Рішення № 30785031, 04.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5006/48/108/2012 04.04.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Е.К.»

До приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Сивоконь Клим Андрійович

Про стягнення 41008,52 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Щагіна А.А. (за дов.)

від відповідача Стрілко О.В. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Е.К.» до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 41008,52 грн., з яких: 38131,95 грн. пов'язаних зі страховим випадком, 2876,57 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем. Крім того, у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням, відповідач повинен сплатити пеню, право на стягнення якої позивач обґрунтовує приписами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.11.2012 р. порушено провадження у справі №5006/48/108/2012.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.01.2013 р. справу №5006/48/108/2012 передано за підсудністю до господарського суду міста Києва, оскільки місцезнаходженням відповідача є: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40.

Відповідач у наданому суду відзиві проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/5444859 припинив дію 16.06.2012 р. у зв'язку зі смертю страхувальника Сивоконь А.В. (свідоцтво про смерть Сивоконь А.В. від 18.06.2011 р.). Нормативно відповідач посилається на приписи Закону України «Про страхування», відповідно до яких смерть страхувальника є підставою для припинення договору страхування.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

07.11.2011 р. о 20 годині 30 хвилин Сивоконь Клим Андрійович, керуючи в нетверезому стані автомобілем ВАЗ 21121, державний номер АН 7540 ВО, рухався по дорозі мікрорайону Сонячний м. Красноармійська, при в'їзді на ділянку ожеледиці не впорався з керуванням допустив занос і перекидання автомобіля, одночасно пошкодивши автомобілі «DAEWOO NEXIA», державний номер АЕ7781 АС, та ВАЗ 21063, державний номер АН 2389 ВС.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль «DAEWOO NEXIA», державний номер АЕ7781 АС належить на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю «Т.Е.К.».

Згідно з довідкою СУ ГУМВС України в Донецькій області від 19.11.2011 р. дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Сивоконь К.А. пунктів 2.9 «а» та 12.1 Правил дорожнього руху України.

17.11.2011 р. відділом по розслідуванню дорожньо-транспортних пригод СУ ГУМВС України в Донецькій області відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно гр. Сивоконь К.А. за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, на підставі ст. 6 п. 2 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу злочину. У постанові зазначено, що водій Сивоконь К.А., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-21121, державний номер АН7540 ВО, який належить його батьку Сивоконь Андрію Володимировичу, в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, обрав небезпечну швидкість руху без врахування дорожньої обстановки, не впорався з керуванням допустив занос і перекидання автомобіля, одночасно пошкодивши автомобілі «DAEWOO NEXIA», державний номер АЕ7781 АС, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Т.Е.К.», та ВАЗ 21063, державний номер АН2389 ВС, що належить гр. Янковському О.М..

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 15.06.2012 р. у справі № 3/0529/811/2012 встановлена вина Сивоконь К.А. у вчиненні правопорушення, але в притягненні до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП відмовлено у зв'язку з пропуском строку накладення адміністративного стягнення.

На момент вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Сивоконя Клима Андрійовича була застрахована приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» за полісом № ВЕ/5444859 зі строком дії з 02.12.2010 р. по 01.12.2011 р., який було укладено Сивоконем Андрієм Вадимовичем.

14.11.2011 р. позивач повідомив приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про настання страхового випадку.

23.11.2011 р. за зверненням відповідача була проведена оцінка вартості матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля «DAEWOO NEXIA», державний номер АЕ7781 АС. Згідно зі звітом №128/11, складеним оцінювачем Шаровським Олегом Петровичем, вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу, тобто вартість матеріального збитку дорівнює ринковій вартості транспортного засобу - 38131,95 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою виплатити страхове відшкодування.

Відповідачем страхове відшкодування не виплачено.

Обґрунтовуючи відмову у виплаті страхового відшкодування відповідач посилався:

у листі № 647 від 06.04.2012 р. - на відсутність документів, що підтверджують вину застрахованої особи;

у листі № 1445 від 06.08.2012 р. - на відсутність докладної інформації щодо ДТП та пошкоджень автомобіля «DAEWOO NEXIA», державний номер АЕ7781 АС.

Вирішуючи питання щодо настання у позивача права на страхове відшкодування та обов'язку у відповідача нести відповідальність суд виходить з наступного.

За загальним правилом шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України).

У той же час, майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу є об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 5 Закону України від 01.07.2004, № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (статті 1 Закону України від 07.03.1996, № 85/96-ВР «Про страхування»).

Статтею 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Таким чином, у випадку конкуренції норм підлягають застосуванню положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» як спеціального акту.

Страховий поліс є єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору. Внутрішні договори - це договори, які діють виключно на території України.

Надаючи визначення термінам, які вживаються у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», законодавець окремо надав визначення терміну «страхувальники» та «особи, відповідальність яких застрахована». Зокрема, страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу. Особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах.

В свою чергу, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, розмежування даних категорій пов'язано виключно з правами страхувальника як сторони за договором впливати на його умови, однак обсяг захищеності інтересів страхувальника та інтересів інших осіб, відповідальність яких застрахована, є рівною і не залежить від наявності вищевказаного статусу (сторони за договором). В основу визначення даного статусу покладений правовий зв'язок між особою та підставами керування забезпеченим транспортним засобом. Оскільки договір поширюється на всіх осіб, у яких існує вказаний правовий зв'язок, протягом його дії на них поширюється весь обсяг захисту інтересів, який несе договір. Причому, строк дії є складовою даного обсягу.

У зв'язку з цим, оскільки договір стосується не тільки інтересів страхувальника, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містить положень щодо припинення договору внаслідок смерті страхувальника. Даний Закон є спеціальним стовно Закону України «Про страхування», а тому приписи останнього (ст. 28) щодо підстав припинення договору не підлягають застосуванню.

За зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника. Питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів. У зв'язку з цим відсутність доказів притягнення особи до адміністративної відповідальності не свідчить про відсутність вини. Натомість, згідно з наявними матеріалами, ДТП мала місце внаслідок винних дій Сивоконь К.А..

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. Доказів наявності неправомірного володіння Сивоконем К.А. забезпеченим транспортним засобом суду не подано.

Згідно з п. п. 22.1 та 22.2 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

Як зазначено вище, відповідно до звіту № 128/11, складеного оцінювачем Шаровським О.П., розмір матеріального збитку дорівнює ринковій вартості транспортного засобу та становить 38131,95 грн..

У матеріалах справи наявні відповідні документи, що підтверджують повноваження суб'єкта оціночної діяльності Шаровського О.П..

Виключний перелік документів, які подаються страховику для отримання страхового відшкодування потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, визначено у статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Оскільки позивачем надано відповідачу (страховику) всі необхідні для виплати страхового відшкодування документи, згідно з п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Оскільки позивачем подано заяву про виплату страхового відшкодування 21.12.2011 р., відповідач зобов'язаний був здійснити страхове відшкодування до 20 березня 2012 року,

Станом на день розгляду справи страхове відшкодування не виплачено.

Позивач заявив до стягнення 38131,95 грн. страхового відшкодування.

Відповідно до полісу № ВЕ/5444859 франшиза встановлена у розмірі 510 грн..

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

З огляду на викладене, з відповідача підлягає стягненню 37621,95 грн. (38131,95 грн. -510). У стягненні 510 грн. франшизи судом відмовлено.

Таким чином є правомірною та підлягає задоволенню вимога позивача про виплату йому 37621,95 грн. страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення37621.9521.03.2012 - 22.03.201227.7500 %0.042 %*31.8737621.9523.03.2012 - 20.09.20121827.5000 %0.041 %*2806.23За розрахунком суду до стягнення підлягає 2838,09 грн. пені. У стягнення 38,48 грн. пені судом відмовлено.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 37621,95 грн. боргу, 2838,09 грн. пені. В іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код 20602681) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Е.К.» (49127, м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 14 літ. «А», код 31035379) 37621,95 грн. боргу, 2838,09 грн. пені, 1587,97 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення підписано 17.04.2013 р.

Суддя С. А. Ковтун