Постанова № 30772391, 17.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 5009/3129/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Мелітополь Запорізької областіна постановувід 28.11.2012 р. Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 5009/3129/12 господарського суду Запорізької областіза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Мелітополь Запорізької областідотовариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод "Атманай", с.Атманай Якимівського району Запорізької областіпростягнення 177 510 грн. 00 коп. в судовому засіданні взяли участь представники:

фізичної особи-підприємця ОСОБА_4ОСОБА_5, довір.,ТОВ "Племзавод "Атманай"Білецький О.В., довір.,ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.09.2012 року (суддя - А.О. Науменко), що прийняте у справі № 5009/3129/12, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - Позивач, Підприємець) до товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод "Атманай" (далі -Відповідач, Товариство) про стягнення 177 510 грн. 00 коп. задоволені: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 177 510 грн. 00 коп. заборгованості, а також вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із цим рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Племзавод "Атманай" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 19.09.2012 року та винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2012 року (головуючий суддя - Скакун О.А., судді: Колядко Т.М., Принцевська Н.М.) апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду Запорізької області від 19.09.2012 року скасовано, в задоволенні позову Підприємця до Товариства про стягнення 177 510 грн. 00 коп. заборгованості відмовлено.

Не погоджуючись з такою постановою апеляційного суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2012 року.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 92, 204, 214, 215, 241, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу, місцевий суд встановив, що поставка товару за цим договором підтверджується актом здачі-приймання, Відповідачу був направлений рахунок для оплати цього товару, однак докази розрахунків Товариством за товар перед Підприємцем відсутні. Позовні ж вимоги відповідають і умовам згаданого договору, і вимогам законодавства.

Скасовуючи це рішення, апеляційний суд вказав, що договір, за яким заявлені вимоги про стягнення у даній справі, містить дві різні дати його укладення, особа, що підписала цей договір, не мала повноважень на такі дії та заперечує цей факт. Також, апеляційний суд вказав, що видаткова накладна, на яку послалися, як на підтвердження факту поставки товару, не містить посилання на відповідний договір та в ній відсутні відомості стосовно особи, яка отримала від імені Товариства товар. Також апеляційний суд вказав на відсутність довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а директор Відповідача в заяві пояснив, що у період виконання зазначеного договору не видавав вказані довіреності.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними висновками апеляційного суду, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права та з невірним застосуванням норм матеріального права.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Аналізуючи обставини виконання укладеного між Підприємцем та Товариством договору купівлі-продажу 05/03 від 21.12.2009 року, апеляційний суд послався на оригінали як самого договору, так і оригінали документів стосовно його виконання (видаткова накладна, специфікація, протокол погодження ціни, акт здачі-приймання від 29.12.2009 року - а.с. 69-75), дійшовши при цьому висновку про відсутність належних доказів виконання договору. Також, апеляційний суд, оцінюючи обставини укладення вказаного договору послався на пояснення та докази стосовно повноважень особи, яка підписала цей договір від імені Товариства (а.с. 55-58).

Слід звернути увагу на те, що вказані документи були надані Товариством лише на стадії апеляційного провадження, а Відповідач не забезпечував явку свого представника в судові засідання в першій інстанцій (а.с. 26, 27, 31-34), незважаючи на те, що його належним чином було повідомлено про ці судові засідання (а.с. 1, 20, 27).

Однак, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 101 ГПК України послався на відповідні документи, як на докази, та прийняв їх до уваги, не надавши правову оцінку обставинам та причинам, за яких такі документи не були надані суду першої інстанції, та чому ці докази прийняті, як такі, апеляційним судом.

На підставі викладеного суд касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанції стосовно укладення договору між сторонами неналежною особою з боку Товариства, непідтвердженності належними доказами факту виконання Підприємцем зазначеного договору та, відповідно, його подальшого схвалення після укладення, є такими, що зроблені з порушенням норм ГПК України.

Також слід зазначити, як встановив апеляційний суд, що всі докази були надані в оригіналах, у тому числі із оригінальними відбитками печатки Товариства (і на договорі від 21.12.2009 року, і на видатковій накладній, і на специфікації, а також на протоколі погодження ціни та акті здачі-приймання). Однак, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у зв'язку із недоведеністю належними документами факту виникнення правовідносин між сторонами за згаданим договором, факту поставки товару за ним та, відповідно, виникнення у Товариства перед Підприємцем відповідних зобов'язань, апеляційний суд, надаючи правову оцінку цим оригінальним доказам, між тим не врахував оригінальність відбитків печаток саме Товариства на таких доказах.

Що ж до доводів апеляційного суду стосовно неправомірності укладення між сторонами договору купівлі-продажу 05/03 від 21.12.2009 року з посиланням на те, що ця угода укладена з боку Товариства неуповноваженою на те особою (ОСОБА_7), та заперечення факту подальшого схвалення цієї угоди через неприйняття у якості належних доказів її виконання, копій документів, що були надані як Позивачем в першій інстанції, так і оригіналів - Відповідачем (в апеляційній), касаційний суд вважає такі доводи саме у даній справі неналежними та зазначає наступне.

Так, предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу 05/03 від 21.12.2009 року. Однак, сам договір, правомірність його укладення або виконання, доведеність його подальшого схвалення Товариством не були предметом спору, відповідні вимоги у визначений ГПК України спосіб (шляхом подачі зустрічного або окремого позову) не заявлялись, а відповідні обставини судом не встановлювались. При цьому, судами не були застосовані і повноваження, передбачені нормами п. 1 ст. 83 ГПК України.

Поряд з цим, касаційний суд погоджується із висновками місцевого суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, як з правомірними, обґрунтованими та такими, що зроблені у відповідності до обставин справи та з вірним застосуванням норм ГПК України та ст.ст. 525, 526, 530, 632, 691 Цивільного кодексу України.

За таких обставин та користуючись повноваженнями, передбаченими нормами п. 6 ст. 1119 ГПК України, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як незаконна, а скасоване нею рішення суду першої інстанції - залишенню в силі, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 525, 526, 530, 632, 691 Цивільного кодексу України та ст.ст. 83, 101, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2012 р. у справі № 5009/3129/12 скасувати.

3. Рішення господарського суду Запорізької області від 19.09.2012 року у справі № 5009/3129/12 залишити в силі.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О. Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 18.04.2013 року.