Ухвала суду № 30747720, 11.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Справа № 69917/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.,

з участю секретаря судових засідань Дембіцької Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісова промислова заготівельна компанія» до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лісова промислова заготівельна компанія» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від №0000312320/0/9289 від 15 липня 2009 року.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що податковим органом було необгрунтовано зменшено податковий кредит по господарських операціях з ПП ОСОБА_2, ТОВ «Свиспан-Лімітед», ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «Кано-Микалаїв», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ПП ОСОБА_3, ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов». На момент вчинення господарських операцій відомості про вказаних контрагентів знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вони були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Валові витрати та податковий кредит сформовані відповідно до вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року у зв'язку з придбанням позивачем товарів, що в наступному були використані в господарській діяльності підприємства. При цьому понесені валові витрати та сформований податковий кредит підтверджуються первинними, розрахунковими документами та податковими накладними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 року задоволено позовні вимоги з тих підстав, що зазначені в Акті перевірки висновки про безтоварність операцій, з виконання договірних зобов'язань між позивачем та контрагентами є нічим іншим як припущеннями, оскільки зроблені без наявності достатніх та відповідних на те доказів.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у Жидачівському районі, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних його контрагентами -ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ТОВ «Кано-Миколаїв», ПП ОСОБА_3, ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «Трансліссервіс», оскільки товари, що начебто придбані у таких контрагентів, насправді отримані від ПП ОСОБА_2, який не є платником податку на додану вартість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На виконання вимог подання УПМ ДПА в Рівненській області №195/7/26-34дек, постанов старшого слідчого СВ ПМ Сарненської МДПІ від 20.05.2009 року, 16.06.2009 року працівниками податкового органу проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ПП ОСОБА_2, ТОВ «Свиспан-Лімітед», ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «Кано-Микалаїв», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ПП ОСОБА_3, ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов» за період господарської діяльності ТОВ «Українська лісова промислова заготівельна компанія» з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року.

06.07.2009 року за результатами перевірки складено акт №650/23-1/31579043 за яким встановлено порушення підприємством вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 2672659 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 15.07.2009 року прийнято щодо товариства податкове повідомлення-рішення №0000312320/0/9289, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 4008989 грн., в тому числі 2672659 грн. за основним платежем та 1336330 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, останні залишено без змін, а скарги - без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення №0000312320/1/12323 від 24.09.2009 року, №0000312320/2/15743 від 07.12.2009 року, №0000312320/3/1997 від 23.02.2010 року.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних його контрагентами -ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ТОВ «Кано-Миколаїв», ПП ОСОБА_3, ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «Трансліссервіс», оскільки товари, що начебто придбані у таких контрагентів, насправді отримані від ПП ОСОБА_2, який не є платником податку на додану вартість. Також безтоварність операцій по виконанню договорів з вищенаведеними контрагентами підтверджуються висновками спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області №460 від 29.04.2009 року. Одночасно податковий орган зазначає, що вищенаведені висновки підтверджуються документами, зібраними в процесі розслідування кримінальної справи, зокрема документами вилученими в офісі ПП ОСОБА_5 та протоколами допиту свідків.

Аналізуючи вимоги ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року необхідно вказати, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинного документа та податкової накладної, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит.

При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Суд першої інстанції встановив, що протягом 2006-2008 років на підставі договорів, укладених між ним та його контрагентами ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ТОВ «Кано-Миколаїв», ПП ОСОБА_5, ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «Трансліссервіс» та представлених відповідних видаткових та податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, договору укладеного з ТОВ «Свиспан Лімітед», стверджується, що товари контрагентів використовувались в межах господарської діяльності позивача, а саме реалізовувались вказаному суб'єкту господарювання.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних. Оплата товару була проведена у безготівковій формі, що підтверджується платіжними документами. Стаття 11 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документа, встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999р.. Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції, спростовуючи висновки спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області №460 від 29 квітня 2009 року щодо безтоварності господарських операцій з придбання лісової продукції в зазначених контрагентів, оскільки такі придбані саме в ПП ОСОБА_2, який не є платником ПДВ, обґрунтовано покликається на наведені нище докази.

З висновку судово-економічної експертизи №9999/10-19/1731/1732/11-19 від 17.02.2011 року, призначеній в межах розслідування кримінальної справи №82/232-09 вбачається, що службовими особами ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія» при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ТОВ «Кано-Миколаїв», ПП ОСОБА_3, ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «Трансліссервіс» обґрунтовано сформований податковий кредит з податку на додану вартість, а з ПП ОСОБА_2 податковий кредит не формувався, оскільки останній не є платником ПДВ. Одночасно за взаємовідносинами ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія» із ТОВ «Свиспан Лімітед» сформовані податкові зобов'язання, так як останній є покупцем товару та донарахування податкового зобов'язання ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія» з податку на додану вартість на підставі акту перевірки Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області від 06.07.2009 року №650/23-1/31579043 у сумі 2672659 грн. документально та нормативно не підтверджуються.

Згідно постанови заступника начальника СВ ПМ ДПІ у м.Рівне від 04 березня 2011 року, кримінальну справу порушенун щодо директора ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія» ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України та щодо ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.336 Кримінального кодексу України - закрито за недоведеністю участі у вчиненні злочину.

Частиною 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2009 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгрід-Південь ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантика-Україна»за участі третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісова промислово-заготівельна компанія» про застосування наслідків нічкемності правочинів, в задоволенні позову відмовлено та встановлено, що доводи податкового органу про нікченмість договорів укладених між ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія» та ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ТОВ «Атлантика-Україна» не підтвердились.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.102008 року, яка 26.01.2010 року набрала законної сили, у справі за позовом ПП ОСОБА_2 до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції, за участі третьої особи Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень позов задоволено повністю та встановлено відсутність зі сторони ПП ОСОБА_2 порушень податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія».

Також суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що перевірка ТОВ«Українська лісова промислово-заготівельна компанія» здійснювалась податковим органом шляхом аналізу відомостей, наявних у такого за результатами попередньої планової перевірки, та матеріалів, зібраних в процесі розслідування кримінальної справи, зокрема висновку спеціаліста №460 від 29.04.2009 року, а відтак, у відповідача на час перевірки були відсутні необхідні первинні документи, на підставі яких встановлювались факти щодо здійснення господарських операцій суб'єктом господарювання, оскільки такі документи вже були вилучені органами дізнання та попереднього слідства з метою розслідування кримінальної справи.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

При цьому, відповідач не надав суду достатніх та належних доказів з яких можливо було б встановити спрямованість вищезгаданих договорів проти публічного порядку, що могло б слугувати підставою для розцінення таких нікчемними.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 року у справі №2а-1899/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський

Повний текст виготовлено 12.04.2013р.