Постанова № 30783750, 13.02.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 р. Справа № 804/703/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенко П.О, при секретарі судового засідання Ставицькому О.В.., за участю представника позивача - Біднягіної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрспецремонт»

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції

Дніпропетровської області Державної податкової служби

про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-

рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Днепрспецремонт» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000063200 та № 0000053200 від 11.12.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань підтвердження господарських відносин з ПП «Укрпищепром» (код ЄДРПОУ 25533192) за серпень, вересень 2010 року, ТОВ «НВФ «Іріда» (код ЄДРПОУ 37057419) за жовтень 2011 року. За результатами перевірки було складено Акт від 23.11.2012 року за № 641/222/31256586 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Днепрспецремонт» (код ЄДРПОУ 31256586), документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку з ПП «Укрпищепром» (код ЄДРПОУ 25533192) за серпень, вересень 2010 року, ТОВ «НВП «Іріда» (код ЄДРПОУ 37057419) за жовтень 2011 р.» (далі - Акт перевірки). На підставі Акту були прийняті податкове повідомлення - рішення № 0000063200 від 11.12.2012 р., згідно якого встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України та нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 448 331,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 224 165,50 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000053200 від 11.12.2012 р., згідно якого встановлено порушення позивачем пп. 135.5.11, пп. 135.5.14 п.135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, пп. 138.1.1, п. 138.1 п ст. 138, пп.139.1.1, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 569 797,00 грн., та штрафними санкціями 275 625,00 грн.

Позивач зазначає, що ним було сформовано податковий кредит з ПДВ та валові витрати з податку на прибуток на підставі Договору № 7 субпідряду на будівництво від 01.08.2010 р. з ПП «Укрпищепром» (підрядник) за період серпень-вересень 2010 р. та на підставі придбання в ТОВ «НВФ «Іріда» (постачальник) запчастин для вантажних автомобілів за жовтень 2010 р., що підтверджується первинними документами, необхідними для формування податкового кредиту згідно вимог ст. ст. 187, 198 ПК України та формування валових витрат згідно вимог ст.ст. 14, 139 ПК України, в тому числі документами щодо виконання робіт ПП «Укрпищепром» за договором підряду та документами щодо використання придбаних запчастин в ТОВ «НВФ «Іріда» у власній господарській діяльності. Тому висновки відповідача про порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 662, 655 та 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення зазначених правочинів вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, позивач вважає недоведеними, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Також, позивач зазначає, що висновки відповідача щодо правопорушень позивача в Акті перевірки зроблені виключно на підставі актів перевірки його контрагентів ПП «Укрпищепром» та ТОВ «НВФ «Іріда».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим, справу згідно положень ст. 128 КАС України розглянуто без участі відповідача.

Відповідно до Акту перевірки вбачається, що згідно актів перевірок контрагентів позивача ПП «Укрпищепром» та ТОВ «НВФ «Іріда» було встановлено недійсність господарських операцій між ПП «Укрпищепром», ТОВ «НВФ «Іріда» та їх контрагентами, через що, відповідачем зроблено висновки нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання від контрагентів ПП «Укрпищепром» та ТОВ «НВФ «Іріда» до них, а потім до позивача та зроблено висновок про юридичну дефектність первинних документів, складених від імені ПП «Укрпищепром» та ТОВ «НВФ «Іріда» на адресу позивача виключно для надання податкової вигоди позивачу. У зв'язку з чим відповідач зробив висновок про недодержання позивачем в момент вчинення правочинів з ПП «Укрпищепром» та ТОВ «НВФ «Іріда» вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому в позивача відсутні підстави формування податкового кредиту та валових витрат, та згідно чого були винесені податкові повідомлення - рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (надалі - Наказ № 88), первинні документи складаються на бланках типових форм затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Відповідно до пп. 14.1.27. п.14.1. ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно зазначених норм для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту за угодами позивача з ПП «Укрпищепром» та ТОВ «НВФ «Іріда» необхідно підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, зокрема належно оформленими податковими накладними, документами, що підтверджують використання придбаних товарів (послуг) в господарської діяльності позивача.

Для підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем були надані наступні документи:

- За Договором № 7 субпідряду на будівництво від 01.08.2010 р. з ПП «Укрпищепром»: копія договору субпідряду на будівництво від 01.08.2010 року № 7 з ПП «Укрпищепром»; копії Актів приймання виконаних будівельних робіт: № 1 за серпень 2010 року, № 1 за вересень 2010 року; № 2 за вересень 2010 року; копії податкових накладних: № 54 від 27.08.2010 року; № 125 від 30.09.2010 року; копія Акту приймання-передачі векселя № 1/02 від 28.02.2011 року; копія простого векселю серія АА 1092986; виписка по рахунку: контрагент ПП «Укрпищепром»; картка субконто: Контрагент ПП «Укрпищепром»; копії виписок по рахунку за здійсненими платежами з ПП «Укрпищепром» (№ 271 від 13.08.2010 р., № 312 від 25.08.2010 р., № 358 від 20.09.2010 р., № 357 від 20.09.2010 р.. № 382 від 30.09.2010 р.); копія розрахунку вартості будівельно-монтажних робіт; копія контракту № 1511 від 18.03.2011 р. на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті між ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ТОВ «Днепрспецремонт».

- За угодами з ТОВ «НВФ «Іріда»: копії рахунків - фактур: контрагент ТОВ «НВФ «Іріда»; копії податкових накладних № 137 від 20.10.2011 року та № 139 від 20.10.2011 року; копії видаткових накладних № ИД-3110002 від 31.10.2011 року та № ИД-311008 від 31.10.2011 року; виписка по рахунку: контрагент ТОВ «НВФ «Іріда»; копія виписки по рахунку (контрагент ТТОВ «Іріда») № 561 від 20.10.2011 р., № 560 від 20.10.2011 р., № 559 від 20.10.2011 р.; копія витягу з книги реєстрації довіреностей, копія відомості про нарахування амортизації за 4 квартал 2011 р., копія акту списання запчастин № 1/31-10 від 31.10.2011 р.; копія договору фінансового лізингу № 69 АФ-11 від 11.08.2011 р. з додатками № 1, 2, 3; копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ р.н. АЕ9743ЕО, 2008 р.в. марки HOWO; копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ р.н. АЕ0000246, 2007 р.в. марки HOWO.

Також, позивачем були надані копія ліцензії серії АВ № 512562 (на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури) та копія додатку до даної ліцензії.

Дослідивши зазначені документи суд встановив правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за угодами з ПП «Укрпищепром» та ТОВ «НВФ «Іріда» згідно норм ПК України.

Щодо висновків відповідача в Акті перевірки про те, що позивачем в момент вчинення правочинів з ПП «Укрпищепром» та ТОВ «НВФ «Іріда» були недодержані вимоги, які спрямовані на реальне настання правових наслідків за даними правочинами згідно ч.5 ст. 203, ч 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 662, 655 та 656 ЦК України, що вказує на визнання відповідачем даних правочинів недійсними, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 203 ЦК України:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідач в Акті перевірки позивача не зазначив жодного судового рішенняпро визнання правочинів, укладеними позивачем, недійними згідно вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України.

Враховуючи викладене та відповідно до досліджених судом доказів, згідно яких суд встановив правомірність формування валових витрат та податкового кредиту позивачем, суд визнає необґрунтованими висновки відповідача в Акті перевірки про те, що позивачем не були додержані вимоги до правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до Акту перевірки (стор. 3 Акту перевірки) висновки відповідача про недійсність правочинів позивача з ПП «Укрпищепром» та ТОВ «НВФ «Іріда» зроблені на підставі даних комп'ютерних баз державної податкової служби, системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, електронних реєстрів податкових накладних, даних актів перевірки контрагентів ПП «Укрпищепром» (акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки) та ТОВ «НВФ «Іріда» (акт про неможливість проведення зустрічної звірки), згідно яких було встановлено нікчемність господарських операцій між ПП «Укрпищепром», ТОВ «НВФ «Іріда» та їх контрагентами.

Відповідно до Акту перевірки судом встановлено, що первинні документи по правочинам позивача з ПП «Укрпищепром» та ТОВ «НВФ «Іріда» відповідачем до уваги взяті не були.

Згідно Акту перевірки відповідачем не доведено, що контрагенти ПП «Укрпищепром» надавали останньому послуги, які пов'язані з послугами, які надавало ПП «Укрпищепром» позивачу за Договором № 7 субпідряду на будівництво від 01.08.2010 р., так само відповідачем не доведено, що контрагенти ТОВ «НВФ «Іріда» реалізували останньому той самий товар, що був реалізований ТОВ «НВФ «Іріда» позивачу.

У зв'язку з чим, зроблені відповідачем висновки щодо нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання від контрагентів ПП «Укрпищепром» та ТОВ «НВФ «Іріда» до них а потім до позивача суд визнає необґрунтованими.

Аналогічної позиції дотримується також Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» та інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»

Відповідно до Акту перевірки встановлено, що відповідач, з одного боку, робить висновки недійсності правочинів укладених позивачем з ПП «Укрпищепром» та ТОВ «НВФ «Іріда» на підставі ч.5 ст. 203, ч 1, 2 ст. 215 ЦК України (стор. 22 Акту перевірки) та, з іншого боку, робить висновки щодо недійсності правочинів з ПП «Укрпищепром» та ТОВ «НВФ «Іріда» на підставі ст. 228 ЦК України (стор. 19 Акту перевірки), що суперечить один одному, не може бути застосовано одночасно та вказує на необґрунтованість даних висновків, оскільки правочини на підставі ч.5 ст. 203, ч 1, 2 ст. 215 ЦК України недійсними визнаються судом, а недійсність правочинів на підставі ст. 228ЦК України встановлена законом і не потребує судового рішення. Також підстави визнання правочинів недійсними за вказаними нормами є різними.

Суд визнає необґрунтованими висновки відповідача в Акті перевірки (стор. 21 Акту перевірки) про те, що за угодами позивача з ПП «Укрпищепром» та ТОВ «НВФ «Іріда» відсутній факт придбання товарів чи послуг, що свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та ПП «Укрпищепром» та ТОВ «НВФ «Іріда», оскільки зазначене відповідачем спростовується наданими позивачем первинними документами.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до встановлених обставин, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків, зроблених в Акті від 23.11.2012 року за № 641/222/31256586, а тому податкові повідомлення-рішення № 0000063200 та № 0000053200 від 11.12.2012 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрспецремонт» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 11.12.2012 р. за № 0000063200 про застосування до ТОВ «Днепрспецремонт» збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на додану вартість у розмірі 448331,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 224165,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 11.12.2012 р. за № 0000053200 про застосування до ТОВ «Днепрспецремонт» збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 569797,00 грн. та штрафних санкцій 275625,00 грн.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Днепрспецремонт» здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривня 00 копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 18.02.2013 р.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 18.02.2013 р. Суддя П.О.Борисенко П.О.Борисенко