Ухвала суду № 30765700, 10.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/2057/13-а

10.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Яковенко С.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Трамвайне управління імені І.О.Пятецького" на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 26.02.2013 у справі № 801/2057/13-а

за позовом Комунального підприємства "Трамвайне управління імені І.О.Пятецького" (вул.Белинського, 1, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

до Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим (вул. Революції, б.61, м.Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97400)

про визнання недійсною вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2013 позовну заяву Комунального підприємства "Трамвайне управління імені І.О.Пятецького" до Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим, - в порядку частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України залишено без руху для усунення недоліків, запропоновано заявнику додати до адміністративного позову платіжний документ про сплату у встановленому розмірі судового збору за подання до суду адміністративного позову майнового характеру (арк.с.1-2).

Ухвала суду мотивована тим, що адміністративний позов про визнання недійсною вимоги № Ю 40-10 від 05.02.2013 на суму 155346,05грн. є позовом майнового характеру, згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі №165/11/13-12 від 18.01.2012 про надання роз'яснення щодо застосування підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір за подачу даного адміністративного позову повинен бути сплачений за ставкою, що передбачена для сплати судового збору за подачу позовної заяви майнового характеру.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Комунальне підприємство "Трамвайне управління імені І.О.Пятецького", звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2013 та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду (арк.с.8-10).

Доводи апеляції мотивовано тим, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права; предметом позову є немайновий спір, тому позивач не повинен сплачувати судовий збір зі ставки, встановленої для майнового спору; вважає роз'яснення Вищого адміністративного суду України №165/11/13-12 від 18.01.2012 такими, що не відповідають нормам діючого законодавства.

В судове засідання, призначене на 03.04.2013, позивач та відповідач не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Комунальне підприємство "Трамвайне управління ім. І.О. Пятецького" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Євпаторія АР Крим про визнання вимоги недійсною (арк.с.3-4).

Згідно частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Позивач не звільнений від сплати судового збору.

В адміністративному позові в якості додатку зазначено: копія позовної заяви, квитанція про сплату судового збору, дві копії вимоги №Ю-40-10 від 05.02.2013.

Однак, до адміністративного позову документ про сплату судового збору наданий не був, про що складено Акт Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2013 (арк.с.5).

Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

В листі Вищого адміністративного суду України №165/11/13-12 від 18.01.2012 викладена правова позиція щодо застосування судами підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи. Реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна. Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав. Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою. З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

За таких обставин, судом першої інстанції вірно встановлено, що адміністративний позов про визнання недійсною вимоги про сплату заборгованості № Ю 40-10 від 05.02.2013 на суму 155346,05грн. є позовом майнового характеру, у зв'язку з чим судовий збір за подачу даного адміністративного позову повинен бути сплачений за ставкою, що передбачена для сплати судового збору за подачу позовної заяви майнового характеру.

Доводи позивача щодо невідповідності правової позиції Вищого адміністративного суду України щодо застосування судами підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" принципам верховенства права, встановленим Конституцією України, судовою колегією не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 № 475/97-ВР Україною ратифіковано Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вищим адміністративним судом України в листі №165/11/13-12 від 18.01.2012 викладено правову позицію з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Частиною другою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно підпункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 1% розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати на 2013 рік затверджено Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2011 № 5515-VI, та станом на 01.01.2013 складає 1147,00грн.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України та залишив позовну заяву без руху.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 87, 108, 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 199, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Трамвайне управління імені І.О.Пятецького" на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2013 у справі № 801/2057/13-а залишити без задоволення.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2013 у справі № 801/2057/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна