Рішення № 30760040, 01.04.2013, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/598/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Шавиріної Л.П.

при секретарі - Киркач Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красний Лиман за участю представника позивача, відповідача, свідків ОСОБА_1, ОСОБА_2 справу за позовом Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, який в судовому засіданні підтримав повністю його представник і просив задовольнити з тих підстав, що на підставі наказу позивача ОСОБА_4, який являється батьком відповідача, отримав як інвалід війни 1 групи, отримав автомобіль ЗАЗ 110308-44, 2010 року випуску. 25.07.2011 року ОСОБА_4 помер. Але відповідач, незважаючи на неодноразові вимоги позивача, відмовляється повернути позивачу автомобіль у повній комплектності автомобіль, запасне колесо, домкрат, сервісну книжку, свідоцтво про реєстрацію автомобіля на праві власності за ОСОБА_4, та державний номерний знак, стягнути судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, заперечував проти його задоволення, не спростовуючи підстав надання вказаного автомобіля позивачем його батьку ОСОБА_4, який помер 25.07.2011 року. Але при цьому пояснив, що ще за життя ОСОБА_4 зняв з автомобіля державні номерні знаки та заховав їх разом зі свідоцтвом про реєстрацію автомобіля з метою обмеження можливості відповідача використовувати вказаний автомобіль на свій розсуд. До теперішнього часу ні номери ні свідоцтво відповідач не знайшов і де вони перебувають йому не відомо. Він неодноразово просив представників позивача забрати автомобіль у технічній комплектації разом з домкратом, запасним колесом та сервісною книжкою, просив про це і в присутності представників громади, однак вони категорично відмовляються приймати від нього як заяви про передачу автомобіля так і сам автомобіль. Вказаний автомобіль йому не потрібен, бо він має власний. Більш того відповідач наполягає на передачі позивачу спірного автомобіля, бо він вимушений нести витрати по його збереженню(орендує гараж). Тому вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими.

Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив, що на підставі наказу Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації № 89/2 від 30.11.2010 року інваліду війни 1 групи ОСОБА_4 було надано автомобіль ЗАЗ-110308-44, 2010 року випуску кузов номер Y6D110308В0140064, який останній отримав 03.12.2010 року(а.с.26-27).

14.12.2010 року ОСОБА_4 зареєстрував право оперативного управління вказаним автомобілем у ВРЕВ м. Слов»янськ при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області з наданням права керування автомобілем відповідачу, про що отримав свідоцтво серія САЕ № 258259(а.с.35).

25.07.2011 року ОСОБА_4 помер(а.с.34 зв.).

Враховуючи те, що відповідач не має відповідно до п.16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19.07.2006 року № 999, права на залишення вказаного автомобіля безоплатно(а.с.31), відповідач відмовився його придбати шляхом сплати його залишкової вартості(а.с.29).

Цю обставину в судовому засіданні також підтвердили як представник позивача так і відповідач.

Але спірний автомобіль до теперішнього часу перебуває на зберіганні у відповідача, який являється сином ОСОБА_4 і проживав разом з ним(а.с.28,30,35 зв.) тому, що позивач категорично відмовляється прийняти його від відповідача, незважаючи на неодноразові прохання та звернення відповідача, аргументуючи свою відмову тим, що відповідач не може надати позивачу свідоцтво про реєстрацію автомобіля та видані 14.12.2010 року ОСОБА_4 державні номерні знаки АН5049НН(а.с.28-30).

Відповідно до ст.ст.11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При винесення рішення відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Однак позивач категорично відмовляючись, як до звернення до суду(а.с.28,30), так і неодноразово його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні, прийняти у відповідача спірний автомобіль, не надав суду жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог як в частині того, що свідоцтво про реєстрацію автомобіля та його державні реєстраційні номери являються невід»ємною частиною комплектації автомобіля і повторна реєстрація автомобіля в разі відсутності(втрати) свідоцтва про його реєстрацію та державних номерних знаків неможлива, так і того, що відповідач незаконно утримує спірний автомобіль.

Одночасно відповідач в судовому засіданні довів, що підтвердили свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_1, те що він не утримує спірний автомобіль, як і не утримує номерні знаки та свідоцтво про його реєстрацію, бо не знає куди їх поклав покійний батько, а навпаки неодноразово просив представників позивача прийняти від нього як заяву на передачу автомобіля так і прийняти від нього вказаний автомобіль. Однак представники позивача категорично відмовляються отримати від відповідача спірний автомобіль(а.с.28-30).

При цьому свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судовому засіданні показали, що 27.01.2012 року в їх присутності відповідач не відмовлявся видавати автомобіль, а навпаки просив представників позивача його забрати, при цьому він лише вказав, що в нього відсутній номери та свідоцтво і де вони знаходяться йому невідомо. Незважаючи на його прохання представники позивача забирати автомобіль відмовилися.

Також свідки пояснили, що в їх присутності представники позивача акт від 27.01.2012 року(а.с.30) не складали, а попросили їх підписати не заповнений акт, бо вони знали як його слід складати. Що свідки і зробили.

Про відсутність доказів неправомірного утримання відповідачем спірного автомобіля свідчать також і акт від 17.05.2012 року(а.с.28), зміст якого повністю підтверджує пояснення відповідача та свідків і свідчить про те, що спірний автомобіль він не утримує, підстави для його витребування відсутні, а свідоцтво про реєстрацію автомобіля та номерні знаки на нього не може надати позивачу з підстав, не залежних від його волі.

Крім того, суд також враховує, що відповідно до п.18,33,42 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року, відсутність(втрата) свідоцтва про реєстрацію на автомобіль та його державних номерних знаків не являється перешкодою у його повторному перерозподілі позивачем та перереєстрації в органах ВРЕВ.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи(потерпілого) без достатньої правової підстави(безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуто, згодом відпала.

У зв»язку з чим, статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Але відповідно до загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 15 ЦК України, особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В судовому засіданні добуто достатньо доказів тому, що відповідач дійсно зберіг і продовжує зберігати до теперішнього часу, але за власний рахунок, майно, яке належить позивачу, у зв»язку з тим, що власник(позивач) відмовляється прийняти у нього вказане майно(спірний автомобіль).

Тому суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані та не підлягають задоволенню, бо в судовому засіданні не доведено, що відповідач утримує у себе майно позивача та чинить перешкоди у його добровільній видачі власнику, тобто порушує права позивача.

У зв»язку з цим відсутні також підстави покладення на відповідача обов»язків по відшкодуванню судових витрат в сумі 226,80 грн., понесених позивачем при зверненні до суду(а.с.5).

Але при цьому суд враховує, що при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у меншому розмірі, ніж передбачено ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Тому недоплачений судовий збір в сумі 139,62 грн.(36642,25х1%-226,80) відповідно до ст. 88 ЦПК України слід стягнути з позивача на користь держави(а.с.31 зв.)

Керуючись ст.ст.15,387,1212 ЦК України, ст.ст.10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити Головному управлінню праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації у задоволенні позову до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння у зв»язку з відсутністю підстав.

Стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації(р/р 35222023000663 ГУДКСУ у Донецькій області МФО 834016 ОКПО 13492430) на користь держави (р/р 31211206700063 ГУДКУ у Донецькій області МФО 834016 ОКПО 37894853 за кодом бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір(Державна судова адміністрація,050)», одержувач Державний бюджет), недоплачений судовий збір в сумі 139,62 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя