Ухвала суду № 30747723, 02.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року Справа № 56373/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Новер" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

10 травня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ),,Новер" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) №0001211602 від 28 квітня 2011 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Тернопільська ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що згідно складених ДПІ у Шевченківському та Сихівському районах міста Львова актів невиїзних позапланових документальних перевірок ТзОВ Львівське виробниче підприємство ,,Максан" та ТзОВ ,,Денвік" встановлено відсутність об'єктів оподаткування.

Крім того, суд не надав належної оцінки тому, що перевіркою встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність.

Таким чином, на думку податкового органу, перевіркою встановлено проведення транзитних операцій, що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Також, суд не надав належної оцінки тому, що у наданих позивачем товарно-транспортних накладних не заповнено усі необхідні реквізити, зокрема: назва продукції, одиниця виміру, кількість, ціна, сума, супровідні документи.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання апеляційного суду не з'явився, що не є перешкодою для розгляду справи у його відсутності на підставі вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, за наслідками проведеної невиїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Новер"з питань правильності формування податкового кредиту по господарських операціях з ТзОВ Львівське виробниче підприємство ,,Максан" та ТзОВ ,,Денвік" за період вересень-грудень 2010 року, оформленої актом перевірки від 15.04.2011 року №2086/16-02/36974466.

На підставі висновків акту перевірки Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0001211602 від 28 квітня 2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 221286,25 грн., з яких177029 грн. основного платежу та 44257,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу базуються на тому, що згідно витягів з актів невиїзних позапланових документальних перевірок ТзОВ Львівське виробниче підприємство ,,Максан" та ТзОВ ,,Денвік" №86/23-118/23270601 від 08.02.2011 року та № 263/23-209/35854541 від 16.03.2011 року встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже всі операції визнано транзитними, тобто спрямованими на отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Суд першої інстанції встановив, що на виконання укладеного 20.09.2010 року між позивачем та ТзОВ Львівське виробниче підприємство ,,Максан" договору поставки №2009-01 позивачем отримано плати, склотекстоліт, радіодеталі акумуляторні батареї та інші товари по видаткових накладних № 210901 від 21.09.2010 року, № 280903 від 28.09.2010 року, №121005 від 12.10.2010 року, № 201001 від 13.12.2010 року, № 131202 від 13.12.2010 року на загальну суму 273803,64 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 70485,35 грн..

На виконання укладеного 28.10.2010 року між позивачем та ТзОВ ,,Денвік" договору поставки № 2810-01 позивачем отримано кондиціонери, фотоплівку, мікросхеми, радіодеталі та інші товари по видаткових накладних № 30311 від 03.11.2010 року, № 21011 від 10.11.2010 року, № 90312 від 03.12.2010 року на загальну суму 639258,86 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 106543,14 грн.

Так, пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку щодо реального характеру зазначених вище господарських операцій, оскільки фактичне виконання умов договорів підтверджується видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними на перевезення придбаних позивачем товарів.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" податковим органом не спростовується.

Контрагенти позивача на час укладення договорів та здійснення господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, були платниками ПДВ, а відтак мали право на виписку податкових накладних.

Крім того, апеляційний суд визнає необхідним відзначити, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення та прийняв законне рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга не містять доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року у справі № 2-а/1970/1265/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 08 квітня 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Р.Й.Коваль