Ухвала суду № 30791450, 05.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2013р. Справа № 180055/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Клюби В.В., за участю секретаря судового засідання Курніцької Б.Ю.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): Тістечко Ю.Я.,

позивача у справі: Кожушко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби, м.Жовква, Львівська обл.

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. у справі № 2а-7662/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велпласт-Т", м.Жовква, Львівська обл.

до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби, м.Жовква, Львівська обл.

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного від 06.11.2012р. задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Велпласт-Т", м.Жовква, Львівська обл., визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби від 16.08.2012р. № 0000872300, № 0000882300, № 0000892300, вирішено питання судових витрат.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що орган податкової служби безпідставно зробив висновки про нікчемність правочинів та відсутність мети для реального настання наслідків за договорами, укладеними між позивачем та контрагентами, а, відповідно, договори не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення ТзОВ "Велпласт-Т" податкового законодавства в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток, і, як наслідок, не відповідають закону і оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що прийняті за межами повноважень, наданих органу податкової служби.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, апелянт: ДПІ у Жовківському районі Львівської області ДПС оскаржено її до Львівського апеляційного адміністративного суду, з посиланням в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив апеляційний суд скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Присутній у судовому засіданні представник відповідача (апелянт по справі) апеляційну скаргу підтримав з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги відповідача з підстав, наведених у позовній заяві, додаткових поясненнях до позовної заяви з посиланням на правомірність здійснення господарських операцій, підтверджених належними первинними документами та безпідставністю висновків органу податкової служби щодо нікчемності та безтоварності операцій, а також посиланням на те, що податкові органи не наділено законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону. Представник позивача просив апеляційну скаргу ДПІ у Жовківському районі Львівської області ДПС залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін: апелянта (відповідача у справі) та позивача у справі, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на наступні підстави:

Як встановлено судом, ДПІ у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Велпласт-Т" з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ІП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс", про що складено Акт від 02.08.2012р. № 637/22-0/34279297.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ "Велпласт-Т" пп.134.1 ст.134, пп.138.1.1, п.138.2, п.138.4, пп.138.8.1, п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 459759,37грн.; п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого зайво віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по безтоварних операціях в сумі 846743,28грн., ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.ст.215, 216 ЦК України.

В Акті перевірки зроблено висновки про нікчемність угод з посиланням на п.1,2 ст.215, п.1,5 ст.203, п.1 ст.216, ст.228, ст.ст.626, 629, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, вплив на які мали господарські операції з ІП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс", по яких відсутні підтвердження про фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підприємства, відсутні можливості для здійснення підприємницької діяльності.

За результатами перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення від 16.08.2012р. № 0000872300 за платежем податок на прибуток на суму 973754, 61грн., № 0000882300 за платежем ПДВ на суму 1246 995,42грн., № 0000892300, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ в сумі 15413,00грн.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується документами, долученими до справи, що ТзОВ "Велпласт-Т" перебувало у господарських взаємовідносинах з ІП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс". Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду.

Зокрема, 19.05.2011р. між ТзОВ "Велпласт-Т" (Покупець) та ІП "Віндекс Проджект Україна" (Продавець) було укладено договір № 190511 купівлі-продажу, за умовами якого предметом продажу є товар в асортименті, кількості, за цінами та на суму, що вказані в накладних, загальна сума договору - 265324,56грн. (ПДВ 44220,76грн.).

Про продаж товару свідчать: видаткова накладна № 19-05/2011від 19.05.2011р. на суму 265324,56грн. (ПДВ 44220,76грн.) та відповідна їй податкова накладна №70 від 19.05.2011р. З накладних вбачається, що предметом поставки були труби, муфти терморезисторні, коліно стикове, коліно, буртова втулка, труба питтєва. Про факт поставки товару від покупця до продавця свідчить ТТН № 190501. Перевезення товару з м.Києва до м.Львова, вул. Б. Хмельницького,121 здійснював водій КамАЗом за замовленням ТзОВ "Велпласт-Т".

25.05.2011р. між ТзОВ "Велпласт-Т" (Покупець) та ІП "Віндекс Проджект Україна" (Продавець) було укладено Договір № 250511, за умовами якого предметом продажу є товар в асортименті, кількості, за цінами та на суму, що вказано у накладних. Загальна сума договору - 2133420,00грн. (ПДВ 355570,00грн.).

Про продаж товару свідчать видаткова накладна № 27-05/2011 від 27.05.2011р. на суму 2133420,00грн. (ПДВ 355570,00грн.) та відповідна їй податкова накладна № 82 від 27.05.2011р. З накладних вбачається, що предметом поставки були ГРПб 183/40-213-100К РВЕ 1832, ГРПб 50-213-80К РВЕ 1832 "КУРС" 01, ШРП-401/40-100к, ШРП-401/40-2Н. Про факт поставки товару від покупця до продавця свідчить ТТН № 2705011. Перевезення товару з м.Києва до м.Львова, вул. Б. Хмельницького,121 здійснював водій КамАЗом за замовленням ТзОВ "Велпласт-Т".

Платіжними дорученнями від 26, 27 та 30 травня 2011р. здійснювалась оплата за товар, всього сплачено 1118803,56грн. Станом на 31.05.2011р. сальдо по розрахунках становить 1279941,00грн. Суму ПДВ, сплачену в ціні товару на підставі податкових накладних ТзОВ "Велпласт-Т" віднесло до складу податкового кредиту.

Придбаний у ІП "Віндекс Проджект Україна" товар згодом було реалізовано ТзОВ "Альфагазінвест" та ДТГО "Львівська залізниця". Позивач надав первинні документи на підтвердження здійснення вказаних товарних операцій, які було досліджено і під час перевірки. Це Договір купівлі-продажу від 01.01.2011р. № 12, укладений з ТзОВ "Альфагазінвест" та від 01.01.2011р. № 3. Однак, лише у травні 2011р., після отримання товару від ІП "Віндекс Проджект Україна", товар було поставлено ТзОВ "Альфагазінвест" та ДТГО "Львівська залізниця". Факт купівлі-продажу підтверджується видатковими накладними від 31.05.2011р. на суму 1330833,33грн. без ПДВ та від 19.05.2011р. на суму 587231,48грн. без ПДВ. Товар видано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за дорученнями. Поставка товару з м.Львова до м.Сімферополя оформлялась товарно-транспортними накладними. Вартість реалізованого товару віднесено до складу витрат підприємства.

11.11.2011р. між ТзОВ "Велпласт-Т" (Покупець) та ПП "Західбудстиль" (Продавець) було укладено Договір №40, за умовами якого предметом продажу є товар в асортименті, кількості, за цінами та на суму, що вказані в накладних.

Про поставку товару свідчать видаткові та відповідні їм податкові накладні: від 15.11.2011р. № 1511011 на суму 233000,00грн., від 18.11.2011р. № 181101 на суму 163000,00грн., від 21.11.2011р. № 211101 на суму 566106,47грн., від 24.11.2011р. № 241101 на суму 40130,00грн., від 28.11.2011р. № 281101 на суму 331900,00грн., від 15.12.2011р. № 151211 на суму 200000,00грн., від 15.12.2011р. № 151202 на суму 143000.00грн., 16.12.2011р. № 161211 на суму 371314,48грн., від 19.12.2011р. № 191201 на суму 241300,00грн., від 20.12.2011р. № 201201 на суму 46163,00грн. Всього поставлено товар на суму 2335913,95грн. Розрахунки проведено повністю, сальдо відсутнє. З накладних вбачається, що предметом поставки були газорегуляторні установки, зварювальні апарати, труби, муфти, коліно, поліетиленові гільзи, наконечники, тощо.

Товар доставлявся ПП "Західбудстиль" шляхом замовлення послуг вантажного таксі та вантажних транспортних засобів, які були орендовані у приватних фізичних осіб, з якими розрахунок здійснювався готівкою. Товарно-транспортні накладні не виписувалися.

Товар, що був придбаний в ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Велпласт-Т" реалізувало ТзОВ "Альфагазінвест" на підставі згадуваного договору №12 від 01.01.2012р. та КП "Черкасигазбуд ім. Бабанського" на підставі договору від 01.01.2011р. №17. Первинні документи (видаткові та податкові накладні, довіреності на отримання товару, ТТН) про це надані до перевірки та долучені до матеріалів справи. Собівартість придбаних та реалізованих товарів в сумі 1946594,96грн. ТзОВ "Велпласт-Т" віднесло до валових витрат.

12.12.2011р. між ТзОВ "Велпласт-Т" (Покупець) та ТзОВ "Дельта-принт" (Продавець) було укладено договір №45, за умовами якого предметом продажу є товар в асортименті, кількості, за цінами та на суму, що вказані в накладних. Ціни обумовлюються сторонами.

За умовами цього договору ТзОВ "Дельта-принт" поставило ТзОВ "Велпласт-Т" товар (муфта, лента ПЕ, відвід д 159в/д) на суму 79416,66грн., ПДВ 15883,33грн., про що видано видаткову накладну від 14.12.2011р. № 141207 та податкову накладну № 141207. Вартість придбаного товару сплачено 14.12.2011р., заборгованість відсутня. ТзОВ "Велпласт-Т" суму витрат віднесло на балансовий рах.28 та включило вартість сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

До перевірки та до матеріалів справи надано документи, що підтверджують продаж ТзОВ "Велпласт-Т" придбаного в ТзОВ "Дельта-принт" товару ТзОВ "Альфагазінвест" на підставі згадуваного договору №12 від 01.01.2012р. Всього поставлено товару на суму 99216,00грн. в т.ч. ПДВ., що підтверджується накладними. Найменування проданого товару відповідає тому ж, що було придбано в ТзОВ "Дельта-принт". Товар за довіреністю отримав ОСОБА_4 Про перевезення товару свідчать товарно-транспортні накладні.

