Ухвала суду № 30737999, 17.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року м. Київ К/9991/52889/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 року

у справі № 2а/1270/3388/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (далі - позивач, ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» звернулось у квітні 2012 року до суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2012 року № 0000528012.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012, позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 21.03.2012 року № 0000528012.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 187.1 ст. 187, ч. «а» п. 198.1 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ст. 159 КАС України.

Позивач своїх заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

Відповідачем з 07.12.2011 року по 09.12.2011 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за серпень 2011 року, про що складений акт від 09.12.2011 року№ 520/08-2/31443937.

Перевіркою встановлено порушення п. 187.1 ст. 187, ч. «а» п. 198.1 ст. 198 та п. 201.4 ст. 201 ПК України при здійсненні в серпні 2011 року господарських операцій з ТОВ «Татенерго» та ТОВ ТБ «Техенергоснаб».

За висновками акту перевірки підприємство ТОВ «Татенерго» - вигодотранспортуючий суб'єкт (транзитер), тобто є суб'єкт господарювання (платник ПДВ), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремих операціях або різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна, економічна вигода від діяльності, що ними здійснюється, чи від окремих операції що вони здійснюють, відсутня. ТОВ «Татенерго» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. При перевірці додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ за перевіряємий період та результатів опрацювання відхилень, встановлених системою автоматизованого співставлення додаткових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача встановлено відхилення між позивачем та ТОВ «Татенерго» у сумі 141 343,26 гривні. У зв'язку з чим, ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від контрагента - постачальника ТОВ «Татенерго» на загальну суму 141 343 гривні, у тому числі в серпні 2011 року - 141 343 гривні.

На підставі акту перевірки від 19.10.2011 року № 1901/23-36221647 було винесене податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011 року № 0002628012 про донарахування ПДВ у сумі 212 014,50 грн., з яких 141 343,00 грн. - основний платіж, 70 671,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивачем було оскаржене назване податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби в Луганській області. За результатами розгляду первинної скарги позивача від 05.01.2012 року № 01-32/2/8 ДПС прийняла рішення від 05.03.2012 року № 2497/10-408, яким: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 26.12.2011 року № 0002628012 в частині 35 335,75 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції; в іншій частині скарга залишена без задоволення.

На виконання рішення від 05.03.2012 року № 2497/10-408 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2012 року № 0000528012 про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 176 678,75 гривень, з яких 141 343,00 грн. - основний платіж:, 35 335,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та ТОВ «Татенерго» в серпні 2011 року укладені договори поставки товарів, згідно яких постачальник - ТОВ «Татенерго» зобов'язався поставити товар, найменування, асортимент, кількість, ціна, вартість обумовлені та інші вимоги до товару у додатку, що є невід`ємною частиною цього договору. Поставка товару здійснювалася відповідно до письмових заявок покупця, що є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання вказаних договорів вказаний контрагент у перевіряємому періоді поставив позивачу товар, видав податкові накладні, а позивач здійснив оплату цього товару.

Підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судом апеляційної інстанції правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача про те, що відповідно до висновків акту від 21.11.2011 року № 4936/23-36141572 не підтверджено наявність передачі товарів від контрагентів-постачальників у серпні 2011 року, що свідчить про те, що угоди між ТОВ «Татенерго» та ТОВ «ЛЕО» укладалися без мети настання реальних наслідків, оскільки ці доводи спростовуються вищевказаними доказами.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Зобов'язання за договорами між позивачем та його вказаним контрагентом виконані сторонами договорів у повному обсязі, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарську операцію.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, якій вірно вважають, що доводи відповідача стосовно того, що вказаний вище договір між позивачем та його контрагентом ТОВ «Татенерго» є нікчемним договором, є безпідставними.

Угоди, які укладені між позивачем та його контрагентом, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Судами попередніх інстанцій досліджено акт перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 02.03.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Татенерго» з питання дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання», ПП «Фріланс», ПП «Арикон» та ТОВ «Компанія Квік Дан» за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року» та встановлено що, перевіркою визначення податкових зобов'язань за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року при здійсненні фінансово-господарських операцій не встановлено їх завищення або заниження при взаємовідносинах з ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання».

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанцій погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не довів суду правомірність своїх висновків щодо порушень позивачем податкового законодавства, його доводи щодо ненадання належним чином оформлених первинних бухгалтерських та фінансових документів, та щодо нікчемності укладених позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 року у справі № 2а/1270/3388/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько