Рішення № 30785082, 18.04.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" квітня 2013 р. Справа № 906/219/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Коваль А.Д. - довір. №08/16374-009090 від 26.12.2012;

Малярчук Т.П. - довір. №08/16378-009094 від 26.12.2012;

від відповідача: Лічний С.В. - довір. №25/47 від 15.01.2013

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м. Житомир)

до Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (м. Житомир)

про стягнення 10115460,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів.

У відповідності до ст.77 ГПК України, в судових засіданнях 15.04.2013 та 16.04.2013 було оголошено перерви до 16:00 16.04.2013 та 15:00 18.04.2013 відповідно.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9179517,14грн. за активну електроенергію, 676657,45грн. за реактивну електроенергію, 3% річних в сумі 40143,01грн., 18427,40грн. - інфляційних та 200715,07грн. - пені.

Представники позивача позов підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування позову зазначили, що відповідач, всупереч п.2.2.3, 7.2 та 7.3 договору №3 про постачання електричної енергії від 17.08.2009, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує послуги по споживанню електроенергії, внаслідок чого за КП "Житомирводоканал" рахується заборгованість по оплаті активної та реактивної електроенергії.

Представник відповідача згідно відзиву на позовну заяву №25/221 від 28.02.2013 (а.с.98-100 т.1) щодо факту існування заявленої до стягнення заборгованості за послуги з електропостачання за спірний період не заперечив; вказав, що не погоджується лише з розрахунком інфляційних, річних та пені, нарахування яких, на думку відповідача, було проведено з урахуванням часу, коли основний платіж по договору не був прострочений. Крім того, щодо штрафних санкцій відповідач подав клопотання №25/152 від 04.03.2013 (а.с.101-102 т.2) та клопотання №25/317 від 25.03.2013 (а.с.52-54 т.2), згідно яких просив зменшити розмір пені та відстрочити виконання рішення суду строком на шість місяців. Зазначив, що заборгованість утворилася внаслідок невідповідності встановлених тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення фактичним затратам на їх виготовлення. Вказує, що на виконання вимоги п. 4 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 11.06.2012 №517 "Про затвердження порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" (із внесеними змінами та доповненнями), КП "Житомирводоканал" Житомирської міської ради була погашена заборгованість з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення шляхом погашення заборгованості КП "Житомирводоканал" перед позивачем за використану електроенергію, що склалась станом на 01.10.2012. Зауважує, що оскільки встановлення нових, економічно обґрунтованих тарифів, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг затягується, заборгованість КП "Житомирводоканал" перед ПАТ "ЕК "Житомиробленерго", яка виникла станом на 01.12.2012 буде погашена відповідно до вищезазначених порядку та умов. Разом з тим, відповідач повідомляє, що заборгованість Державного бюджету перед КП "Житомирводоканал" з різниці в тарифах станом на 01.02.2013 складає 25 млн. грн.; вказує, що зазначена у позовних вимогах сума заборгованості за електроенергію буде погашена відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України у Постанові № 167 від 20.03.2013.

У зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, а також з метою проведення між сторонами звірки розрахунків, в судових засіданнях 15.04.2013 та 16.04.2013 оголошувались перерви.

Після перерви 16.04.2013 на адресу господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення №25/231 від 16.04.2013 до клопотання про відстрочку виконання рішення господарського суду з додатками (а.с.75-82). Також в судовому засіданні 16.04.2013 представником відповідача було заявлено усне клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків станом на 10.04.2013.

18.04.2013 на адресу суду від КП "Водоканал" надійшло клопотання №25/437 від 18.04.2013 (а.с.86-95), згідно якого відповідач на підтвердження гарантованого погашення в найближчий час заявленого ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" боргу за спожиту електроенергію, просив долучити до справи копію протоколу №4 засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Житомирської області. Наполягав на задоволенні клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду.

В судовому засіданні 18.04.2013 представники позивача проти задоволення клопотання про відстрочку виконання рішення суду заперечили; зокрема, вказали, що на сьогоднішній день ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" є боржником перед енергоринком; що заборгованість КП "Водоканал" постійно збільшується; що відповідач не надав доказів звернення з заявою про розстрочку виконання рішення суду чи реструктуризацію боргу перед позивачем. Крім того, представники позивача висловили свої сумніви щодо погашення заборгованості за спожиту електроенергію шляхом проведення взаємозаліку боргу між підприємствами позивача та відповідача в найближчий час. Просили врахувати наявність кредитних зобов'язань ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" перед іншими господарюючими суб'єктами.

Також на виконання вимог суду, в судовому засіданні 18.04.2013 представником відповідача було подано акт звірки взаєморозрахунків станом на 12.04.2013.

При вирішенні питань щодо прийняття до розгляду заяв від 04.03.2013 та 12.03.2013 (а.с.97 т.1, 38 т.2), поданих позивачем, згідно яких останній зменшує позовні вимоги в частині стягнення послуг за спожиту активну електроенергію до 9032672,68грн., у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми боргу за спожиту активну електричну енергію в розмірі 146844,46грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази надіслання вищевказаних заяв відповідачу; зважаючи на суперечливість документів позивача в частині заборгованості відповідача за спожиту активну електроенергію наявним в них даним, господарський суд не приймає заяви позивача про зменшення позовних вимог до розгляду, та вирішує спір в межах первісно заявлених позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив.

17.08.2009 між Житомирським районом електричних мереж, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом ПАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (позивач/енергопостачальник), та Комунальним підприємством "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (відповідач/абонент) було укладено Договір про постачання електричної енергії №3 (далі - договір (а.с.7-9 т.1)).

У відповідності до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №3 від 17.08.2009, який за своєю правовою природою є договором енергопостачання з додатками до нього.

Відповідно до ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічне положення міститься і у ст.714 ЦК України.

У відповідності до п.2.2.3 договору (із врахуванням редакції Додаткової угоди №1 від 24.02.2012 (а.с.10 т.1)), відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. Розрахунковим періодом вважається період з 01 числа по останній день календарного місяця включно.

За змістом п.2.2.5 договору відповідач також зобов'язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії відповідно до Методики розрахунків плати за перетоки реактивної енергії між постачальником та споживачем.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць, з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше: - 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно.

Наявними в матеріалах справи зафіксованими відповідачем показниками розрахункових електролічильників (а.с.63-92 т.1), виставленими відповідачу рахунками на оплату за активну та реактивну електроенергію (а.с.15-18,19-33 т.1) та рахунками за активну та реактивну електроенергію по Актах №550/551 від 31.10.2012, №609/609 від 30.11.2012, №670/671 від 29.12.2012, №60/61 від 30.01.2013 (а.с.41-62 т.1), виписками з обігової відомості за активну та реактивну електроенергію (а.с.37-39 т.1) підтверджено, що з жовтня 2012 року по січень 2013 року відповідачем було спожито 15100651,01грн. активної електричної енергії та за періоди з серпня 2011 року по червень 2012 року та з жовтня 2012 року по січень 2013 року 677560,98грн. реактивної електроенергії, а разом 15778211,99грн. електроенергії.

Проте, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків відповідач виконав частково, сплативши на рахунок ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" 5921133,88грн. за активну електричну енергію, що не заперечується позивачем та вбачається з інформації щодо оплат КП "Житомирводоканал" за активну електроенергію в період з 01.10.2012 по 01.02.2013 (а.с.49-50), спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету та зведених реєстрів за жовтень, листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року (а.с.127,130-148 т.1, 4,7,10,13,22,25,28,31 т.2).

Частина сплачених відповідачем коштів була зарахована позивачем на підставі рахунків за бездоговірне споживання відповідачем активної електроенергії по Актах №550 від 31.10.2012, №609 від 30.11.2012, №670 від 29.12.2012 та №60 від 30.01.2013 (а.с.41-51,54,57,60 т.1), інша частина коштів зарахована в рахунок погашення заборгованості по оплаті активної електроенергії за минулі періоди, що відповідає п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 та роз'ясненням Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004.

Також, як вбачається з пояснень позивача та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с.96 т.2), в процесі розгляду справи відповідачем частково було оплачено за спірний період заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 51195,46грн. та за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 69096,47грн., а разом - 120291,93грн.

Оскільки вказана сума була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду, провадження у справі в частині стягнення 51195,46грн. боргу за активну електроенергію та 69096,47грн. боргу за реактивну електроенергію, слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, на час розгляду справи в суді заборгованість перед позивачем за вищевказаний період склала 9735882,66грн., з яких: 9128321,68грн. боргу за спожиту активну (9179517,14грн. - 51195,46грн.) та 607560,98грн. (676657,45грн. - 69096,47грн.) - за спожиту реактивну електроенергію (а.с.96,т.2).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за спожиту електроенергію обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 9735882,66грн., з яких: 9128321,68грн. боргу за активну електроенергію та 607560,98грн. - за спожиту реактивну електричну енергію.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених п. 7.3 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком до договору, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно розрахунку позивача (а.с.34 т.1), за період з 08.10.2012 по 31.01.2013, розмір пені становить 200715,07грн.

Однак, при її перерахунку, суд встановив, що, в межах визначеного позивачем періоду нарахування, останнім при визначенні суми пені не було враховано положення п. 7.3. договору та проведення окремих платежів саме на дату їх здійснення та виходячи з призначення платежів, тому її обґрунтовано заявлена сума складає 158452,79грн. У стягненні 42262,28грн. пені слід відмовити.

Разом з тим, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені (а.с.101 т.1), яке обґрунтоване збитковістю підприємства через неплатоспроможність деяких верств населення, а також невідповідністю тарифів за послуги з водопостачання та водовідведення економічно обґрунтованим, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, збитковість діяльності підприємства вбачається з балансу підприємства за 2012 рік (а.с.102-103 т.1). При цьому, наданими до справи документами підтверджується, що відповідач систематично вживає всіх необхідних та залежних від нього заходів для погашення та недопущення зростання заборгованості. Зокрема, про вказане свідчить надані відповідачем копії договорів про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 11.06.2012 №517 від 12.12.2012, 20.11.2012, укладені з метою погашення заборгованості за електроенергію (а.с.149-150 т.1, 1-2,16-17,19-20).

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи специфіку діяльності відповідача, його важливе соціальне значення а також те, що заборгованість виникла внаслідок невідповідності тарифів на водопостачання та водовідведення економічно обґрунтованим, крім того, враховуючи, що до стягнення з відповідача крім пені нараховано 18427,40грн. інфляційних та 40143,01грн. 3% річних, при цьому позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір пені на 50% - до 79226,40грн.

Крім того, позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, нараховано до стягнення з відповідача 18427,40грн. інфляційних (а.с.36 т.1) та 40143,01грн. 3% річних (а.с.35 т.1).

Так, приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок річних, виходячи з дат проведення усіх платежів та їх призначення, суд вважає правомірно нарахованою їх суму 31690,56грн. У стягненні 8452,45грн. 3% річних слід відмовити.

Що стосується інфляційних, то слід зазначити, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Відповідно до Рекомендації Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №6.2.-97р. від 04.04.1997, у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.36 т.1), інфляційні останнім нараховано за період з грудня 2012 року по січень 2013 року на суми боргу 48831,57грн. та 9164866,14грн. відповідно. При цьому, судом встановлено, що позивачем безпідставно та завчасно до суми боргу, яка виникла станом на січень 2013 року, включно заборгованість за цей місяць, оскільки враховуючи умови договору за спожиту електричну енергію за січень 2013 року позивач мав розрахуватись у строк до 07.02.2013 (5 операційних днів з дати отримання рахунку). Крім того, інфляційні нарахування за січень місяць можуть бути нараховані лише у лютому 2013 року.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань на суму боргу 48831,57грн. (заборгованість за жовтень-грудень 2012 року), суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявленою до стягнення сума інфляційних за січень 2013 становить 97,66грн. У стягненні 18329,73грн. інфляційних слід відмовити, оскільки їх заявлено до стягнення безпідставно.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на суму 9846897,28грн., з яких: 9128321,68 грн. боргу за активну електроенергію, 607560,98грн. боргу за реактивну електричну енергію, 79226,40грн. пені, 31690,56грн. 3% річних та 97,66 грн. інфляційних. В стягненні 121488,67грн. пені, 8452,45грн. 3% річних, 18329,73грн. інфляційних слід відмовити. В частині стягнення 51195,46грн. боргу за активну електроенергію та 69096,47грн. боргу за реактивну електроенергію провадження у справі підлягає припиненню за п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

При цьому суд враховує роз'яснення, надані в п.9.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення", згідно якого у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 ст.83 ГПК України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Розглядаючи подане представником відповідача клопотання №25/317 від 25.03.2013 про відстрочку виконання рішення суду строком на шість місяців, до вирішення питання про погашення заборгованості бюджету по різниці в тарифах підприємствам водопостачання і водовідведення у 2013 році (а.с.52-54 т.2), суд враховує наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Пунктом 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Виходячи з вищевикладеного, умовою надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення є наявність виключно виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Тобто, підставою надання відстрочки є не тільки підтверджені належними доказами обставини щодо ускладнення чи об'єктивної неможливості виконання рішення суду, а і винятковість таких обставин.

Причому обов'язок доказування обставин щодо ускладнення чи неможливості виконання рішення покладається на особу, яка звертається із заявою про надання відстрочки чи розстрочки рішення.

Натомість, надані відповідачем докази суд не розцінює як такі, що вказують на існування таких виняткових обставин.

Тяжке фінансове становище підприємства відповідача не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер.

Крім того, при вирішенні питання щодо можливості та необхідності відстрочки виконання рішення судом враховуються інтереси обох сторін, судова практика, яка склалася при розгляді аналогічної справи між тими ж сторонами з тих же підстав (Постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 04.08.2011 у справі №5/5007/7/11), заперечення представників позивача щодо відстрочки виконання рішення суду, а також зменшення судом розміру заявленої до стягнення суми пені.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що наведені відповідачем підстави для відстрочки виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, наявність яких є підставою для відстрочення виконання судового рішення, а тому суд відмовляє в задоволенні вищевказаного клопотання відповідача.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,34,49,69,80,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені до 79226,40грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (10005, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., вул. Черняховського, буд.120, ідент. код 03344065)

на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, Корольовський р-н., вул. Пушкінська, буд.32/8, ідент. код 22048622):

- 9128321,68 грн. боргу за активну електроенергію,

- 607560,98грн. боргу за реактивну електричну енергію,

- 79226,40грн. пені,

- 31690,56грн. 3% річних;

- 97,66 грн. інфляційних;

- 68820,00 грн. судового збору.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 51195,46 грн. боргу за активну електроенергію та 69096,47 грн. боргу за реактивну електроенергію, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

5. В решті позову відмовити.

6. Відмовити в задоволенні заяви Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради № 25/317 від 25.03.2013 про відстрочку виконання рішення суду строком на шість місяців.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.04.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1- в справу