09.12.2011р. між ТзОВ "Велпласт-Т" (Покупець) та ТзОВ "Фірма Аква Транс" (Продавець) було укладено договір №44, за умовами якого предметом продажу є товар в асортименті, кількості, за цінами та на суму, що вказані в накладних. Ціни обумовлюються сторонами.

В грудні 2011р. ТзОВ "Фірма Аква Транс" продало ТзОВ "Велпласт-Т" товар (ковер, аноїдний заземлювач, опора дорожніх знаків, кабель, відвід, фланець) на суму 250500,00грн. в т.ч. ПДВ 41750грн., що підтверджується видатковою та податковою накладною від 12.12.2011р. № 121215. Суму ПДВ віднесено позивачем до складу податкового кредиту. Заборгованість по оплаті товару відсутня.

Той самий за найменуванням товар, отриманий від ТзОВ "Фірма Аква Транс", з націнкою було реалізовано ТзОВ "Альфагазінвест", що підтверджується видатковою та податковою накладною від 15.12.2011р. на суму 259386,00грн., ПДВ 43231,00грн. Від ТзОВ "Альфагазінвест" товар за дорученням отримав ОСОБА_4, про перевезення товару свідчать товарно-транспортні накладні.

З Акту перевірки від 02.08.2011р. вбачається, що зазначені вище договори та накладні, доручення, ТТН, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по взаємовідносинах з ІП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс" були надані під час перевірки. Під час перевірки податковим органом не встановлено отримання ТзОВ "Велпласт-Т" даного виду товару від інших осіб, ніж зазначені контрагенти, ДПІ також не висловлювало сумнівів в спроможності позивача здійснювати підприємницьку діяльність. Статус юридичної особи ІП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс" не скасовано, свідоцтво платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій з позивачем не анульовано.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що скасовано рішення ДПІ про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТзОВ "Дельта-принт", визнано неправомірними дії ДПІ по проведенню зустрічної перевірки ТзОВ "Дельта-принт", оформленої актом від 10.08.2012р., зобов'язано ДПІ поновити в базі задекларовані дані податкових зобов'язань ТзОВ "Дельта-принт" за жовтень-листопад 2011р., березень-травень 2012р. Зазначені обставини підтверджуються рішенням суду, що набрало законної сили (постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р., справа № 2а-8570/12/2070).

При проведенні перевірки позивача, ДПІ покликається на акт перевірки ТзОВ "Фірма Аква Транс", проведеної Індустріальною МДПІ у м.Харкові Харківської області. Однак, cуд звертає увагу відповідача на те, що рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено неправомірність дій Індустріальної МДПІ у м.Харкові Харківської області що проведення зустрічних перевірок ТзОВ "Фірма Аква Транс", зокрема, з 01.12.2011р. по 31.12.2011р., результати якої оформлені актом від 18.04.2012р., на який і покликається відповідач.

Позивачем представлено суду докази використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності, а саме копії договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, згідно яких позивач реалізував придбані товарно-матеріальні цінності покупцям.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, доводи органу податкової служби про безтоварність операцій між ТзОВ "Велпласт-Т" та ІП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс" є безпідставними і такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступних вимог законодавства України.

Відповідно до вимог ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а, отже, дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до вимог ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п.4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі, якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч.1 ст.216 ЦК України ) (п.7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п.18 Постанови Пленуму від 06.11.2009р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ІП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс" ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано вимог ч.5 ст.203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим, оскільки відповідно до вимог ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в Акті перевірки від 02.08.2012р.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТзОВ ТзОВ "Велпласт-Т" на укладення договорів з його контрагентами - ІП "Віндекс Проджект Україна", ТзОВ "Дельта-принт", ПП "Західбудстиль", ТзОВ "Фірма Аква Транс" без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо поставки товарів. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним рухом товару, що продавався, реальними діями сторін щодо оплати отриманого товару, його подальшого використання у власній господарській діяльності. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст.228 ЦК України.

Апеляційний суд звертає увагу також на те, що відповідно до вимог ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, крім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. (з наступними змінами та доповненнями), суд приходить до висновку про те, що податкові органи не наділено законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст.204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984 передбачено, що в Акті документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідачем досліджено дійсність правочинів, тобто, фактично податковий орган контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п.6 розділу ІІ цього Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу вимог п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд приходить до висновку про те, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене у Листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Суд враховує також те, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема, акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а, отже, не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Таким чином, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваної постанови суду та задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби, м.Жовква на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. у справі №2а-7662/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велпласт-Т", м.Жовква до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби, м.Жовква про скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. у справі №2а-7662/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велпласт-Т", м.Жовква до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби, м.Жовква про скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.В. Клюба

Повний текст ухвали виготовлено 12.04.2013р.