Ухвала суду № 30737997, 03.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2013 р. м. Київ К-40547/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Ритової В.В.

представника відповідача Гріня А.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Нова Каховка Херсонської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2010 по справі №2а-80/10/2170 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Південний електромашинобудівний завод» до Державної податкової інспекції у місті Нова Каховка Херсонської області про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Відкритого акціонерного товариства «Південний електромашинобудівний завод» (далі-ВАТ «Південний електромашинобудівний завод», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Нова Каховка Херсонської області (далі-ДПІ у м. Нова Каховка, відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень №0006672301/0, №0006672301/1, №0006672301/2, №0006672301/3, якими визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 5832871,00грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2916435,00грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.07.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2010 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.07.2010 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач 07.12.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2010, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 47, ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості, запровадженого Женевською конвенцією від 07.06.1930.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №573/230-00213196 від 05.06.2009, складеного за результатом виїзної планової перевірки Відкритого акціонерного товариства «Південний електромашинобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2008, та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0006672301/0 від 23.06.2009, №0006672301/1 від 07.08.2009, №0006672301/2 від 14.10.2009, №0006672301/3 від 22.12.2009, якими визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 5832871,00грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2916435,00грн.

Фактичною підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованих на номінальну вартість векселів, зустрічну поставку яких позивачеві було здійснено ТОВ «Компанія Український бізнес» в обмін на поставлені позивачем товари за договорами міни: №4028/9048/08 від 02.06.2008 на суму 7307031,05грн., №4028/9049/08 від 06.06.2008 на суму 7644491,23грн., №4028/9052/08 від 12.06.2008 на суму 6650789,05грн., №4028/9053/08 від 18.06.2008 на суму 6752990,66грн., №4028/9054/08 від 23.06.2008 на суму 6641926,69грн.

За визначенням п. 1.19 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке в силу вимог п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» вживається і для цілей останнього із вказаних законів, бартер (товарний обмін) - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

При цьому передача векселя (зокрема, в порядку індосаменту), раніше емітованого третьою особою, для компенсації вартості придбаних платником податку товарів чи послуг супроводжується переходом права власності на такий вексель. Відтак, розглядувана операція є поставкою товару згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

А відтак в операціях з використанням векселів, раніше емітованих третіми особами, для погашення заборгованості за придбані платником податку товари чи послуги такі векселі виступають як товар, що передається в межах бартерних операцій.

Особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з використанням векселів установлені п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що регулює нарахування податку на додану вартість під час здійснення операцій з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з п. 3.1 ст. 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою (далі за текстом пункту - векселі).

Так, відповідно до абз.3 п. 4.8 ст. 4 названого Закону для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Отже, видача векселя (крім податкового) не супроводжується виникненням будь-яких додаткових податкових зобов'язань платника податку, зокрема, у вигляді нарахувань податку на додану вартість на вартість векселя. Наведене поширюється на всі векселі, визначені у п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»: векселі, видані безпосередньо платником податку чи емітовані третіми особами та в подальшому передані в розрахунок за товари чи послуги, зокрема в порядку індосаменту. При цьому норма п. 4.8 ст. 4 вказаного Закону є спеціальною відносно інших норм Закону, які визначають об'єкти оподаткування (п. 3.1 ст. 3 цього ж Закону), а також правила оподаткування податком на додану вартість цінних паперів (п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Бартерний характер операцій з використанням векселів для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг не впливає на необхідність нарахування податкових зобов'язань у розглядуваних операціях, оскільки п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» не ставить у залежність незмінність податкових зобов'язань під час видачі (передачі) векселів від способу розрахунків. Пункт 4.8 статті 4 Закону є імперативною нормою, яка встановлює відсутність додаткових податкових зобов'язань для всіх випадків використання векселів платниками податку, в тому числі в межах бартерних операцій.

Крім того, як випливає зі змісту п. 3.1 ст. 3 Закону, бартерні операції не є окремим самостійним об'єктом оподаткування, а тому нарахування податку на додану вартість під час здійснення таких операцій повинно здійснюватися залежно від того, чи оподатковується цим податком кожна окрема поставка товару, що відбувається в межах певної бартерної операції.

З урахуванням викладеного, слід погодитися з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість поставлених позивачеві векселів що, в свою чергу, обумовлює законність визначення позивачеві податкових зобов'язань за оспорюваними податковим повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано або змінено помилково.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Нова Каховка Херсонської області задовольнити.

Скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2010, залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.07.2010.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв