Ухвала суду № 30761346, 17.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 33996/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Акваперл» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 4.10.2010 року в справі за позовом приватного підприємства «Акваперл» до Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2009 року приватне підприємство «Акваперл» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000322301/0 від 3.08.2009 року, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2009 року в розмірі 26650,00 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 4.10.2010 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило приватне підприємство «Акваперл», яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, порушивши норми матеріального та процесуального права, неправомірно прийшов до висновку про відсутність обов'язку доказування обставин справи з посиланням на постанови Ужгородського міськрайонного суду від 5.10.2009 року в справах про адміністративні правопорушення директора та головного бухгалтера ПП «Акваперл». При цьому не взяв до уваги, що предметом судового розгляду в справах про адміністративні правопорушення посадових осіб позивача не було питання правомірності заявлення ним до бюджетного відшкодування сум ПДВ за травень 2009 року та не досліджувалося оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000322301/0 від 3.08.2009 року.

Особи, які беруть участь в розгляді справи, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання не прибули, що дає підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Закарпатської області проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Акваперл» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалося за квітень 2009 року.

Як зазначено в акті перевірки № 1808/23-4/22098755 від 28.07.2009 року, приватне підприємство «Акваперл» завищило суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, належного до відшкодування у травні 2009 року, в сумі 26650,00 грн. При цьому порушило вимоги п. 4.1, п. 4.3 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп.7,4,1 п.7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідача № 0000322301/0 від 3.08.2009 року, прийнятого на підставі акта податкової перевірки, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, належного до відшкодування у травні 2009 року, в розмірі 26650,00 грн.

В процесі перевірки встановлено, що позивач у квітні 2009 року здійснював реалізацію пластмасових виробів санітарно-технічного призначення, ванн, керамічної плитки та інших побутових виробів для ванних кімнат суб'єктам підприємницької діяльності по цінах, що сформовані на основі фактурної вартості та включають ввізне мито, націнку. В квітні 2009 року ПП «Акваперл» відвантажило імпортований товар митною вартістю 355415,00 грн., сплативши ПДВ в розмірі 71083,00 грн.

Податковою перевіркою на підставі п. 4.1, п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено загальний обсяг поставки позивачем по операціях на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20% в сумі 71083,00 грн. та податкові зобовязання з ПДВ за квітень 2009 року в цій же сумі.

Податковий орган прийшов до висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2009 року на суму 26650,00 грн., тому збільшив суму податкового зобов'язання з ПДВ за квітень на цю ж суму, визначив від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за квітень 2009 року в сумі 57 грн.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, чинній на час спірних правовідносин, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Згідно з п. 4.3 ст. 4 цього ж Закону для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

При цьому за правилами пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час спірних правовідносин, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, повинен орган податкової служби (пп. 1.20.8 цього ж Закону).

Отже, законом встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни.

З огляду на наведене можна дійти висновку, що при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що до адміністративної відповідальності за порушення порядку ведення податкового обліку, внаслідок чого було занижено суму податкових зобов'язань, в судовому порядку притягнуті директор та головний бухгалтер приватного підприємства «Акваперл», що має для суду преюдиційне значення.

Відповідно до ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зі справи видно, що постановами судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 5.10.2009 року в справах № 3-6897/09 та № 3-6898/09, які набрали законної сили, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП у вигляді штрафу притягнуті директор приватного підприємства «Акваперл» ОСОБА_1 та головний бухгалтер ОСОБА_2, які визнані винними в тому, що вели податковий облік з порушенням норм законодавства, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань за квітень та травень 2009 року.

З фабули правопорушень видно, що дані про їх вчинення були отримані внаслідок податкової перевірки (акт від 28.07.2009 року). В цьому акті йдеться про заниження податкових зобов'язань саме з ПДВ, про інші види податків не йдеться, що спростовує доводи апелянта щодо того, що висновки судді, викладені в постановах про адміністративні правопорушення не мають відношення до розгляду даної адміністративної справи. В постановах судді йде мова саме про податкові зобов'язання за квітень-травень 2009 року, що є предметом розгляду даної справи.

Колегія суддів вважає, що наявність постанов про застосування адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУаП відносно посадових осіб позивача об'єктивно свідчить про наявність порушень податкового законодавства з боку позивача та завищення ним суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2009 року. Ця обставина є обов'язковою для суду при вирішенні даної справи та виключає можливість задоволення позовних вимог.

Тому постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, наявним в справі доказам, а підстави для її скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності застосування судом преюдиції підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Акваперл» залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 4.10.2010 року в справі № 2а-4606/09/0770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

Д.М. Старунський