16467237, створеного як Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія «Гарант-Авто», ідентифікаційний код 16467237, яке було зареєстроване Печерською районною радою у місті Києві державною адміністрацією 26.03.1992 року, реєстраційний номер при включенні до Єдиного державного реєстру 1070 120 0000 000869, перейменованого у Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 10 листопада - 04 грудня 2006 року про перейменування та яке продовжує свою діяльність як Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 20 квітня 2011 року про перейменування.

Товариство несе права та обов»язки Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до повного їх виконання.

Товариство несе права та обов»язики Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» до повного їх виконання».

22.07.2008 року між ПАТ «УСК «Дженералі Гарант» та Приватним підприємством «ЗАХІД» було укладено генеральний договір страхування вантажів УБG №0031524 із наступними змінами та доповненнями, згідно укладених сторонами до договору страхування вантажів УБG №0031524 від 22.07.2008 року ;

: Додаткової угоди №1 від 22.07.2008 року;

:Додаткової угоди №2 від 22.07.2008;

: Додаткової угоди №3 від 10.09.2008 року;

: Додаткової угоди №4 від 15.06.2009 року;

: Додаткової угоди №5 від 21.12.2009;

: Додаткової угоди №6 від 12.07.2010;

: Додаткової угоди №7 від 21.07.2010.

Згідно п. З Договору об'єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням вантажем, що транспортується автомобільним, залізничним транспортом. Згідно п. 5 Договору вид вантажу, що страхується :скло у листах, дзеркало у листах. Термін дії договору з 12г.00 хв. 23 липня 2008 року до 22 липня 2009 року. Додатковою угодою №6 від 12.07.2010 року до договору страхування термін дії договору продовжено на один рік до 22 липня 2011 року.

Із врахуванням змін, внесених в договір страхування Додатковою угодою №7 від 21.07.2010 року спосіб перевезення : бортова площадка на автомобільному транспорті, залізничні вагони на залізничному транспорті. Транспортні засоби : автомобільний, залізничний.

На виконання умов п. 16.5 (декларації відвантажень) генерального договору 06.10.2011 року, між ПП «ЗАХІД» та ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» було підписано Декларацію відвантажень вантажів в рамках Генерального договору страхування вантажів УБG №0031524. Декларацією передбачено, що з 10.06.2011 по 16.06.2011 року за накладною №41666926 від 10.06.2011 року в вагоні №68778133 Укрзалізниця здійснює перевезення вантажу в кількості 928 листів, вартістю 291557,88 грн зі складу в м. Миколаєві в місто Чернівці. Відправник вантажу - ПП «Захід», отримувач вантажу ТОВ «Хімбуд», перевізник -Укр.залізниця.

Як стверджує позивач, 16.06.2011 року страховик (позивач) отримав заяву страхувальника (ПП «ЗАХІД») про пошкодження вантажу скла, що було виявлено 16.06.2011 року. До заяви було додано квитанцію про приймання вантажу №41666926 від 10.06.2011 року, Акт загальної форми №144 від 15.06.2011 року, договір №1423346 від 22.10.2009 року про організацію перевезень і проведення розрахунків за їх перевезення та надані залізницею послуги, договір купівлі-продажу №162 від 10.01.2011 року.

16.06.2011р ТОВ «Хімбуд» за участю представника ПП «Захід» та представника позивача склали комерційний акт.

Судом встановлено, що до позовної заяви позивач подав копії двох заяв , які всупереч вимогам п.25.1 договору страхування не містять відомостей про вхідні номери та дату їх поступлення (чи отримання) позивачем (страховиком). В одній із заяв ПП «Захід» повідомляє страховика про те, що 16.06.2011 року біля 11.00 год при вивантаженні вагону виявлено видиме пошкодження частини вантажу та про те, що причина даної події і загальний обсяг збитків пошкодженого вантажу встановлюються. На заяві міститься дата 16.06.11р. У іншій заяві , яка не містить ні номера , ні дати її складання, а також - всупереч вимогам п. п.25.1 договору страхування не містить відомостей про дату її поступлення, вхідний реєстраційний номер, ПП «Захід» просить сплатити страхове відшкодування. Слід зазначити, що жодна із заяв не містить відомостей про документи, які подаються страховику .

З квитанції про приймання вантажу №41666926 від 10.06.2011 року вбачається, що зі станції «Жовтнева» Одеської залізної дороги 11.06.2011 року було відправлено вантаж - скло масою 3324 кг., відправник - ПП «ЗАХІД», отримувач - ТОВ «Хімпром», станція «Садгора».

Як вбачається з матеріалів у справі, 16.06.2011 року ТОВ «ХІМБУД» за участі представника ПП «ЗАХІД» та представника страхової компанії (позивача) було складено Комерційний акт. Акт складено на бланку ТзОВ «Хімбуд» (отримувача вантажу) . До Комерційного акту не додано акту про відмову начальника станції Садгора від участі у складанні акту, не додано доказів скерування (вручення) начальнику станції повідомлення про необхідність участі перевізника для оформлення комерційного акту, не додано вимог отримувача товару про запрошення експертів для встановлення причин пошкодження вантажу і суми , на яку знизилась його вартість, не додано доказів оскарження отримувачем відмови начальника станції від комерційного прийняття товару у встановленому порядку.

До матеріалів справи позивачем долучено Експертні висновки за №120-1184 від 12 липня 2011 року Торгово-Промислової Палати Миколаївської області про визначення розміру збитків згідно поданих ПП «Захід» документів : копії накладної №41666926 від 10.06.11р, рахунку-фактури №СФ-0000694 від 07.06.11р ТОВ «Хімпром» на оплату скла листового товщиною 4,0мм , розміром 3210 х 2250 мм в кількості 6702,48 м.кв.; копію декларації відвантаження вантажів в рамках Генерального договору страхування вантажів УБG №0031524 між ПП «Захід» і «УСК «Дженералі Гарант» від 22.06.2008 р про страхування скла листового в кількості 928 листів, упакованого в 29 паллетів при перевезенні в з.д. вагоні 68778133, з.д. накладна №41666926 від 10.06.11р.; копію трьохстороннього комерційного акту без номера від 16.06.11р з участю представників відправника, отримувача і представника страхової компанії про пошкодження 47 листів скла загальною площею 339,46 м.кв.; акт загальної форми №144 від 15.06.11р, складений на з.д станції Хриплин про наявність бою скла в з.д. вагоні 68778133 до прибуття вантажу на станцію призначення Садгора Львівської з.д.; фотографії об»єкту експертизи на чотирьої аркушах. Згідно висновку експерта розмір збитків з ПДВ - 14766,52 грн.

Страховик (позивач) визнав пошкодження скла яке сталося, страховою подією, про що складено Страховий акт №1025461 від 13.10.2011 року. Страховим актом визначено суму страхового відшкодування належного до сплати 8055,43 грн. В розділі 4 Страхового акту (перелік використаних матеріалів) вказано : 1. Заява страхувальника. 2. Довідка ДАІ (РВВС). 3. Акт технічного огляду. 4. РТПП МО Експертне заключення №120-1184 від 12.07.11 р.

17.11.2011 року платіжним дорученням №1054 позивач перерахував ПП «ЗАХІД» 8055,44 грн. в повному обсязі .

Із врахуванням наведеного та керуючись ст.27 Закону України від 07.03.96р. №85/96-ВР «Про страхування», ст. 993 ЦК України, позивач вважає , що до нього, як страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідач відмовся в добровільному порядку відшкодувати Позивачу матеріальні збитки.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Страховий захист за Генеральним договором страхування вантажів УБG №0031524 провадився згідно Правил добровільного страхування вантажу та багажів (вантажобагажу) №109 від 16.01.2007 р ( надалі Правила) та ліцензії АВ №299710.

За умовами договору страхування від 22.07.2008 р №0031524 об»єктом страхування є майнові інтереси , що не суперечать чинному законодавству України, пов»язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням вантажем та/або багажем (надалі - вантаж), що транспортується автомобільним та залізничним транспортом.

Згідно п.11 договору ( в редакції Додаткової угоди №2 від 22.07.2008р) «Страхові ризики (В) «з обмеженою відповідальністю»)):

За договором страхування, в межах страхової суми, відшкодовуються збитки від втрати, загибелі або пошкодження всього або частини застрахованого вантажу, що можуть наступити внаслідок: пожежі або вибуху, удару блискавки, бурі, вихору, смерчу, шквалу, землетрусу, виверження вулкану або інших стихійних лих; посадки судна на мілину, викидання на берег, затоплення або перекидання судна, пошкодження судна льодом ; катастрофи або зіткнення транспортних засобів між собою, або з будь-яким нерухомим або рухомим предметом, перекидання транспортного засобу; падіння літальних апаратів, їх частин або вантажів на них; руйнування мостів, тунелів, інших транспортних комунікацій, складських приміщень, руйнування будівель складу або інших будівель та конструкцій, включаючи прориви дамб, трубопроводів та шляхопроводів; пропажі транспортного засобу безвісті разом з вантажем; проникнення морської , річкової або озерної води в судно та під мочення вантажу, що знаходиться в трюмі або закритому контейнері на палубі; пошкодження або загибель (трата) вантажу при навантаженні, вивантаженні, укладці вантажу на транспортний засіб, під час перевезення вантажу, а також під час заправлення транспортного засобу паливом; обвалу гірських порід, зсуву, провалу ділянок земної поверхні, сходу снігових лавин, селевих потоків; збитки, витрати та внески пол. загальній аварії.

За умовами договору страхувальник має, зокрема право (п.17,п.п.17.1,п. п.п.17.1.4) отримати страхове відшкодування при настанні страхового випадку на умовах Договору та Правил.

Страхувальник зобов»язаний ( п.17.2) вживати усіх можливих заходів та дій, в тому числі рекомендовані страховиком , з метою запобігання та зменшення розміру збитків, завданих внаслідок настання події, що може бути визнана страховим випадком та для запобігання збільшення ступеня ризику (п.п.17.2.6). Відповідно до п.п.17.2.7 п.17.2 при настанні події, що може бути визнана страховим випадком страхувальник зобов»язаний діяти відповідно до Розділу 18 цього Договору.

Відповідно до розділу 18 Договору «Дії Сторін при настанні страхового випадку»,- у разі настання передбаченої цим Договором події, яка призвела до збитків і може бути визнана страховим випадком, Страхувальник зобов»язаний , зокрема, надати страховику або його представникам можливість проводити розслідування обставин та причин події, яка може бути визнана страховим випадком, та встановити розмір збитку, брати участь у заходах щодо зменшення збитку. (п.п.18.1.5); сповістити (надати) страховику всю інформацію, яка має відношення до цього страхового випадку, вжити заходів до збору і передачі страховику всіх необхідних документів для прийняття рішення про розмір заподіяного збитку, про виплату страхового відшкодування та для забезпечення права вимоги до винної сторони ( п.п.18.1.6); надати Страховику опис втраченого, пошкодженого та/або знищеного вантажу в узгоджені зі Страховиком строки з зазначенням його вартості у цінах на дату настання страхового випадку , інші документи, зазначені в Розділі 19 цього Договору.

Відповідно до п.19 Договору страхування «Документи, що надаються страховику при настанні страхового випадку», - визнання події страховим випадком провадиться Страховиком на підставі таких документів :

-письмової заяви страхувальника про настання події, що може бути визнана страховим випадком (підписаної ним особисто або його повноважною особою);

-оригіналу договору страхування, що належить Страхувальнику;

-документів, що підтверджують право страхувальника на володіння та/або користування та/або розпорядження застрахованим вантажем ;

-документів, що доводять майновий інтерес страхувальника (вигодо набувача) в застрахованому вантажі, в момент настання страхового випадку та обґрунтованість вартості вантажу та страхової суми, зазначеної в цьому договорі, на підставі будь-якого з документів (документи оцінки, оцінка визначається компетентною установою,визначеною за погодженням сторін, рахунки-фактури, специфікації, коносаменти, авіа та залізничні накладні, товарно-транспортні та перевізні накладні інші перевізні та товаросупроводжувальні документи, контракти, договори купівлі-продажу; якщо в страхову суму були включені витрати, сплачені авансом (фракт, плата за перевезення, митні платежі та інші)- документи, в яких відображені сплачені суми;

- документи, що підтверджують факт та причини настання страхового випадку, осіб винних в заподіянні збитку ( якщо такі є) та суму понесеного збитку:

а) комерційний акт;

б) акти експертизи, оцінки та інші подібні документи, складені відповідно до законів того місця, де визначається збиток; акти огляду вантажу аварійним комісаром (представником страховика); аварійні сертифікати, акт про загальну аварію;

е) рахунки по збитку, рахунки на ремонт, утилізацію, акти оцінки

-письмової заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування;

-інших документів або відомостей на запит страховика, враховуючи особливості конкретного страхового випадку, що необхідні для з»ясування обставин та причин страхового випадку, визначення розміру збитків.

Відповідно до п.20 Договору страхування «Виключення зі страхових випадків і обмеження страхування», п.п. 20.2, - до страхових випадків не відносяться і страхове відшкодування не виплачується, якщо збитки страхувальника, пов»язані з подіє., що :

-п.п.20.2.1 : не обумовлена , як страховий ризик в договорі страхування, та/або мала місце до початку дії договору страхування чи після його закінчення;

-п.п.20.2.2 : відбулась поза вказаним в договорі страхування місцем (територією) страхування.

-п.п.20.2.3 (в редакції Додаткової угоди №1 від 22.07.2008 р ) - спричинена навмисними діями , наміром або грубою необережністю страхувальника (вигодонабувача), осіб, які працюють у нього, його представників, або осіб, які пов»язані з ним умовами будь-яких договорів, та несуть згідно з такими договорами відповідальність, крім випадків, коли страхувальник забезпечить страховика необхідними документами для пред»явлення регресного позову до особи, винної в спричиненні шкоди.

В межах цього договору під умисними (навмисними) діями слід розуміти дії (бездіяльність) , коли особа, яка їх вчиняла, усвідомлювала протиправний характер своїх дій чи бездіяльності, передбачала їх шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

-п.п.20.2.4 : викликана обставинами, про які страхувальник знав або повинен був знати, але не вжив усіх від нього належних заходів для запобігання страхового випадку.

Відповідно до п.20.3 Договору страхування не підлягають відшкодуванню страховиком збитки , що виникли внаслідок :

20.3.1 : недопоставки вантажу або його частини, недостачі вантажу або невідповідності найменування вантажу заявленому до страхування при цілісності упаковки , пломб, замків;

20.3.8 ( в редакції Додаткової угоди №1 від 22.07.2008р) : неповного або невідповідного для даного виду вантажу пакування, закупорювання або маркування вантажу з порушенням стандартів, технічних умов, або відправлення вантажу в пошкодженому стані.

20.3.9 : порушення правил перевезення, пересилання, збереження, складування вантажів.

Порядок і умови здійснення страхового відшкодування передбачені п.21 Договору страхування.

Так, відповідно до п.п.21.1 п.21 договору, виплата страхового відшкодування здійснюється відповідно до умов договору після того , як повністю будуть встановлені причини та розміри збитку на підставі заяви страхувальника і страхового акта, складеного страховиком або уповноваженою ним особою.

Протягом 15 (п»ятнадцяти) робочих днів з дня отримання всіх необхідних документів та відомостей про обставини настання страхового випадку відповідно до розділу 19 цього договору, страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті та складає відповідний страховий акт. При настанні страхового випадку розмір збитку визначається :

У випадку пошкодження всього чи частини вантажу - як різниця між підтвердженою документально вартістю ( до пошкодження) всього чи частини вантажу, що була пошкоджена , і вартістю частини вантажу в пошкодженому стані, визначеною на підставі акту експертизи або на підставі результатів вільного продажу (продажу на аукціоні), в межах страхової суми (встановлених лімітів відповідальності) за вирахуванням встановленої цим договором франшизи.(п.п.21.2).

Відповідно до п.23 Договору страхування підставами для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є , зокрема, невиконання страхувальником будь-якого із зобов»язань, що вказані у договорі страхування (п.п.23.1.8); ненадання страхувальником документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків, зазначених у розділі 19 цього договору (п.п.23.1.9); інші випадки, передбачені чинним законодавством ( п.п.23.1.11).

Відповідно до п.25.1 Договору страхування всі повідомлення та відомості, що направляються сторонами одна одній за договором, повинні бути здійснені в письмовій формі і будуть вважатись наданими належним чином, якщо вони будуть надані рекомендованим листом або надані особисто з врученням під розписку відповідальній особі.

Позивач стверджує, що страхувальником (ПП «Захід») було дотримано умов договору страхування і надано передбачені договором документи, достатні та необхідні для висновку страховика про те, що мав місце страховий випадок і підлягало сплаті страхувальнику страхове відшкодування в сумі 8055,43 грн. , після виплати якого у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача, відповідального за заподіяний пошкодженням товару збиток.

Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником та страховиком, за якою страховик бере на себе зобов"язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов"язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Результатом укладення між страхувальником та страховиком договору страхування є виникнення правовідношення, зміст якого об"єднує в собі права та обов"язки обох сторін. Конкретний перелік прав та обов"язків визначається договором страхування, Правилами на підставі яких цей договір укладено, однак, Законом України "Про страхування" в імперативному порядку передбачені ті обов"язки сторін, виконання яких є обов"язковим.

Здійснити виплату страхової суми ( страхового відшкодування) в установлений договором чи законом строк - один з основних обов"язків страховика. При цьому, згідно з п.2 ст.9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Виплата здійснюється лише за умови встановлення необхідного причинно-наслідкового зв"язку між страховим ризиком і тією подією, яка претендує на роль страхового випадку.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної в договорі, і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, яка встановлена страховиком. На підставі поданої заяви страховиком здійснюється експертиза причини та наслідків настання страхового випадку, передбаченого умовами договору страхування. Складання страхового акта відбувається в порядку проведення експертизи настання страхового випадку, а точніше експертизи збитку, оскільки не встановлення факту його настання автоматично скасовує питання про здійснення страхової виплати.

У страховому акті остаточно з"ясовується питання про визнання події страховим випадком, про розмір збитків та розмір страхового відшкодування. Страховий акт не є безперечним доказом обов"язку страховика здійснити виплату страхової суми. Проте, Страховик наділений правом відстрочення виплати страхового відшкодування у тому разі, коли проводиться розслідування страхового випадку до завершення розслідування, а також - коли існує підозра наявності умислу в діях страхувальника, пов"язаних із розглядуваними подіями, до отримання всіх необхідних документів.

Страховик має право : з"ясувати причини і обставини страхового випадку, перевіряти всі подані документи; робити запити про відомості, пов"язані із страховим випадком у правоохоронні органи, медичні установи й інші заклади, що можуть мати інформацію про обставини страхового випадку; цілком або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування за договором страхування згідно з умовами Правил і договору страхування.

Страхувальник зобов"язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором; надати страховику всі документи і письмові матеріали, які мають відношення до страхової події, тощо...

Страховим випадком визнається передбачувана договором страхування або законодавством подія, яка відбулась і з настанням якої виникає обов"язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або третій особі ( ст.8 Закону "Про страхування").

Закон України "Про страхування" ( п.4 ст.21) зобов"язує страхувальника вживати необхідних заходів для запобігання можливого збитку, а при настанні страхового випадку - також і заходів зі зменшення збитків.

Оцінивши в сукупності наявні у справі документи, суд прийшов до висновку, що на момент виплати грошових коштів у позивача не було належних і достатніх доказів, які б підтверджували, що подія, яка мала місце 16.06.2011р є страховим випадком; жодним належним доказом не підтверджується вина відповідача у пошкодженні вантажу .

Наведене вбачається і із страхового акта № 1025461 (124622) від 13 жовтня 2011 року, який не містить відомостей про особу , відповідальну за настання страхового випадку.

Окрім того, з переліку документів у розділі « 4» Страхового Акту, які використовувались для висновків страховиком про те, що подія є страховим випадком, не вбачається , що такі висновки були зроблені із врахуванням документів, які передбачені умовами договору страхування , зокрема розділом 19, зокрема : документи , що підтверджують факт та причини настання страхового випадку, осіб винних в заподіянні збитку (якщо такі є) та суму понесеного збитку; комерційний акт; акти експертизи, оцінки та інші подібні документи, складені відповідно до законів того місця де визначається збиток; рахунки по збитку.

Поряд з цим, відповідно до п.20.3 договору страхування не підлягають відшкодуванню страховиком збитки , що виникли, зокрема внаслідок порушення правил перевезення , пересилання, збереження, складування вантажів ( п.п.20.3.9 п.20.3 договору страхування).

Перевезення вантажу здійснювалось залізничним транспортом. За умовами договору страхування , оскільки передбачено перевезення вантажу залізничним транспортом, має місце вимога щодо дотримання правил перевезення та подання документів, передбачених при перевезенні вантажів ( залізничним транспортом), для дослідження обставин події і висновку, чи така подія є страховим випадком, а відтак , чи є підстави для відшкодування страхового відшкодування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р №457 затверджено Статуту залізниць України, який , зокрема визначає обов»язки, права і відповідальність залізниць. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).

Згідно ст.5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує:

а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);

б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);

г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення;

Перевізні документи - накладна та інші залізничні документи на вантаж;

Правила перевезення вантажів (Правила) - нормативний акт, що конкретизує передба чені цим Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів;

Відповідно до ст.23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.

Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію.

Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Відповідно до ст.53 Статуту, якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на станції призначення буде виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, або якщо ці обставини зазначені у комерційному акті, складеному на шляху проходження, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу.

У разі потреби в здійсненні експертизи вантажу залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує експертів.

Відповідно до ст.110 Статуту Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст.111 Статуту Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли:

а) вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповілно до ст.113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ст.114 Статуту Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Відповідно до ст.115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно ж до ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р №334 із наступними змінами і доповненнями, внесеними , зокрема, наказом Міністерства транспорту України від 08.06.2011р №138, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці , відправника, одержувача , пасажира, складається комерційний акт ( додаток 1) та акти загальної форми ( додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами , затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 р №113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за №165/3458).

Відповідно до п.2 зазначених Правил комерційні акти складаються для засвідчення у випадку, зокрема, псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажів.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Відповідно до п.3 Правил Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності:

- утрати документів, прикладених відправником до накладної;

-затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства;

-неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача;

-неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу;

-подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані;

- відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками;

-пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних

пристосувань;

-відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами);

- самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними;

-затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил;

В інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Відповідно до п.4 Правил комерційні акти складаються на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вавантаженні на місцях незагального користування у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього ; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.

Відповідно до п.8 Правил комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.

Якщо комерційний акт складається на станції відправлення чи на наступній станції, то другий примірник акта додається до перевізник документів. Про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізник документах у порядку, визначеному правилами оформлення перевізник документів.

Відповідно до п.9 Правил у комерційному акті детально описується стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена не збереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини не збереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться.

Усі графи акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставляння рисок та лапок замість повторення необхідних даних.

У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення , закріплення вантажу в акті зазначається , яке порушення було допущено.

Відповідно до п.10 Правил комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, комерційного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, якимй особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності , до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Відповідно до п.14 Правил одержувачу станція повинена видати складений комерційний акт у триденний термін.

Відповідно до п.16 Правил, у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта ( або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень безпосередньо або через начальника станції.

При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.

Відповідно до п.17 Правил начальник Дирекції про відмову від складання комерційного акта або про неправильне його оформлення повинен дати мотивовану відповідь по суті скарги : стосовно швидкопсувних вантажів - протягом доби, а стосовно інших вантажів 0 не пізніше триденного терміну після отримання скарги.

Комерційний акт від 16.06.11 р, який прийнятий позивачем в якості належного ( передбаченого р.19 договору страхування ) документа на підтвердження події , яка мала місце, страховим випадком, - не відповідає вищенаведеним вимогам щодо форми складання ( акт виготовлений не на бланку встановленої форми, а на бланку ТзОВ «Хімбуд»), не містить тих відомостей, які повинен містити комерційний акт відповідно до Правил ( не містить детального опису стану вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена не збереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу; не містить відомостей про те, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, тощо.

Однак, у випадку пошкодження вантажу повинен був бути складений комерційний акт встановленої форми, який мав би містити необхідні, встановлені Правилами відомості. Крім того, залізниця повинна була бути належно повідомлена про необхідність взяти участь у складанні комерційного акта, а у випадку відмови - у страхувальника мали б бути документи, передбачені Правилами в підтвердження такої відмови та в підтвердження її оскарження. Логічно, що ці документи страхувальник повинен би був надати страховику для оцінки події, яка мала місце на предмет її відповідності «страховому випадку» за договором страхування і , відповідно, для вирішення питання про наявність підстав для виплати страхового відшкодування, докази в підтвердження чого відсутні.

Зазначене свідчить , що страховик без належних та передбачених умовами Договору страхування документів прийшов до висновку , що випадок є страховим і що доведена вина Відповідача поданими страхувальником документами .

Слід зазначити, що відповідно до п.п.21.1 п.21 Договору страхування страхувальник повинен був виплатити страхове відшкодування лише після того, як повністю будуть встановлені та доведені причини та розмір збитку.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній, факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (31Ш), без перевірки вантажу.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998 № 460 "Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

У п. 3.3 роз'яснення Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» (далі - Роз'яснення) передбачено, що відповідно до п.п. 18, 23 та 24 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 одержувач не може вимагати від залізниці проведення перевірки та складання комерційного акта: після початку вивантаження, яке здійснюється на місцях загального користування; коли одержувач розпочав вивантаження без представника станції; у випадку видачі швидкопсувних вантажів, що прибули у справних рефрижераторних вагонах без порушення граничного терміну перевезення і режиму обслуговування.

Згідно з ст.110 Статуту залізниць України (далі -Статут) залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Видача вантажу Залізницею була здійснена 16.06.2011, це підтверджується наступним.

Підписавши (без зауважень) дорожньою відомість № 4666926 (копія знаходиться в матеріалах справи), пам'ятку № 75 від 16.06.2011, повідомлення вих. № 72 від 16.06.2011, пам'ятку від 16.06.2011 № 76 (копії додаються), ТОВ «Хімбуд» прийняв вантаж від Залізниці без зауважень, тобто, Залізниця здійснила видачу вантажу.

Крім того, інформація (роздруківка) з архіву вагонної моделі дороги від 13.02.2013 (копія додається) підтверджує твердження Залізниці, що ТОВ «Хімбуд» прийняв вантаж від Залізниці без зауважень, оскільки спірний вагон № 68778133 працівниками Залізниці був поданий під вивантаження о 10 год. 25хв. 16.06.2011.

Причому, ТОВ «Хімбуд» 16.06.2011 не вимагав комісійної видачі вантажу,

доказів про відмову начальника станції Садгора суду не надав. (п. 3.4

Роз'яснення). Більше того, ТОВ «Хімбуд» довідкою вих. № 72 від 16.06.2011

підтвердив, що спірний вагон № 68778133 16.06.2011 станом на 18 год. ЗО хв. вивантажений та очищений від залишків вантажу.

Поряд з тим, згідно з п.30 Правил видачі вантажів, у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує експертів. Експертиза провадиться в присутності начальника станції (його заступника або іншого працівника, уповноваженого начальником станції). Про проведену експертизу робиться відмітка в комерційному акті.

Експертиза, яка проведена з порушенням вимог Правил перевезень вантажів без участі відповідних представників залізниці, є недійсною.

Згідно з ч. 2 ст. 908, 924, ч.ч. 1-3 ст. 925 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспорт ними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. До пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Статтею 306 ГК України перевезення вантажів визначено як господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 2 Статуту, статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Оскільки предметом позову визначено заборгованість Залізниці як перевізника щодо загальних умов перевезення (відповідальність за неналежне перевезення), доводи Позивача щодо неправомірності застосування до спірних правовідносин Статуту суперечать положенням ст.ст. 908, 924, 925 ЦК України та ст.ст. 306, 315 ГК України з урахуванням того, що законом страховик не віднесений до суб'єктів відносин перевезення вантажів.

За загальною нормою права відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Однак, ч. 2 ст. 9 ЦК України передбачає, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Такі особливості встановлені в Господарському кодексі, Цивільному кодексі України, спеціальних нормах ст.ст. 22, 23 Закону "Про залізничний транспорт", Статуті залізниць України щодо перевезень та відповідальності перевізника, які, зокрема, передбачають заявлення позову за незбережені перевезення до залізниці призначення, скорочений шестимісячний строк позовної давності, який починається з наступного дня складання комерційного акту, необхідність надання до позову оригіналів накладної та комерційного акту як правовстановлюючих документів, розрахунку суми відшкодування залізницею за недостачу вантажу виходячи із вартості вантажу вантажовідправника з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто (а не суми страхового відшкодування з урахуванням франшизи) та деякі інші.

До особливостей регулювання майнових відносин з перевезення вантажів залізничним транспортом відноситься і законодавча заборона передачі іншим організаціям права на пред'явлення претензій та позовів до залізниці, за винятком випадків, встановлених пунктом 133 Статуту

Таким чином, страхова компанія чи будь-яка інша юридична особа, яка одержить довіреність від вантажовідправника або вантажоодержувача, не позбавлена права заявити від імені вантажовідправника або вантажоодержувача позовні вимоги до залізниці про стягнення вартості втрати, недостачі чи пошкодження вантажу з дотриманням строків та порядку заявлення таких вимог.

Таку ж позицію займає і Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 13.03.2008 у справі № 19/160 (30/332)-07 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вибірково посилається на норми ГК України, Статуту, не враховуючи при цьому необхідності дотримання Статуту залізниць, Правил перевезень вантажів та інших нормативно-правових актів в цілому.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав вважати , що здійснені позивачем грошові виплати, є саме страховим відшкодуванням, оскільки в порушення умов договору страхування страховику не були надані передбачені договором документи на підставі яких міг бути зроблений висновок про те, що подія ( про яку йдеться) є страховим випадком і особою, яка повинна відповідати за заподіяні збитки від пошкодження вантажу є саме відповідач. Крім того, за умовами договору страхування ( п.20.3) не підлягають відшкодуванню страховиком збитки, що виникли внаслідок порушення правил перевезення.

З огляду на те, що позивачем не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, за таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності , то суд зазначає наступне.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк , у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст.257 ЦК України).

Частиною шостою статті 261 ЦК України передбачено, що за регрес ними зобов»язаннями перебіг позовної давності починається від виконання основного зобов»язання.

З моменту сплати страховиком страхового відшкодування у страховика виникає право подати регресний позов до суду.

Керуючись ст.ст.1,2,32,33,34,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення , із врахуванням вихідних днів 13.04.13 р та 14.04.13р, складено 16.04.13р.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Сухович Ю.О.