Постанова № 30772388, 18.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Справа № 7/5005/9336/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.,

за участю представників: позивача - Халіної А.О.

відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2013 року у справі Господарського суду Дніпропетровської області №7/5005/9336/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" про стягнення 404 341,48 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення 404 341,48 грн. за договором купівлі-продажу природного газу №14/2410/11 від 30 вересня 2011 року, у тому числі, основний борг у розмірі 294,64 грн., 49 953,19 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 28 773,09 грн., пеня у розмірі 146 986,34 грн., 7% штрафу, що становить 178 334,22 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2012 року (суддя - Коваль Л.А.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у сумі 146 986 грн. 34 коп., штраф у сумі 178 334 грн. 22 коп., 3% річних у сумі 28 773 грн. 09 коп., інфляційні втрати у сумі 15 559 грн. 01 коп., витрати на оплату судового збору у сумі 7 392 грн. 98 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2013 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2012 року змінено.

Абзац другий резолютивної частини рішення постановлено викласти в наступній редакції: "Стягнути з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (51914, Дніпропетровська область,м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, буд. 168, ідентифікаційний код 03342573) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню у сумі 73 493 грн. 17 коп., штраф у сумі 89 167 грн. 11 коп., 3% річних у сумі 28 773 грн. 09 коп., інфляційні втрати у сумі 15 559 грн. 01 коп., витрати на оплату судового збору у сумі 4 124 грн. 28 коп.". В іншій частині рішення залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Приймаючи постанову про зміну рішення місцевого господарського суду в частині зменшення пені та 7% штрафу, що підлягають стягненню з відповідача на 50%, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір збитків позивача не є доведеним, заборгованість на час звернення до суду відсутня, а з розрахунку пені та штрафу (а.с.13-17) вбачається, що кількість днів прострочення з боку відповідача є незначною - від 1 до 14 днів, лише за оплату залишку заборгованості в розмірі 5 696 грн. 77 коп. прострочення становить 109 днів. Крім того, суд врахував матеріальне становище відповідача, який надав докази про наявність заборгованості споживачів послуг комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" в сумі 177 941 600 грн. (а.с.29 том 2).

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційної інстанції, скаржник просить її скасувати у повному обсязі посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 вересня 2011 року НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (покупець) уклали договір № 14/2410/11 на купівлю-продаж природного газу, згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (далі - договір, а.с. 18-23 т.1).

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Розглядаючи справу та оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суди встановили, що у період з жовтня-грудня 2011 року, січня-квітня 2012 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 31 202 737, 03 грн., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу, проте обов'язки по оплаті відповідачем вчасно виконані не були, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 294 грн. 64 коп.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено апеляційною інстанцією, на час звернення позивача з позовом заборгованість за отриманий газ в розмірі 294 грн. 64 коп. була відсутня, сплачена відповідачем 18 вересня 2012 року, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 93 том 1.)

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності п. 7.2 Договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обґрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 28 773 грн. 09 коп.

Поряд з цим судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з законним висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції про часткове задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 15 559 грн. 01 коп., з огляду на те, що позивачем допущено арифметичну помилку при їх визначені.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, суд апеляційної інстанції, правильно вважав за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача пені та 7% штрафу від належних до стягнення сум на 50% та стягнув з відповідача на користь позивача пені у сумі 73 493,17 грн. та штрафу у розмірі 89 167,11 грн., відмовивши позивачеві в решті частині стягнення суми пені та 7% штрафу.

При прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам і прийняв законну постанову, яку необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2013 року залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В.Палій