Рішення № 30780417, 15.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р.Справа № 922/915/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Адамс-Трейд", м. Харків до ТОВ "Золочівська аграрна компанія", с. Олександрівка про стягнення 316 077,23грн. за участю представників сторін:

позивача - Філатов П.А., дов. б/н від 13.12.12 р.;

відповідача - Сімакова В.Г., дов. б/н від 22.03.13 р. та Говтвяниця М.В., дов. б/н від 22.03.13 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 300 000,00грн., збитки від інфляції в розмірі 10 166,47грн., 3% річних в розмірі 7 586,29грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору. Окрім того, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача.

08.04.13р. позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, на підставі чого, у зв'язку з перерахунком сум 3% річних та збитків від інфляції, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 300 000,00грн., збитки від інфляції в розмірі 8 427,26грн., 3% річних в розмірі 8 523,27грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

В судовому засіданні 08.04.13р., в порядку ст.77 ГПК України, було оголошено перерву до 15.04.13р. для надання позивачу додаткового часу для уточнення розрахунку. Після перерви судове засідання продовжено.

Позивач 11.04.13р. звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 300 000,00грн., збитки від інфляції в розмірі 7 504,64грн., 3% річних в розмірі 8 572,59грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Суд зазначає, що з суті наданої позивачем заяви, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що дана заява, за своєю правовою природою, є одночасно заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції та заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, вправі до прийняття рішення по суті спору зменшити або збільшити розмір позовних вимог, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана заява приймається судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні визнає наявність заборгованості в розмірі 300 000,00грн., однак проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем було передано відповідачу товар не в повному комплекті, чим, з боку позивача, порушено умови договору купівлі-продажу № 027/ХВ від 07.12.10р. На підставі зазначеного просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

07.12.10р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адамс-Трейд" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Золочівська аграрна компанія" (відповідач у справі), було укладено договір купівлі-продажу № 027/ХФ (далі договір) відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, ціна, кількість і асортимент якого визначаються в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а відповідач оплатити та прийняти товар на умовах даного договору.

Частиною першою ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Частиною 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Сторони пунктом 3.4 договору погодили, що за умови вчасного виконання відповідачем умов, передбачених п.3.3 договору, позивач в термін до 25.05.11р. передає відповідачу товар та необхідні документи для встановлення товару на облік в органах Держтехнагляду, про що між сторонами складається, датується та підписується Акт приймання-передачі документів, який є невід'ємною частиною договору.

За приписами ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач, відповідно до умов договору (п.3.3), зобов'язався здійснити оплату вартості товару наступним чином:

- до 15.12.10р. в розмірі 200 000,00грн.;

- до 15.03.10р. в розмірі 100 000,00грн.

Залишок вартості товару в сумі 900 000,00грн., згідно п.3.5 договору (в редакції, що була погоджена сторонами п. 3 додаткової угоди до договору від 21.06.12р.), відповідач зобов'язався сплатити згідно наступного графіку платежів:

- по 01.07.12р. в розмірі 100 000,00грн.;

- по 01.08.12р. в розмірі 200 000,00грн.;

- по 01.09.12р. в розмірі 300 000,00грн.;

- по 01.10.12р. в розмірі 300 000,00грн.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач, на виконання умов договору, 05.04.11р. поставив відповідачу товар, погоджений сторонами у специфікації до договору (додаток № 1 до договору, а.с. 12), а саме комбайн зернозбиральний "ACROS-530" в комплектації: двигун ЯМЗ-236БК, подрібнювач-розкидач, кондиціонер, підігрівач кабіни, компресор, жниварки - 6,0 м., візок для транспортування жниварки, загальною вартістю 1 200 000,00грн., за виключенням платформи - підбирача.

Факт поставки товару підтверджується актом приймання-передачі товару від 05.04.11р. (а.с.13), видатковою накладною на перевезення від 05.04.11р. (а.с.58), належним чином оформленими та підписаними сторонами.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що сторонами у п. 2 додаткової угоди до договору від 21.06.12р. (а.с. 14) було погоджено, що платформа - підбирач буде передана відповідачу лише після повної оплати переданого за договором товару у строки, погоджені сторонами у договорі.

Тому суд не приймає заперечення відповідача, стосовно того, що в нього не виникло зобов'язань з оплати за поставлений за договором товар, оскільки йому не було передано платформу - підбирач.

Також суд не приймає заперечення відповідача стосовно того, що погоджені сторонами у додатковій угоді до договору від 21.06.12р. умови не застосовуються, відповідно до п. 4 даної угоди, яким передбачено, що у разі порушення відповідачем термінів оплати менше ніж на 20 днів, наслідки цієї додаткової угоди не застосовуються. А тому, на думку відповідача, не діє і п. 2 додаткової угоди щодо передання платформи - підбирача на користь відповідача лише після повної сплати ним залишку коштів у розмірі 900 000,00грн.

Судом встановлено, що п. 3 додаткової угоди до договору від 21.06.12р. сторони передбачили відповідальність позивача у разі неналежного виконання ним умов договору, стосовно строків оплати.

Та, відповідно, п. 4 цієї додаткової угоди сторони погодили, що у разі порушення відповідачем термінів оплати менше ніж на 20 днів, наслідки, передбачені п. 3 цієї додаткової угоди, не застосовуються.

Тобто зазначеним пунктом сторони погодили лише не застосування наслідків, передбачених п. 3 цієї угоди, а не всіх умов, що передбачені нею.

Таким чином, відповідачем не повно викладається зміст п. 4 додаткової угоди до договору, що призводить до невірного тлумачення умов договору.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав неналежним чином, за отриманий товар розрахувався частково та не своєчасно, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 300 000,00грн., яка до теперішнього часу є несплаченою.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 300 000,00грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних в сумі 8 572,59грн. та збитки від інфляції в сумі 7 504,64грн.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду жодних доказів, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд дійшов висновку, що клопотання щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах стягуваної суми є необґрунтованим, тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.7 ст.6 Закону України "Про судовий збір" розподіл судового збору здійснюється відповідно до процесуального законодавства.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України.

Оскільки спір до суду доведено з вини відповідача в наслідок його неправомірних дій, судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру в розмірі 6 355,06грн. покладається на відповідача.

Що стосується судового збору в розмірі 1 720,50грн., який сплачено позивачем за подачу заяви про забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/704/2012 від 23.05.12р. "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір", розподіл сум судового збору здійснюється між сторонами за правилами статті 49 ГПК України у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

На підставі викладеного, судовий збір в розмірі 1 720,50грн. за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.509, 526, 530, 610, 612, 625, 662, 655, 692 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 66, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівська аграрна компанія", код ЄДРПОУ 36222279 (62214, Харківська область, Золочівський район, с.Олександрівка, вул. Чадунелі,38, відомості про рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамс-Трейд", код ЄДРПОУ 34494628 (61058, м. Харків, вул. Данілевського, 27, кв. 11, відомості про рахунки відсутні) - 300 000,00грн. основного боргу, 7 504,64грн. збитків від інфляції, 8 572,59грн. 3% річних, 6 355,06грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.04.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.