Постанова № 30765720, 10.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2703/12823/2012

10.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, договір від 15.01.2013,

від відповідача: Тищенко Олександр Миколайович, довіреність № 1520 від 26.03.2013,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м.Севастополя (суддя Кукурекін К.В.) від 26.12.2012 у справі № 2703/12823/2012

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя (вул.Леніна, 66, м.Севастополь, 99011)

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ленінського районного суду м.Севастополя (суддя Кукурекін К.В.) від 26.12.2012 в задоволенні адміністративного позову відмовлено (арк.с.12).

Рішення суду мотивовано тим, що з 01.01.2008 нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку незастрахованим та застрахованим особам регулюється Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"; відповідачем правильно було призначено позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 130,00грн. на місяць відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" №1751 від 27.12.2001.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_2, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (арк.с.15-19).

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, так як зміни, внесені до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" визнані неконституційними, у зв'язку з чим позивач має право на отримання допомоги в розмірі не менш ніж прожитковий мінімум, встановлений для дітей до 6 років.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати по мотивам, викладеним в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив в її задоволенні відмовити, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, надав письмові заперечення на апеляційну скаргу (арк.с.41).

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк.с.6), перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя як особа, застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування (арк.с.39, 40), має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 43 Закону № 2240-III.

Однак ця допомога призначена та виплачується позивачу відповідно до положень статті 15 Закону № 2811-ХІІ (у редакції Закону № 107-VI) та пункту 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751, у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень (арк.с.8).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми Конституції України, Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" № 2811-ХІІ від 21.11.1992 (далі - Закон №2811-ХІІ), Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" №2240-ІІІ від 18.01.2001 (далі - Закон №2240-ІІІ), Закону України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI).

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

До 01.01.2008 - дати набрання чинності Законом №107-VI, правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом №2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Закону №2240-ІІІ, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 2811-ХІІ в редакції, яка діяла до 01.01.2008, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Пунктом 3 розділу VІІІ Прикінцевих положень Закону № 2811-ХІІ в редакції, яка діяла до 01.01.2008, передбачено, що розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України №2811-ХІІ в редакції, яка діє з 01.01.2008, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Згідно з пунктом 3 розділу VІІІ Прикінцевих положень Закону України №2811-ХІІ в редакції, яка діє з 01.01.2008, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону №2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України Рішенням від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-ІІІ.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з часу проголошення Рішення №10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію зазначені положення Закону № 2240-IIІ.

Спір існує щодо виплати допомоги з травня 2012 року особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому з урахуванням правової позиції Верховного Суду України у справах цієї категорії (зокрема, справа 21-410а12) на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону № 2240-III, відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, впродовж періоду з 01.05.2012 дії відповідача щодо виплати позивачу допомоги в іншому розмірі, ніж встановлено статтею 43 Закону № 2240-III, слід визнати протиправними та, зобов'язати Управління здійснити перерахунок та виплату позивачу допомоги виходячи з розміру, встановленого цим законом з урахуванням раніше виплачених сум з 01.05.2012.

Вимога про зобов'язання виплатити конкретну суму в розмірі 4723,00грн. за період з 01.05.2012 по 01.11.2012 задоволенню не підлягає, так як згідно позиції Вищого адміністративного суду України суд не є органом, повноважним здійснювати розрахунок сум недоплаченої допомоги та стягувати її з відповідача, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії чи бездіяльність протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум допомоги відповідно до закону, а не визначати конкретні суми до стягнення; суд не може підміняти орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є помилковим.

Суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 94, 160, 163, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 26.12.2012 у справі № 2703/12823/2012 задовольнити частково.

2.Постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 26.12.2012 у справі № 2703/12823/2012 скасувати.

3.Прийняти нову постанову.

4.Позовні вимоги задовольнити частково.

5.Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату встановленого розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" у розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом, для дітей віком до 6 років, з 01.05.2012 до появи нових підстав для перерахунку чи припинення виплати (зміни у законодавстві та інше), з урахуванням проведених за цей період виплат.

6.Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя надати до Ленінського районного суду м.Севастополя в місячний строк з дня отримання копії постанови звіт про її виконання.

7.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

8.Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 24,20грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна