Постанова № 30740487, 11.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Справа № 181638/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Затолочного В.С., Мікули О.І.,

при секретарі - Баран П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

04.07.2012р. (здано на пошту) позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень №0008501701 від 03.07.2012р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності 7598,31грн і 1899,58грн за штрафними(фінансовими) санкціями (штрафами) податку та №0008511701 від 03.07.2012р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності (нереальності, нікчемності) господарських операцій позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріал» (далі - ТОВ) є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру понесених позивачем витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2012р. у справі №2а-6368/12/1370 в задоволенні позову відмовлено.

Постанову оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки відповідача викладені в Акті перевірки позивача №237/17-2/НОМЕР_1 від 20.04.2012р. ґрунтуються на Акті перевірки його контрагента №1798/236-36917523 від 11.11.2011р., яким встановлено нікчемність господарських операцій останнього у зв'язку з неможливістю фактичного їх здійснення через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу. Придбані у контрагента товари були використані в господарській діяльності позивача про що є всі належні підтверджуючі первинні документи, а окремі недоліки таких не можуть свідчити про їх недостовірність та відповідно про відсутність господарських операцій.

Представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову.

Представник відповідача в запереченні на апеляційну скаргу вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Покликається на істотні недоліки первинних документів позивача, недоведеності факту поставки товару саме від ТОВ.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких міркувань.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що право позивача на податковий кредит не підтверджене всіма необхідними та достатніми первинними документами, які б стверджували реальність та товарність його господарських операцій із вказаним контрагентом, а також використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, що не дає можливості встановити фактичного здійснення таких операцій з останнім.

Погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП) зареєстрований 03.09.2009р., 04.09.2009р. взятий на податковий облік відповідача, 03.06.2011р. йому видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Основним видом його діяльності є торгівля вугіллям, будівельними матеріалами, оптова торгівельна діяльність (а.с.12, 46).

На підставі Акта №237/17-2/НОМЕР_1 від 20.04.2012р. документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП за період з 03.09.2009р. по 31.12.2011р. податковим органом було, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.177.1, п.177.2, пп.177.5.3 п.177.5 ст.177 ПК України в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності за 2011 рік у сумі 9099,74грн, а також вимог пп.14.1.179, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.6 ст.44, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 58922,82грн, в т.ч. за червень-липень 2011р. в сумі 44109,30грн, за серпень 2011р. в сумі 14813,52грн (а.с.9-37).

08.05.2012р. відповідачем на підставі вказаного Акта прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0004581701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 11374,68грн (основний платіж 9099,74грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 2274,94грн); №0004551701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в сумі 73653,53грн (основний платіж 58922,82грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 14730,71грн) (а.с.38-41).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскарженні позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Львівській області (далі - ДПС у Львівській області) і за результатами розгляду первинної скарги ДПІ було прийнято нові спірні податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 03.07.2012р.: №0008501701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 11237,34грн (основний платіж 9099,74грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 2137,60грн); №0008511701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в сумі 55136,63грн (основний платіж 44109,30грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 11027,33грн) (а.с.42-45).

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За правилами п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст.167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, п.177.2 ст.177 ПК України.

Податковий кредит у відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територіюУкраїни) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реальність, товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ підтверджена договором поставки товару №2 від 13.06.2011р., додатком №1 до цього договору з доповненням №1 від 15.06.2011р. актом приймання-передачі товару за цим договором від 13.06.2011р., рахунком-фактурою, видатковою накладною та податковою накладною(ПДВ 29056,80грн) всі №600 від 20.06.2011р., документами про відправлення товару через ТОВ «Торговий дім «Міст Експрес» від 08.06.2011р., платіжним дорученням №37 від 07.07.2011р.(всі документи про поставку шахтно-видобувного обладнання), договором поставки товару №3 від 15.07.2011р., додатком №1 до цього договору від 15.07.2011р. актом приймання-передачі товару за цим договором від 23.07.2011р., рахунком-фактурою, видатковою накладною та податковою накладною(ПДВ 15052,50грн) всі №258 від 23.07.2011р., розрахунковою квитанцією від 23.07.2011р. про відправлення товару через представництво ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» ТМ «Автолюкс», платіжним дорученням №44 від 11.08.2011р.(всі документи про постачання шахтно-видобувного обладнання) (а.с.50-70).

Та обставина, що за вказаним договором поставки товару №2 спочатку відбулася фактична поставка товару, а потім його(договору) документальне оформлення, не свідчить про порушення сторонами цього договору вимог чинного законодавства ст.ст.627, 628, 631, 638-640, 655-656, 712 ЦК України та обумовлено значною віддаленістю сторін між собою.

Покликання суду першої інстанції на те, що у вказаних договорах поставки товару не відображені істотні умови цього договору, щодо асортименту товару, його виробника умов поставки та умов формування ціни на товар, що свідчить про їх фіктивність, є неспроможні, оскільки саме для усунення таких недоліків сторонами було укладено доповнення та додатки до цих договорів.

Не заслуговують на увагу, твердження суду першої інстанції, щодо сумнівів у фактичному відправнику товару та місця його відправлення, оскільки з оригіналу довідки ТОВ №7 від 18.09.2012р. вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які вказані у відправних документах, діяли від імені ТОВ по довіреності(а.с.172) та за загальним правилом немає необхідності зберігати товар, який поставляється за місцем знаходження суб'єкта господарювання, немає даних, що ТОВ є саме виробником такого товару, де такий було виготовлено і даних де саме ТОВ було попередньо такий придбано.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце

Судом першої інстанції також не враховано ту обставину, що придбані позивачем у контрагента товари використані ним у своїй господарській діяльності - були реалізовані на підприємства вугільно-видобувної промисловості(а.с.116-143).

Вказані вище письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарів придбаних у контрагента, та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із таким контрагентом.

ТОВ на час укладення вказаних договорів з позивачем та їх виконання було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником ПДВ і мало право на випуск податкових накладних(а.с.47-49).

Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається із висновків Акта №237/17-2/НОМЕР_1 від 20.04.2012р. відповідачем надавався аналіз реальності здійснення господарської діяльності позивача у співвідношенні з господарською діяльності ТОВ із його постачальниками, які ґрунтувалися на висновках Акта перевірки останнього №1798/236-36917523 від 11.11.2011р., де зроблено висновок, що господарські операції ТОВ є нереальні(фіктивні).

Разом з тим, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012р., визнано дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області (далі - ОДПІ) щодо проведення перевірки та складання акту від 11.11.2011р. №1798/236-36917523 протиправними, зобов'язано ОДПІ поновити в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» відомості щодо задекларованих ТОВ за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р. податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 48914412грн та податкового кредиту з ПДВ у сумі 45158570грн.

Згідно з п.110.1 ст.110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів(послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у постанові від 31.01.2011р. у справі №21-47а10 прийшов до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009р. по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) цей суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно пп.1, 3, 4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області Державної податкової служби №0008501701 від 03 липня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 9497,89грн (основний платіж 7598,31грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1899,58грн).

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області Державної податкової служби №0008511701 від 03 липня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя В.С. Затолочний

Суддя О.І. Мікула

Повний текст виготовлений 12 квітня 2013 року.