Рішення № 30766885, 11.04.2013, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 0805/6855/2012

Провадження № 2/314/198/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.04.2013 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі головуючого: судді Беспалько Т.Д., при секретарі Печенкіної В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «ОСОБА_2 Аваль», Товариства з обмеженою відповідальністю «В.В.С.», приватного нотаріуса ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору, виключення запису про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна та встановлення іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

До Вільнянського районного суду Запорізької області звернувся ОСОБА_1 з вищезазначеною позовною заявою до ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «ОСОБА_2 Аваль», ТОВ «В.В.С.», приватного нотаріуса ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору із застосуванням наслідків недійсності вказаного правочину, виключення запису про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна та встановлення іпотеки.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував наступними доводами.

Так, в забезпечення виконання грошових зобовязань ТОВ «В.В.С.»,

що випливають з кредитного договору №010/02-19/16 від 21.01.2011р., між ОСОБА_1 та ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «ОСОБА_2 Аваль» 24.01.2011р. укладено іпотечний договір

№12/02-19/16/2, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано у реєстрі за № 130 та накладено заборону відчуження зазначеного у договорі майна житлового будинку

№1/2 (один/два) по вулиці Омельченко у с. Вільноандріївка Вільнянського району, Запорізької області, вказану заборону зареєстровано в реєстрі за №131.

Власником житлового будинку за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с. Вільноандріївка, вул. Омельченко, б. 1/2, є Позивач, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 07.11.2006р. приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за реєстровим номером 3162, який зареєстрований 07.11.2006р. в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Орендним підприємством Запорізьке міжміським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі

№1 за реєстровим №171 номер витягу 12451078, реєстраційний номер 13280349.

Вказане майно є обєктом права спільної сумісної власності, а тому, при укладенні вищезазначеного іпотечного договору, обовязковою його умовою повинна була бути нотаріально посвідчена згода його громадянської дружини ОСОБА_5.

Посилаючись на норми ч.1, 5 Постанови №9 Пленуму ВСУ від 06.11.2009р., ст.ст.60-61, 63, 65, 74 Сімейного кодексу України, ст.ст.202-204, 215-216, 236 ЦК України, просив вказаний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідачі в суді позов не визнали.

Вислухавши пояснення Позивача, представника Позивача та Відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено в судовому засіданні та вбачається із матеріалів справи в забезпечення виконання грошових зобовязань Товариства з обмеженою відповідальністю «В.В.С.», що випливають з кредитного договору №010/02-19/16

від 21.01.2011р., між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції

АТ «ОСОБА_2 Аваль» 24.01.2011р. укладено іпотечний договір №12/02-19/16/2, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано у реєстрі за №130 та накладено заборону відчуження зазначеного у договорі майна житлового будинку №1/2 (один/два) по вулиці Омельченко у с. Вільноандріївка Вільнянського району, Запорізької області, вказану заборону зареєстровано в реєстрі за №131.

Власником житлового будинку за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с. Вільноандріївка, вул. Омельченко, б. 1/2, є Позивач, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 07.11.2006р. приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за реєстровим номером 3162, який зареєстрований 07.11.2006р. в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Орендним підприємством Запорізьке міжміським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі

№1 за реєстровим №171 номер витягу 12451078, реєстраційний номер 13280349.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЗУ «Про іпотеку» від 05.06.2003р. №898-IV, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст.4 ЗУ «Про іпотеку», обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотеко держателя.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, що в період часу з вересня 2006 року і по січень 2013 року ОСОБА_1 постійно проживав у громадянському шлюбі з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з якою вони спільно виховують їхню малолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 Як вбачається з матеріалів справи обєкт іпотеки житловий будинок, розташований за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с. Вільноандріївка, вул. Омельченко, б. 1/2, був придбаний ОСОБА_1 вже в період його спільного проживання, ведення побуту з ОСОБА_5 та з метою та майбутнього виховання дитини.

Відповідно до положень ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч.1 ст.61 Сімейного кодексу України, обєктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

04.03.2013 рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визначення частки права особистої приватної власності у майні, що є обєктом права спільної сумісної власності, а саме розподіл майна, придбаного у час спільного проживання їх як подружжя, житловий будинок, розташований за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с. Вільноандріївка, вул. Омельченко, б. 1/2, поміж іншого майна, був визнаний сумісною власністю.

Відповідно до ч.1 ст.65 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Згідно з нормами ч.3 вказаної статті, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до приписів ст.74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є обєктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Приписи Сімейного кодексу України щодо обовязкового надання письмової згоди на здійснення операцій з нерухомим майном, що перебуває у спільній сумісній власності узгоджуються з ч.1 ст.6 ЗУ «Про іпотеку», згідно з якою майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників.

Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Таким чином, вказане нерухоме майно (житловий будинок) є обєктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а тому, при укладенні іпотечного договору №12/02-19/16/2 від 24.01.2011р. обовязково повинна була бути отримана згода від неї на укладення даного договору. Крім того, вказана згода повинна була бути нотаріально посвідчена, оскільки іпотечний договір підлягав обовязковому нотаріальному посвідченню.

Вказані вимоги при укладенні іпотечного договору №12/02-19/16/2 від 24.01.2011р. між ОСОБА_1 та Запорізькою обласною дирекцією АТ «ОСОБА_2 Аваль» виконані не були.

Однією з підстав припинення іпотеки, передбаченою ст.17 ЗУ «Про іпотеку», є визнання іпотечного договору недійсним

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.2 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. №1952-IV, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

В розумінні ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з нормами ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладені обставини, які підтверджуються матеріалами справи та нормативно обґрунтовуються положеннями діючого законодавства України, іпотечний договір №12/02-19/16/2 від 24.01.2011р., укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «ОСОБА_2 Аваль» слід визнати недійсним.

Також, слід скасувати в Державному реєстрі іпотеки запис №130 про державну реєстрацію іпотечного договору №12/02-19/16/2 від 24.01.2011р.; скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис №131 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за іпотечним договором №12/02-19/16/2 від 24.01.2011р.

Що стосується вимоги Позивача про застосування наслідків недійсності іпотечного договору №12/02-19/16/2 від 24.01.2011р., то вказана позовна вимога не підлягає задоволенню, з огляду на наступні обставини.

Так, відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з положеннями ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.1 Постанови №9 Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року №1023-ХII Про захист прав споживачів, Законом України від 6 жовтня 1998 року №161-XIV Про оренду землі та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Згідно з п.5 ч.5 Постанови №9, відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Слід зазначити, що за вказаним правочином фактична передача нерухомого майна (житлового будинку) не відбулась, а отже і відсутні правові підстави для застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, щодо повернення виконаного в натурі.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 209,212-215 ЦПК України, ст.ст. 60,61,63,65,74 СК України, ст.ст. 202-204,215-216, 236 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «ОСОБА_2 Аваль», Товариства з обмеженою відповідальністю «В.В.С.», приватного нотаріуса ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору № 12/02-19/16/2 від 24.01.2011 року, виключення запису про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна та встановлення іпотеки задовольнити частково.

Визнати недійсним іпотечний договір №12/02-19/16/2 від 24.01.2011р., укладений між ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1, адреса: 69054, АДРЕСА_1) та Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909, адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9) в особі Запорізької обласної дирекції АТ «ОСОБА_2 Аваль» (код ЄДРПОУ 23794014, МФО 313827, адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Тургенєва, 29).

Скасувати в Державному реєстрі іпотеки запис №130 про державну реєстрацію іпотечного договору №12/02-19/16/2 від 24.01.2011р.

Скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис №131 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за іпотечним договором №12/02-19/16/2 від 24.01.2011р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Т.Д. Беспалько

11.04.2013